Звичка жити в пеклі

Результати останніх епідеміологічних психіатричних досліджень ВООЗу «Психічне здоров’я у світі», проведених у 30 країнах, в тому числі й у нас — приголомшливі. Найбільше дослідників вразило, що лише 20% людей в Україні, які страждають на важкі форми психічних розладів, і безсумнівно, потребують допомоги, звертаються до фахівців. Це при тому, що рівень звернення до лікарів у таких випадках у США — 50%, а Італії, Франції та Іспанії — майже 90%. Що вже говорити про такі «невинні» психологічні стани як підвищена тривожність, фобії чи депресія? Згідно із отриманими результатами, вони стали загальним емоційним фоном життя українців.

Психіатри та психотерапевти розводять руками: за допомогою до них не звертаються, хоча допомога існує. Відтак жінки, особливо пенсійного віку, страждають від депресій, чоловіки — від алкоголізму, рівень якого в Україні є найвищим у світі після США. Слід зазначити, що в цьому дослідженні не брала участь Росія і до нашої честі слід додати, що ми — єдина країна з пострадянського простору, де ці епідеміологічні дослідження, спільними зусиллями Асоціації психіатрів України, Київського міжнародного інституту соціології та Інститутом соціології НАН України, вдалося довести до кінця.

— Загалом ми опитали 4 тисячі 725 осіб. І коли безпосередньо йшли до людей в будинки, ми побачили те, що неможливо було передбачити: людей із сильними психічними розладами, які не те що планували звертатися до нас, психіатрів, по допомогу — вони взагалі й не думали звертатися хоч до якогось лікаря, — розповіла головний психіатр МОЗу Ірина Пінчук.

Дослідження показали, що офіційні дані про кількість хворих на психічні розлади в Україні — дуже умовні. Так, приміром, за інформацією Мінпраці, в психоневрологічних лікарнях та спеціальних будинках інтернатах для дорослих та дітей нині проживають і отримують медичну допомогу 57 тисяч українців, з яких майже 30 тисяч — з вадами розумового розвитку та психічними захворюваннями...

— На теренах колишнього Союзу уявлення про розповсюдження психічних захворювань, як і інших, береться із звітів МОЗу, які ті отримують із звітів лікарень: тобто всі дані є інформацією про те, як люди користуються послугами тих чи інших медичних установ. Але це зовсім не відображає реальний стан речей, — уточнив психіатр, учасник дослідження Станіслав Костюченко. — Інша справа — епідеміологічні дослідження. За останні 25 років в 14 європейських країнах було проведено 22 репрезентативних дослідження психічного здоров’я (оскільки вони дуже дорогі, то не кожна країна може їх собі дозволити). Цього разу ВООЗ ставив завдання включити в дослідження ті країни, де вони не проводилися жодного разу. Тому для нас це була рідкісна нагода, якою не можна було не скористатися...

Психологічні розлади, про які загал каже, що «людина ще не з’їхала з глузду» — депресії, тривожність та залежність від алкоголю — теж були поставлені на краю кута цього дослідження. І знову ми — перші з кінця. За даними Станіслава Костюченка, Україна — єдина країна в світі, де перше місце серед цих емоційних розладів посідає депресія. При чому, якщо в Європі на неї страждають здебільшого молоді (шукають сенс життя, все доступно, важко знайти життєві цінності і «за що боротися»), то в Україні — жінки старшого віку (безгрошів’я, невлаштованість дітей, невизначеність тощо). Чоловіки ж поголовно п’ють — на рівні з чоловіками із США, Францією, Колумбією та Новою Зеландією — та не визнають це проблемою. Більше того, дослідники зіткнулися з нонсенсом.

— В розвинутих країнах алкоголізм більш розповсюджений або в молодому віці або в старшому. В середньому — найменше. Зокрема, американські фахівці вважають, що такі фактори, як середній вік, робота, дім і сім’я є найбільш сприятливими для тверезого способу життя. Навіть коли людина вживає алкоголь, сім’я та робота є найкращими факторами для лікування людини, — пояснив Станіслав Костюченко.

В Україні все навпаки: чоловіки саме середнього віку, які мають роботу та сім’ю... п’ють найбільше! І коли американські колеги ознайомилися із цими дослідженнями, перше питання, яке вони нам поставили, звучало так: «Які форми лікування алкоголізму на робочому місці у вас існують?..» Я сказав, що таких не знаю... Думаю, що це питання вимагає залучення до розв’язання багатьох фахівців.

На питання, чому люди не лікуються, у лікарів є дві гіпотези. Перша — що велика частина людей просто не знає, що хворіє на той самий алкоголізм чи депресію, називаючи розлад просто «проблемою». Друга — що люди бояться всіх фахівців, назва професії яких починається на «психо» (хоча воно означає «душа»). Але найгірше те, що, за даними дослідження «Психічне здоров’я у світі», рівень професійності лікування психічних захворювань в Україні відноситься до п’яти найгірших у світі — на рівні з Ліваном, Нігерією та Китаєм (йдеться саме про лікування в психоневрологічних лікарнях). Що тут дивуватися, що й частота звертання по психіатричну допомогу — така ж низька, як і в цих країнах? Тому, на думку президента Європейської асоціації психотерапевтів Олександра Фільца, існуючі психіатричні служби треба реформувати (лікарні, інтернати), навіть змінити назву — не «психіатрична служба», а «соціальна».

— Після Скнилівської трагедії я обстежив 510 людей, які потребували психологічної допомоги, і побачив, що всі вони негативно реагували на слово «психіатр», хоча я ним є, — розповів пан Фільц. — Ми з колегами-психотерапевтами це передбачили, тому вдалися до хитрощів: організували не «консультацію психіатра чи психолога», а громадську порадню, у якій приймали соціальні працівники — на цей термін люди реагували найкраще, йшли до нас і отримували необхідну допомогу.

Але Скнилівська трагедія у Львові була надзвичайною ситуацією і її свідки, щоб привести свою психіку до норми, вдалися до надзвичайного рішення — консультації з психотерапевтом. Буденне життя з хронічними стресами — це зовсім інше, стреси не такі помітні і ... людина звикає жити в пеклі, боячись піти до фахівця і відкрити душу. Загалом експерти зауважили, що страх у людей перед «психо...» спостерігається в усьому світі, і це — стигма, з якою треба боротися.

Наразі ж фахівці, які робили це дослідження, працюють над рекомендаціями державним установам, в яких будуть викладені обгрунтовані вимоги для реформування психіатричної допомоги в Україні. При цьому його керівник, професор департаменту психіатрії Державного університету Нью-Йорка у Стоун-Брук Евелін Бромет, застерігає: якщо братися за цю роботу, то починати її слід з чогось конкретного — не треба підходити глобально. Приміром, спробувати вирішити проблему алкоголізації серед чоловіків чи депресію серед жінок.