Зіпсували кашу маслом

Спочатку про «Динамо». Команда попри серйозні побоювання, що мали місце влітку, виступає в Лізі чемпіонів досить успішно, зберігаючи реальні шанси продовжити боротьбу за звання клубного чеміона континенту. Ще в липні динамівці всерйоз побоювалися вірменського «Пюніка», а сьогодні мова йде про те, як виграти в «Ювентуса». До хорошого швидко звикаєш, чи не так?

Тепер про «Ньюкасл». Наш суперник по групі має набагато скромніший список перемог, ніж «Динамо», і лише вдруге пробився до чемпіонської ліги. Та якщо згадати, що це англійська команда, то все це втрачає будь-яке значення. На стадіоні «Сент Джеймс парк», чий дах із металоконструкцій височить над містом, кілька тисяч місць на трибунах є іменними. Тобто на сидінні вказано ім’я та прізвище того, хто на цьому місці сидить. Точніше, не сидить, а вболіває, не пропускаючи жодної гри з року в рік. Стадіон Святого Джеймса завжди заповнений глядачами, з ким би не грав «Ньюкасл Юнайтед», в якій би лізі не виступав, яке б місце не посідав. Футбольна арена в Ньюкаслі — головний храм міста, де щотижня вирують пристрасті навколо великого футболу.

За десять днів до гри з «Динамо» команда із Ньюкасла програла у Блекберні з рахунком 2:5 гру чемпіонату Англії і мала в активі три «сухі» поразки поспіль в Лізі чемпіонів. І нічого. Публіка продовжує заповнювати стадіон. І так вже понад сто років. Може, тому динамівці завжди програвали у Ньюкаслі і ніколи не вигравали в Англії? Як згадав один із тренерів «Динамо», Анатолій Дем’яненко, вперше до цього міста команда приїхала двадцять років тому, у листопаді 1982. Тоді кияни були віце-чемпіонами СРСР і чвертьфіналістами Кубка чемпіонів, а «Ньюкасл» плентався у другій англійській лізі. Товариська гра закінчилася перемогою господарів — 2:1, причому цілком заслуженою. П’ять років тому гра «Ньюкасла» і «Динамо» на полі «Сент Джеймс парку» в рамках Ліги чемпіонів теж була, по суті, товариською, бо нічого для команд вже не вирішувала. І знову перемогли господарі — 2:0.

Тепер все було інакше. «Динамо» ділило перше місце в групі з «Ювентусом», а «Ньюкасл» йшов останнім, тобто четвертим у групі. В активі українців були заслужені перемоги над «Ньюкаслом» і «Фейєноордом», здобуті за рахунок кращої організації гри і вищого класу виконавців. Чому ж наші програли?

З перших хвилин матчу «Динамо» визначило свою гру як контратакуючу. В дебюті хвилювалися обидві команди, і наші мали кілька непоганих шансів на контратаки. Однак постійні помилки київського півзахисту призводили до втрат м’яча, і господарі мали принаймні три стовідсоткові можливості відкрити рахунок вже у першій половині гри. Якщо в Києві наші не дозволяли англійцям атакувати флангами і подавати м’яча до воріт, то в Ньюкаслі лівий півзахисник господарів Лоран Робер просто «розірвав» Георгія Пєєва, і саме з цього флангу до наших воріт щораз підкрадалася небезпека. Динамівці так і не змогли налагодити контроль за м’ячем, поступившись серединою поля.

Після перерви стало ще гірше. Але спочатку про масло, яким можна, виявляється, зіпсувати футбольну кашу. Вдала контратака киян на початку другого тайму призвела до того, що Георгій Пєєв вивів на удар Максима Шацьких, і той не схибив — 1:0. Саме цей гол і змінив гру. Наші почали метушитися і притислись до своїх воріт, а господарі, яким шанс на продовження боротьби в лізі давала тільки перемога, пішли у нехитрий наступ, накидаючи м’яча ближче до воріт Віталія Реви. До невдахи Пєєва приєднався Бадр Каддурі, який дозволив, щоб Нолберто Солано «продавив» наш лівий фланг. Нічим суттєво не допоміг і Андрій Несмачний. В результаті Андрій Гусін та Горан Гавранчич опинилися перед необхідністю щохвилини виборювати м’яч у агресивних і нахабних Алана Ширера та Шоли Амеобі. Штурм наших воріт, який почався за 43 хвилини до закінчення гри, логічно призвів до помилки захисту, і невдовзі Гаррі Спід ударом головою зрівняв рахунок — 1:1.

А потім «взяв слово» резервний арбітр Лосантос Омар із Іспанії, який несподівано замінив у перерві матчу головного суддю Фернандеса Маріна із тої ж самої країни. На 69-й хвилині «новий» суддя призначив пенальті в наші ворота, здивувавши, здається, і самих англійців. Досвідчений Алан Ширер не став відмовлятися від наданого арбітром шансу і реалізував 11-метровий, встановивши остаточний рахунок гри.

«Динамо» ніколи не славилось вмінням відігруватись на чужому полі. І цього разу все було, як завжди. Кілька напівмоментів біля воріт Стіва Харпера, до яких господарі відійшли, забивши переможний м’яч, реалізувати не вдалося, і тепер, аби продовжити боротьбу в Лізі чемпіонів, киянам слід перемагати вдома «Ювентуса». Є теоретичні варіанти, за яких наші можуть навіть зіграти внічию чи програти чемпіону Італії, проте навряд чи на це слід розраховувати. Треба вигравати самим, а саме цього динамівці у Ньюкаслі і не зробили. Чому?

Як не дивно, але завадило успіху, на особисту думку автора, одужання одразу кількох досі травмованих виконавців. Мова не про те, що Юрій Дмитрулін чи Валентин Белькевич не заслужили повернення до основного складу. Все значно складніше. Найкращим матчем команди Олексія Михайличенка була цього року гра у Софії, коли серія травм і хвороб вивела з ладу практично весь основний склад і на поле вийшли всі, хто ще міг «стояти на ногах». Саме тоді «Динамо» показало давно не бачені самовіддачу і справжню футбольну мужність. Саме ці якості врешті і привели команду на друге поки що місце в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Спроба після повернення до команди Белькевича зіграти «на класі» явно не вдалася. І справа не в тому, що Пєєв, Каддурі, Леко, Дмитрулін і згаданий вже Белькевич зіграли у Ньюкаслі не найкращу свою гру. Це може бути з кожним. Сумарний клас півзахисту «Динамо» у Ньюкаслі був вищим ніж у Софії, проте він не спрацював. А зіграти на межі своїх можливостей змогли цього разу не всі. Здалося, що всі очікували чудес від Валентина Белькевича, а коли той почав помилятися не зуміли перебудуватися. Тренер «Динамо» не наважився вчасно на заміни, які напрошувалися і, скоріше за все, були заплановані. Таким чином і другий шматок масла у вигляді широкого вибору виконавців разом із несподіваним голом Шацьких добряче зіпсував динамівську футбольну кашу.

Тепер на «Динамо» очікують чотири матчі за п’ятнадцять днів. Спочатку ігри чемпіонату України, де наш недавній футбольний флагман йде поки на незвичному четвертому місці, а потім вирішальний матч з «Ювентусом» в рамках Ліги чемпіонів. Головна задача керівників клубу вбачається нині в гармонізації гри команди, аби набір із майже трьох десятків виконавців високого класу став колективом, здатним грати різним складом, реалізуючи різну тактику. Словом, пропонуючи нам смачну футбольну кашу, до якої ми цієї осені вже почали було звикати.