Без посередників
Говорити про останні дні житлово-комунального господарства з заміною його на приватне почали ще кілька років тому. І не без певного остраху. Найбільш побоювались, власне, ті, хто у списку витрат свого сімейного бюджету квартирним платежам у кращому випадку відводили останнє місце, а в гіршому щомісячно накопичували борги. На сьогодні, як зазначив на засіданні прес-клубу віце-президент Асоціації міст і громад України Мирослав Пітцик, ми маємо більше ніж 8 мільярдів заборгованості за житлово-комунальні послуги. Передусім це пояснюється тим, що наші громадяни просто фізично не мають змоги сплачувати за них. Для прикладу, за європейськими стандартами, сума оплати комунальних послуг не повинна перевищувати 20% від середньої заробітної платні. Якщо взяти до уваги, що середня заробітна плата в Україні коливається від трьохсот до чотирьохсот гривень, за таких умов комунальний рай коштував би близько вісімдесяти гривень. Натомість в нашій країні щомісячно кожна сім’я має викроювати в середньому 140 гривень тільки на оплату послуг. А в деяких містечках, зокрема у Новій Каховці, її цифра сягає двохсот п’яти гривень. Однак про те, аби зменшити тарифи поки що не йдеться. Навпаки, єдиний вихід, аби хоч якось підтримати комунальні підприємства, місцеві керівники бачать у підвищенні тарифів. Отже реформування житлово-комунального сектору давно назріло. Це дозволило б як підвищити відповідальність перед споживачами за надання послуг та їх якість, так і звільнити місцеві виконавчі органи влади від непритаманних їм функцій господарської діяльності та запровадити конкурсний відбір підрядних організацій на надання послуг. Також вирішалася б проблема укладання договорів між населенням та виконавцями послуг. Фахівці твердять, що приватизування комунальних підприємств, було б економічно вигідним як місцевому бюджету, так і власникам квартир.
На сьогоднішній день з 1785 комунальних житлово-експлуатаційних організацій лише 187 приватних підприємств. На Сумщині ефективно працює 41 таке підприємство, у Донецькій області — 39, у Харківській – 17. А ось в Івано–Франківській та Чернівецькій немає жодного. Позитивним прикладом, як відзначила прес–секретар Держжитлокомунгоспу Лариса Федорченко, є досвід Тернополя. Там усі ЖЕГи приватизовані. Ініціатором цього була міська влада, що усвідомила вигідну співпрацю з мешканцями (вони напряму розраховуються з ЖЕГами). В депресивних містечках проблема полягає в тому, що у людей немає власних коштів утримувати житло. Через те є дуже багато покинутих квартир — колись воно було приватизоване, а тепер не належить ні державі, ні конкретному господарю. Лише в Суходольську Луганської області з тридцяти п’яти будинків – у половині квартир знайшли собі притулок цигани і бомжі, там вибиті двері і вікна. У той же час позитив спостерігається на прикладі міста Баштанки Миколаївської області. Там за клопотанням міської влади закрили всі центральні котельні і перевели 65 п’ятиповерхових будинків на індивідуальне опалення, а в адміністративних установах, школах та лікарнях встановили топкові котельні. Це дозволило зекономити міському бюджету кошти на закупівлю газу, а сім’ям оплата централізованого опалення стала вдвічі дешевше. Отже, «приватник» виявляється ефективнішим.
