Андрій СЕНЧЕНКО: Приватизація землі є головною ставкою виборів у Криму
— Андрію Віленовичу, Леонід Грач обіцяв «оприлюднити» імена тих, хто проводив перевірку його виборчої документації, запевняючи, що «вони» від цього сильно постраждають. Чи дійсно у цьому випадку наявне порушення?
— Грач є нашим давнім політичним противником, але справа не в цьому. А в тому, що ми добре розуміємо: якби Леонід Грач з його незадоволеними амбіціями ще раз став на чолі парламенту, а тим більше, якби йому вдалося отримати, як він збирався, «контрольний пакет» кримської влади, то для Криму це була б трагедія. Відомо, що Грача думка меншості не цікавить узагалі, а тому володіння навіть відносною більшістю в його руках стає абсолютною диктатурою у власних інтересах. Так він керував Кримом досі, і це призвело тільки до загострення протиріч у республіці.
У нас із Грачем давні і публічні суперечки. Коли він через ЗМІ почав звинувачувати мене в чому завгодно, я запропонував йому зустрітися в прямому ефірі та відповісти на запитання один одного, але він злякався і від діалогу відмовився. Щоб відвести від себе його помилкові звинувачення, я подав позов до суду. Після 13 місяців розглядів суд прийшов до висновку, що Грач поширював інформацію, яка не відповідає дійсності, та зобов’язав його вибачитися переді мною і відшкодувати моральний збиток. Я призначив йому ціну в 1 гривню. Але досі він рішення суду не виконав, що говорить про його ставлення до судової системи країни. З такою ж зневагою він ставиться і до даного рішення суду про його зняття з реєстрації.
— Розкажіть, як і чому саме ви звернули увагу на виборчі документи Грача?
— Леонід Грач спочатку не мав наміру чесно обиратися, тому з самого початку формування Центрвиборчкому і окружних комісій супроводжувалося серією скандалів. Наступний етап — це фальсифікація підписів. Довірені особи Грача в п’ятницю увечері отримали 8 підписних листків, на кожному з яких вміщується 23 підписи і не більше, а у понеділок оголосили, що принесли 5100 підписів, хоч для цього необхідно було понад 230 підписних листків. Грач не замислювався над наданням своїм діям навіть зовні законного вигляду. І коли ми «голосно» запитали, де вони взяли підписні листи, і чи можна за два дні на окрузі, де всього 15 тисяч виборців, зібрати стільки підписів, вони злякалися. Сховали підписні листки, залишивши тільки 8 штук і заявивши, що підписів усього 170...
Тоді ми поставили питання про перевірку документів Леоніда Грача і раптом виявилося, що підписів у документах Грача немає взагалі. Голова окружного виборчкому пояснив, що їх здано до Центрвиборчкому «на зберігання», але голова кримської ЦВК Іван Поляков публічно спростував цю інформацію. Ми зажадали акт про прийом-передачу підписів, але і його не виявилося. Фактично вже тоді можна було заявити, що виборчком незаконно прийняв документи у Леоніда Грача і рішення про його реєстрацію підлягає негайному скасуванню.
Під час перевірки члени комісії скопіювали всі його документи і потім передали ці документи до суду. І невідповідність було виявлено насамперед у декларації. Як виявилося, у першому її варіанті будинок площею в 44,6(!) квадратних метрів належав дружині Леоніда Грача. Виявилися й інші порушення: не вказано прибутки від продажу квартири, не написано заяву про складення повноважень та вихід у відпустку. Коли ми дізналися про ці факти, моя довірена особа, він же юрист комітету «Прозора влада» Валерій Воробйов разом із довіреною особою Тетяни Красикової Інною Галкіною подали позов до суду…
— Чому деякі сумніваються у законності рішення суду?
— На мою думку, у суду не було особливих ускладнень із рішенням, оскільки фактів, представлених позивачем та адвокатом, вистачило б на чотири таких рішення. Суд просто не став досліджувати ще одну лінію — про підміну документів. Коли суд запитав документи Леоніда Грача у виборчкому, то туди подали зовсім іншу декларацію, де будинок уже був площею близько 450 квадратних метрів. Причому, члени комісії, яких допитували у суді як свідків, показали, що у первинній декларації позначалися 44,6 метра, а експерт-почеркознавець зробив висновок, що обидві декларації написано рукою однієї і тієї ж людини.
Я не буду розповідати про той тиск, який було організовано Грачем на суд, — кому ще дозволено під час судового розгляду їздити містом та скликати людей на мітинг під будівлею суду? За яким правом державний службовець Лентун Безазієв на цьому мітингу перед телекамерами закликав до проведення референдуму з приєднання до Росії? Це запитання, на які ми будемо шукати відповіді вже після виборів…
Не варто говорити і про беззаконність того безпрецедентного тиску на Президента, на громадську думку, на всі державні інститути, який організував Грач після рішення суду. Він, очевидно, вважав, що його особа настільки значна у Криму, що йому негоже програти кримчанам, тому заявив, що проти нього діють «із київських кабінетів», і навіть Мадлен Олбрайт приїжджала ледве чи не для того, щоб знімати його з реєстрації. Але все це блеф. Грач програв звичайний процес, у звичайному суді, звичайним кримчанам. І насправді він сам у цьому винен, тому що до такої міри нехтувати законом не можна…
— Однак Центрвиборчком України визнав декларацію Леоніда Грача такою, що вiдповiдає дійсності та відмовив у задоволенні скарги члена вашого комітету Тетяни Красикової. У чому тут річ?
— Для виборів у Криму це не матиме наслідків. Голова Центрвиборчкому України Михайло Рябець говорив, що, згідно з декларацією, площа будинку Леоніда Грача становить 446 квадратних метрів, і, за висновком податкової, це відповідає дійсності. Але річ у тому, що Центрвиборчком не запитував відомостей про будинок Грача ні у Сімферопольській податковій адміністрації, ні у мерії Сімферополя чи у її БТІ, ні в Центральному суді. А суд Центрального району Сімферополя під час судового розгляду запитував документи з будинку в міському БТІ, де зазначається, що площа будинку Грача становить 673 метра плюс 99 метрів гаража та споруд, зведених в єдиному комплексі з будинком. Разом — понад 770 метрів. Тому 446 метрів — це або помилка, або підтасовування. Ми надішлемо до ЦВК додаткові оригінальні матеріали і наполягатимемо, щоб ЦВК їх розглянула…
— Блок партій «ДемПУ-Демсоюз» вимагає притягнення до кримiнальної відповідальності голови кримського виборчкому Івана Полякова. Як ставиться до цього комітет «Прозора влада»?
— Це зовнішні вияви більш глибинної боротьби учасників передвиборного процесу. Саме таку роботу кримського виборчкому було запрограмовано самим процесом його створення. За перемогою на цих виборах стоїть дуже багато, тому Леонід Грач, який просив підтримку російських колег і громадських діячів, багато їм пообіцяв. Якщо він програє, вони нічого не отримають. Тому так і протестують. Головний процес, який визначатиме майбутнє Криму, — це приватизація кримської землі, і він розпочнеться відразу ж після цих виборів. У багатьох політиків, у тому числі й у Грача, тут дуже серйозні ставки, щоб так просто здатися. Тому нинішня передвиборна боротьба — це боротьба за те, чи буде кримська земля приватизуватися на основі ринкових механізмів, відкрито і гласно, чи цим правом зможуть скористатися тільки наближені комуністичних вождів. Уже минулого року, за нашими оцінками, обіг чорного ринку землі в Криму досяг половини річного бюджету Криму! А що буде завтра? Дуже багато хто у Росії сподівається на те, що цим процесом у Криму керуватиме Леонід Грач. Тому виборчком Криму виявився в центрі уваги і з діяльністю Івана Полякова, звичайно, ще потрібно розібратися. Принаймні виборча кампанія дезорганізована не без його участі…
— Чи правда, що за Грачем стоять значні громадські сили?
— Ні. Грач давно шантажував Київ якимись потенційними масовими акціями, референдумом, громадським протестом, зіткненням на національному чи релігійному грунті. Але російські організації відмовилися від Грача, вони заявили, що він не є їхнім лідером і вони не підтримують його лінію, багато інших організацій також не вважають його лідером. Навіть на мітинг минулого четверга зібралося приблизно тисяча чоловік! Що стоїть за Грачем? Декілька сотень комуністичних чиновників і стільки ж їхніх активістів? Але це аж ніяк не громадська сила. І практика це показала: Києву зараз трапилася нагода подивитися в очі тому монстру, якого він сам і зростив. Але виявилося, що значною мірою він просто надувався, щоб здаватися більш грізним, тому що, власне, це ніякий не громадський протест: у тих 15 наметах ночують іноді 10, а іноді ще менше чоловік, тільки сторожа. А вранці сходяться на посиденьки під гармошку два десятки бабусь…
— Деякі політики звинувачують комітет «Прозора влада» у тому, що його не зареєстровано. Чи впливає це на вашу роботу?
— Так, наш комітет не зареєстровано у Мін’юсті, але це анітрохи не позбавляє нас права проводити громадську роботу. Ми і не маємо наміру реєструвати наше право контролювати дії влади та вимагати її прозорості. Наша «ліцензія» на цю діяльність — Конституція України, яка гарантує право кожного громадянина вимагати у влади звіту про її дії, боротися з корупцією та зловживаннями. Навіть короткого переліку того, чого ми домоглися, вистачить, щоб зрозуміти, що така діяльність дуже дисциплінує владу. З ініціативи членів комітету та їхніми силами у Криму вирішуються земельні проблеми — ми допомагаємо людям безкоштовно отримувати держакти на володіння землею, розкриваємо механізми махінацій, розкрили обман пайовиків споживкооперації і тепер майже сотню тисяч пайовиків відновлено у правах. Організовуємо в декількох регіонах Криму філіали швейної фабрики, щоб знизити гостроту безробіття. Десяткам тисяч людей пояснюємо їхні права, оплачуємо для них адвокатів у судах, повертаємо їм надію і віру в нову владу, яка неминуче повинна очиститися від скверни.
