Через три місяці після указу

Те, до чого так довго готувалися в Одесі та Києві, нарешті відбулося. 19 грудня Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв підписав рапорт про звільнення прокурора Одеської області Михайла Косюти. Це була вже третя і цього разу остаточна спроба Генпрокуратури та президентського комітету з питань боротьби з корупцією вирішити питання про його перебування на цій посаді. 9 грудня всі центральні ЗМІ вже повідомляли про звільнення одеського прокурора. Колегія ГПУ визнала роботу одеських органів незадовільною, а Михайла Косюту було вирішено притягти до дисциплінарної відповідальності та рекомендувати главі відомства звільнити з посади. Але поданий Косютою рапорт про звільнення Генпрокурор (тоді ще Святослав Піскун) так і не підписав. Обмежився доганою прокурору та двом його заступникам і дав чотири місяці на виправлення ситуації. Але через два тижні, коли всі можливості відстояти одеського прокурора були вичерпані, Васильєв усе-таки підписав його заяву про звільнення «за власним бажанням».

Перша вимога вирішити питання про подальше перебування Михайла Косюти на посаді прокурора Одеської області містилася в Указі Президента «Про відповідальність керівників органів виконавчої влади і прокуратури в забезпеченні законності та правопорядку, дотриманні прав і свобод громадян на території Одеської області» № 944, оприлюдненому 28 серпня. У ньому, зокрема, йшлося, що боротьба з організованою злочинністю і корупцією в регіоні підміняється розкриттям незначних порушень, справи, пов’язані з контрабандою на великі суми, прокуратура закриває, товари повертають власникам, розслідування затягують, а 807 замовлених убивств залишаються нерозкритими. Для відставки прокурора якої-небудь іншої області вистачило б і десятої частки подібних обвинувачень. Але Святослав Піскун, який на той момент очолював Генпрокуратуру, заявив, що не вбачає в діяльності Михайла Косюти порушень і залишив його на посаді. Після відставки самого Піскуна, якому злі язики приписували особисту зацікавленість у долі одеського прокурора, а так само майно на території діючого санаторію в Одесі, звільнення Косюти здавалося справою декількох днів. Але прогнози виявилися помилковими. Боротьба за прокурорське крісло тривала в Києві кілька місяців, і, подейкують, завершилася на користь донецької ФПГ, чий ставленик, як кажуть у Одесі, тепер повинен зайняти це місце. За цей час в Одесі фактично повністю змінено кадровий склад керівництва управління внутрішніх справ, служби безпеки та Чорноморської регіональної митниці. На адресу цих відомств також висувалися претензії в згаданому указі Президента. Щоправда, експерти стверджують, що в середині січня на ці відомства чекає чергова кадрова чистка. Зокрема, призначені три місяці тому керівники обласного УМВС на одній з останніх колегій у Києві отримали установку: до 10 січня істотно покращити стан справ із розкриттям злочинів у регіоні.

Відставку одеського прокурора коментували по-різному. Голова Верховної ради юстиції, президент Одеської національної юридичної академії Сергій Ківалов, який хоч і жалкував про те, що сталося, але заявив: «Михайло Васильович просто вирішив зайнятися наукою. І я його працевлаштував. Він один із небагатьох практикуючих прокурорів, хто захистив докторську дисертацію. Після звільнення Косюта залишається професором на кафедрі в академії, жодних інших адміністративних посад він не хоче». А щодо претензій до прокурора з боку Президента та ГПУ, то Ківалов зауважив, що «обвинувачень на порожньому місці не буває».