Андрій КЛИМЕНКО: «Потрібно будувати кораблі ближньої морської зони»
Сьогодні ми продовжуємо тему Військово-Морських Сил України. 25 березня 2015 р. «День» опублікував авторський матеріал «П’ять аспектів або Чому не слід забувати про ВМС та як захистити національні інтереси на морі» адмірала запасу, заступника міністра оборони України 2014 року, військового експерта Ігоря КАБАНЕНКА, який окреслив проблеми на морському напрямі і запропонував кроки реформування ВМС України. У сьогоднішньому номері ми продовжуємо тему і пропонуємо вашій увазі бачення стану справ і як потрібно діяти — головного редактора інтернет-порталу BlaskSeaNews Андрія КЛИМЕНКА.
— Відома цифра, що з Криму вийшло 30% особового складу, 2/3 кількості військових залишилося на півострові. На сьогоднішній день у ВМС України з того, що називається «бойовими кораблями» (я не враховую допоміжні кораблі, катери і подібне), є флагман «Сагайдачний» — один із найбільш сучасних і боєздатних кораблів українських ВМС, побудований 1993 року. Є дуже старий середній десантний корабель «Кіровоград», побудований 1970-го року і корвет «Вінниця». Все інше — один ракетний катер, один тральщик і все. При цьому, кораблі «Кіровоград», «Вінниця», ракетний катер «Прилуки», тральщик «Генічеськ» і корабель управління «Донбас» — це ті, які були повернуті Росією з Криму. Коли я говорю «повернутий Росією», то варто враховувати, як у 90-х роках ділили Чорноморський флот. Тоді й зараз, все, що отримала Україна, було максимально зіпсовано: що можна зняти — зняли, що не можна — понівечили кувалдами, аж до унітазів. Тому цими трьома бойовими кораблями забезпечити прикриття морського узбережжя від Ізмаїла до Скадовська неможливо.
Приклад, який я весь час наводжу, — так звані «вежі Бойка», за які Україна заплатила чи не 1 млрд. дол., і які розташовано ближче до одеського узбережжя, ніж до кримського, зараз ведуть видобуток на одеському родовищі і планують його збільшувати. Всі морські бурові, які перебувають на чорноморському шельфі і зв’язані між собою підводними газопроводами, які виходять на територію окупованого Криму, охороняються кораблями Чорноморського флоту Росії. Умовно кажучи, дві «вежі Бойка» на одеському родовищі стоїть і прикриває малий ракетний корабель ЧФ РФ. Якби поряд стояв корабель такого ж класу ВМФ України, то РФ нічого б там не видобувала. У результаті, в Криму видобувається 2 млрд. куб. м. газу на рік і захоплений російськими окупантами «Чорноморнафтогаз» планує збільшувати видобуток до 2,5 млрд. куб. м. Таким чином, Україна купує газ у РФ, та говорить, що ми їй весь час винні, але ж Росія вже за минулий рік украла в нас 2 млрд. куб. м газу. Плюс, вартість активів — самих веж, платформ, газогонів, суден технологічного флоту — все це коштує багато мільйонів доларів, які вкрали в України.
На сьогодні у лавах ЧФ РФ нараховується 7 великих десантних кораблів, 3-4 великих десантних кораблі Північного, Тихоокеанського та Балтійського флотів. Кожен із них бере батальйон морської піхоти з технікою. При цьому, все узбережжя України від Ізмаїла до Скадовська десантонебезпечне. Як відомо, Росія дуже великими темпами нарощує військове угруповання в Криму, притому, що стан українського угруповання, у тому числі морський, після втрати Криму відомий. Цього й наступного року Росія отримає 6 нових фрегатів і 6 підводних човнів. Таким чином, створюється гігантська військова перевага РФ на Чорному морі. І якщо ви не контролюєте свої територіальні води та свою виключну економічну зону, значить противник контролює всі ваші води аж до лінії прибою. За місяць, навіть узимку, коли морські комунікації працюють не так активно, 500-600 торговельних суден іде з протоки Босфор до портів Чорного моря: Одеса, Іллічівськ, Південний, Херсон, миколаївські порти і подібні. Це весь імпорт і експорт України, який стосується ЄС лише частково, — країн південної Європи — Франції, Італії. Зараз можна передбачити, що коли станеться диверсія з іноземним кораблем, який прямує до українського порту, весь гігантський потік експорту-імпорту зупиниться і сотні тисяч людей, які працюють у портах, приморських містах або торговельному флоті, залишаться без роботи.
Природно, Україні необхідно модернізувати сухопутні війська і авіацію, але не можна забувати про відродження Військово-морських Сил, виходячи з військово-стратегічної ситуації, яка складається, на Чорному морі. Агресію з моря неможливо зупинити лише ракетами або артилерією, тим більше тими засобами й силами, які вчилися воювати на суходолі. Стріляти в танк і стріляти в корабель — дві різні речі. Також як літати на штурмовику над суходолом чи над морем — різні умови і науки. Тому потрібно залишати ВМС як вид Збройних Сил — потрібні війська берегової оборони, морська піхота, морська авіація і потрібний флот. Конфігурацію цих сил мають розробляти фахівці, які є в нас у країні, — один із сильних авторитетів у галузі військово-морської стратегії адмірал Кабаненко. Також є відповідні фахівці в ВМС України, багато хто з яких пройшов школу спільних українсько-американських навчань за стандартами НАТО і які здобули освіту за кордоном. Ті з них, хто зараз у лавах, мають бути на відповідних посадах, а тим, хто звільнився, має бути створено необхідні умови для повернення до ВМС.
На сьогоднішні з Криму вийшло, умовно кажучи, 3500 службовців, які залишили там практично все майно. Це наші патріоти, серед них багато росіян за національністю, але вони зберегли вірність Україні. Сьогодні потрібно дати зрозуміти цим патріотам, що вони й ВМС потрібні державі, що запускатиметься національна програма і з’явиться турбота про кадри. Командир корабля — це людина, яка повинна прослужити офіцером близько 15 років, підготовка цих фахівців довга, дорога, тому потрібно дуже дбайливо ставитися до наших кадрів, щоб у людей не виникало настрою звільнятися.
Фахівці мають вирішити, які військово-морські кораблі і в якій кількості нам потрібні, а також визначити, як це все реалізувати. Логіка підказує, що нам не потрібні величезні ракетні крейсери, адже на Чорному морі вони будуть просто великими мішенями. Потрібні кораблі ближньої морської зони і багатофункціональні кораблі далекої морської зони типу корвет. Програма українського корвета вже існує, і такий корабель будується в Миколаєві. Але цю програму було заморожено, і я чекаю, коли її відновлять.
Україна — кораблебудівна держава, адже в нас є величезний досвід і великі потужності. Вони серйозно постраждали після окупації Криму — Керченський, Феодосійський і Севастопольський заводи. Але ми маємо можливість розвивати суднобудування в Миколаєві і якщо програму щодо корвету не відновити, то ми не дамо роботи корабелам і отримаємо штрафні санкції, адже український корабель планувалося оснастити західним озброєнням і системами керування. Фахівці стверджують, що корвет удасться побудувати за рік-півтора, ще стільки ж займуть ходові випробування і запуск у серію. Таким чином, Україні потрібно 5-6 років, щоб запустити весь процес суднобудування.
Багато наших підприємств працювали і працюють на експорт. Наприклад, на 3-х з 6-и згаданих нових російських фрегатів для ЧФ РФ стоять турбіни «Зоря»-»Машпроект». Є артилерійські та ракетні системи.
Що потрібно робити зараз. Потрібно будувати кораблі ближньої морської зони, а їх проекти є, і будувати їх може не лише Миколаїв, але й київський завод «Ленінська кузня», який може робити це вже зараз. Сьогодні нам потрібно розв’язати питання в декількох напрямках. По-перше, за принципом лендлізу орендувати досить сучасні кораблі того ж класу корвет, які є в США, Великій Британії — сотні боєздатних законсервованих кораблів на базах. По-друге, необхідно укладати угоди з Німеччиною, Швецією та іншими країнами про придбання проектів сучасних кораблів. Це не експериментальні кораблі як український корвет, а ті, які вже будувалися і були в експлуатації в різних країнах. Так, це дуже дорого — корабель такого класу коштує декілька сотень мільйонів доларів, але незалежність коштує дорожче. Захист свого узбережжя і торгівельних доріг від Одеси ка Босфору — це принципово важливе завдання. Окрім того, мають працювати дипломатія і політичне керівництво з нашими союзниками на предмет того, щоб, як і минулого року, в Чорному морі практично постійно були військові кораблі НАТО і наших союзників — США, Німеччини, Франції, Італії і інших. При цьому, потрібно розвивати з ними спільні військові навчання, як «Sea Breeze». Окрім того, в них потрібно вводити військово-повітряні, спецпризначенські й інші компоненти. У цілому, йдеться про велику програму відродження Військово-морських Сил.
Раніше були розмови про скорочення ВМС, про перетворення їх на флотилію та переведення до Миколаєва. Але завдяки пресі й волонтерам цей процес удалося зупинити. Зараз же з’явилася інформація про значне скорочення особового складу ВМС. Природно, потрібно оптимізувати структуру, але вона має відповідати перспективним завданням.
