Анатолій ТОЛСТОУХОВ: «Владi є над чим задуматися...»
— Ви вважаєте результат блоку «За єдину Україну!» на виборах перемогою чи поразкою?
— Об’єднання зусиль стількох партій під час найвідповідальніших виборів — це поки ще безпрецедентний випадок для українських виборчих кампаній. Враховуючи те, в яких умовах створювався блок, скільки часу в нього було як у суб’єкта виборчого процесу для розкручування, я б сказав, що блок свою місію виконав. Він міг би зробити це ще краще, але в принципі, він свою справу зробив. А якщо, крім іншого, врахувати, що «За єдину Україну!» був єдиною силою, яка йшла на вибори під перехресним вогнем невдоволення людей владою, критики з боку всіх опонентів і перешіптування всіх заздрісників, то я думаю, що це успіх.
А ось якщо подивитися з тієї точки зору, що, як ми говорили, для блоку ці вибори — це референдум про довіру народу до влади, то, я вважаю, партії влади у широкому значенні цього слова є над чим замислитися.
— Чи не зашкодить, на ваш погляд, блоку в майбутньому його конформізм — декларована його лідером Володимиром Литвином готовність співпрацювати з усіма політичними силами в парламенті?
— Наш блок називається «За єдину Україну!», а єдина Україна не зможе існувати, якщо ми штучно, а тим більше, природно, будемо відділяти від неї фрагменти «неугодного» електорату, політичних сил і т. ін. Тому те, що ви називаєте конформізмом, насправді повинно називатися по-іншому — пошуком компромісів. І у пошуках цих компромісів блок може займати як м’яку, так і жорстку позицію, але все одно шукати. А конформізм — це трохи інше. Це поступливість і слабкість. Мені здається, що у нас немає іншого шляху, крім як прагнути ідеологічно, політично, економічно об’єднувати Україну. Але вся справа у тому, що таке завдання повинен ставити перед собою не лише блок «За єдину Україну!» або ті партії, які до нього входять. Це завдання повинні вирішувати всі. А чого варті у цей час експерименти, які намагалися провести на виборчому полі «Єдність», «Жінки за майбутнє», КОПи, — ви побачили у цифрах.
— Як і раніше, під сумнівом монолітність блоку: дуже вже великі всередині нього бізнесові, регіональні, особові та інші відцентрові сили. Чи є гарантія, що блок залишиться єдиним цілим? І що може послужити такою гарантією?
— Те, що на перший погляд є питанням про монолітність блоку, з іншого боку є питанням про майбутнє української політичної еліти, про перспективу об’єднувальних процесів. Не можна сказати, що у нас немає запитань, які ми готові поставити один одному. Але ці питання є вторинними по відношенню до розуміння відповідальності, яку ми на себе взяли, і необхідності реалізувати цю відповідальність у практичних діях. Тому я не бачу підстав для розколу блоку і думаю, що й ви пересвідчитеся у цьому, коли ми підемо тим шляхом, про який заявили на початку виборчої кампанії, тобто шляхом створення єдиної партії.
— Свого часу було чимало роздумів і критики на тему того, що лідером блоку влади доцільніше було б зробити більш популярного в народі політика Анатолія Кінаха, ніж главу Адміністрації Президента. Наскільки, на вашу думку, справедливими були подібні докори?
— Коли п’ятеро рівних зібралися і не змогли вирішити, хто з них найбільш гідний стати лідером блоку, вирішили, що ним повинен стати шостий. Ось шостий і став лідером. І хід виборчої кампанії показав, що ми не помилилися.
