Борис БЕЗПАЛИЙ :

— Більшість зуміє домовитися тільки із частиною меншості, але з меншістю загалом — ні. Справа в тому, що в меншості є така частина, яка ніколи ні з ким не домовиться; для них скандал — спосіб життя. Я маю на увазі, передусім, Наталю Вітренко та її групу. Крім того, не бажає йти на компроміс група депутатів, які пов'язані з Ткаченком діловими домовленостями та квартирними справами. Звичайно, не піде на переговори і сам Ткаченко, тому що зачеплено його особисті амбіції. Він, можливо, й погодився б піти з поста спікера, але він не може визнати рішення більшості про його відставку, ухвалене 21 січня.

Хто реально може піти на компроміс? Передусім, це — комуністи, які «пасуть задніх» і які розуміють, що в разі розгону парламенту вони вже ніколи не повернуться до Верховної Ради. Насправді, в різних груп комуністів різні інтереси. Симоненко знає, що в разі розпуску ВР він залишиться в політиці і не дуже побоюється розгону парламенту. А ті, котрі потрапили у Верховну Раду від «верстата й сохи», не хочуть уже до них повертатися. Тому вони триматимуться до останнього за свої депутатські повноваження. На мій погляд, шукатимуть вихід із ситуації, що склалася, і шлях до досягнення компромісу насамперед соціалісти.

— Однак лідер соціалістів Олександр Мороз уже після призначення більшістю Івана Плюща на посаду спікера заявив, що легітимним керівником Верховної Ради є Олександр Ткаченко. Ба більше, він підкреслив, що доти, доки рішення щодо керівництва ВР не будуть прийняті в сесійному залі відповідно до регламенту, ліві не братимуть участі в роботі сесії.

— Натрапила коса на камінь. Я думаю, що насправді всі розуміють, що меншість має передати владу більшості. Суперечка триває лише щодо процедури. Але оскільки всі основні зіткнення відбуваються саме з питання про форму, то розходження залишиться. І це буде глухий кут, який буде розв'язаний не договірними шляхами. Тобто нізащо більша частина меншості не визнає рішень, прийнятих в Українському домі. А ті, котрі були в Українському домі, не зможуть визнати, що вони діяли незаконно. Меншість провокує, саме провокує парламентську більшість на те, щоб праві зареєструвалися на засіданні, яке проводитиме Ткаченко. Зрозуміло, сам факт реєстрації на такому засіданні буде означати, що Ткаченка, як і раніше, визнають головою. І, отже, всі рішення більшості, прийняті 21 січня, незаконні. Тут рішення досягнути не вдасться.

— Якщо не вдасться все-таки досягнути компромісу, то як буде діяти меншість?

— Я бачу три варіанти. Перший: вона може висловлювати бурхливу незгоду з діями більшості, але не заважати роботі парламенту. Другий: перейти до непарламентської обструкції — не відвідувати засідання і, таким чином, працювати на дострокові вибори. І, нарешті, третій варіант: вони можуть просто зривати засідання силовим шляхом: Ткаченко намагатиметься зайняти своє місце головуючого, його прихильники блокуватимуть трибуну, влаштовуватимуть бійки тощо. У цьому випадку більшості не залишиться іншого виходу, крім як провести засідання в іншому місці, наприклад, у тому ж таки Українському домі.

— Як ви розцінюєте зняття Віктором Медведчуком своєї кандидатури на пост спікера?

— Медведчук зробив дуже сильний політичний хід. Адже він був фактично лідером парламентської більшості, зумів юридично коректно провести засідання в Українському домі. І ось коли він «вивів народ із болота», то показав своїм вчинком: «Я готовий до компромісів і за владу не тримаюся». До його адміністративного впливу додався ще й моральний вплив. Уже на одному цьому можна робити передвиборну кампанію — і парламентську, і президентську.

Що стосується Івана Плюща, то йому не треба «вчитися» роботі спікера — він знає цю роботу. Крім того, він не належить ні до однієї із груп впливу — ні до групи Пінчука, ні до групи Волкова, Суркіса чи Тимошенко. Тоді як Медведчук є представником одного з угруповань, що володіє великим неформальним впливом. І його посилення могло б викликати негативну реакцію іншої групи, наприклад групи Тимошенко. А Плющ у цьому сенсі не конкурент. Оскільки НДП є скоріше адміністративним, а не фінансово-олігархічним угрупованням, то її представника можна розглядати як компромісну й нейтральну постать. Крім того, Плющеві притаманні риси характеру, які дозволяють йому ефективно контролювати зал і вести засідання.

— 15 лютого планується прибуття в Україну делегації Парламентської Асамблеї Ради Європи для того, щоб на місці вивчити ситуацію, пов'язану з парламентською кризою та проведенням референдуму. Чи вплинуть її висновки на врегулювання конфлікту?

— «Обмануть меня не трудно, я сам обманываться рад». Європейці роблять якісь кроки лише для того, щоб не скандалізувати західну громадськість. Проте якщо недемократичним крокам надають демократичної форми, то вони цьому не перешкоджають. Наприклад, коли в Чечні стріляють і це турбує західну громадськість, то робляться якісь кроки. Коли в Україні замість виборів відбуваються призначення, але з дотриманням видимості демократичного волевиявлення, то Захід утручатися не буде. Тому я не думаю, що і в цьому випадку втручання європейських парламентаріїв вплине істотним чином на стабілізацію політичної обстановки в Україні.