Чи порозуміються суспільство та міліція?

Останнє засідання у справі Запорожця 25 червня пройшло «швидкісними темпами». Як-то кажуть, було б бажання. А воно в судді Тамари Міхієнкової, як показало засідання, було. Минулої неділі під тиском громадськості прокуратура пішла на пом’якшення статті, за якою обвинувачують Віталія. Раніше це була ст. 348 ККУ (вбивство працівника правоохоронного органу при виконанні службових обов’язків — карається позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним ув’язненням), тепер це ст. 115 (умисне вбивство — передбачає позбавлення волі від семи до п’ятнадцяти років). Проте цього разу поступки закінчилися. Усі клопотання захисників Запорожця — Костянтина Попова та Сидора Кізіна — було відхилено. Швидко відбулися дебати, й судді пішли писати вирок, який оголосять сьогодні о 15.00.

Справді, твердження міліції та прокуратури про те, що вбитий дільничний Микола Симоненко був при виконання обов’язків, виглядало особливо цинічно. Про це ми писали після поїздки в село Семиполки й спілкування з односельцями Віталія в нашому першому репортажі. Адже самосуд над міліціонером — це результат дворічного терору дільничного над мешканцями села, зокрема над самим Запорожцем. Люди стверджують, що в ту ніч (4 вересня 2011 року) Симоненко знову був у нетверезому стані й чіплявся до Запорожця в нічному клубі. Причому одягнений він був у цивільне. Тому позиція правоохоронних органів, мовляв, Симоненко виконував службові обов’язки, викликала особливе обурення в громадян. Звідси і протести, й постійна присутність у суді, й збирання грошей на адвоката Віталію; звідси, найімовірніше, й зміна позиції прокуратури.

Але був ще один суттєвий аргумент. За словами адвоката Запорожця — Кізіна, справа, по суті, розвалювалася: доказів не було, всі свідки в суді стали на бік Віталія, тому прокуратура й вирішила переграти свою позицію. Захисник стверджує, що нині обвинувачення статтю змінило, але всі нез’ясовані обставини так і залишилися нез’ясованими. «Нічого не виправили, — говорить адвокат Кізін. — Тому сьогодні (25 червня. — Авт.) захист заявив клопотання про доповнення судового слідства, а саме — допит додаткових свідків, проведення додаткових експертиз, але нам відмовили. Потім ми просили направити справу на додаткове розслідування — судді також відхилили клопотання».

Парадокс полягає в тому, що сьогодні справу побудовано на свідченнях, від яких свідки в суді відмовилися. «Відверто кажучи, я не знаю, як суддя писатиме вирок, — каже захисник Кізін. — Те, що прокуратура інкримінує, абсолютно нічим не підтверджено. Це — чиста фантазія прокурора. Наприклад, жоден свідок не підтвердив, що Симоненко робив зауваження Запорожцю. Тому ми й подавали клопотання на проведення додаткової судово-психологічної експертизи Віталія, щоб виявити, чи могли ушкодження середньої тяжкості, які завдав йому Симоненко, викликати стан душевного хвилювання. Цієї експертизи взагалі не проводили. Ми також вимагали провести повторну посмертну експертизу самого Симоненка щодо його психологічного стану. Це вже не говорячи про те, що ми вимагали порушити кримінальну справу за фактом зникнення тампонів із кров’ю міліціонера, які б допомогли з’ясувати, чи був алкоголь у його крові в той вечір. Усі ці речі зникли зі справи, як і зникли характеристики самого Симоненка».

До речі, щодо характеристик дільничного. Як ми вже писали зі слів захисників Запорожця, перш ніж стати начальником Калитянського селищного відділу міліції Броварського району, Симоненко до цього працював у декількох районах Києва та в Броварах. Причина такої міграції — непристойна поведінка, а як наслідок — численні догани.

На всі ці суттєві складові справи ми намагалися знайти відповіді. Тому ще 18 червня на ім’я прокурора Київської області Витязя М.І. скерували запит, в якому, зокрема, сформулювали такі запитання:

— За словами захисників Запорожця, перш ніж справа дійшла до суду, з неї зникло 63 сторінок, включно зі службовими характеристиками Симоненка та доганами, котрі свідчать про те, що він не міг працювати в правоохоронних органах. Які документи було вилучено? За що накладали стягнення на Симоненка?

— У Запорожця виявлені та зафіксовані експертизою тілесні ушкодження середньої тяжкості, завдані Симоненком. Чи досліджувала прокуратура причинно-наслідковий зв’язок між вчинком підсудного та неправомірною поведінкою міліціонера?

— Як прокоментуєте ситуацію в суді, коли свідки відмовлялися від наданих проти Запорожця свідчень, тому що, за їхніми словами, їх змушували давати показання, застосовуючи силу та погрози?

На наші запитання ми отримали відповідь заступника прокурора області О. Сидорчука такого характеру: «Достатніх доказів, які б вказували на перебування Симоненка М.М. у стані алкогольного сп’яніння під час загибелі, зникнення зі справи документів, а також спричинення саме Симоненком М.М. обвинуваченому Запорожцю В.М. тілесних ушкоджень середньої тяжкості не встановлено».

«У справі є дані експертизи Запорожця, які чітко вказують на ушкодження середньої тяжкості», — заперечує адвокат.

Відповідь на наше запитання щодо документів, на підставі яких прокуратура кваліфікувала злочин, ми опускаємо, оскільки 21 червня обвинувачення змінило статтю, за якою звинувачують підсудного. Хоча на той час прокуратура стверджувала, що «дії обвинуваченого Запорожця В.М. кваліфіковано за ст. 348 КК України відповідно до зібраних у справі доказів». Як виявилося пізніше, доказів, недостатніх для того, щоб стверджувати, що дільничний був при виконанні службових обов’язків.

Цікавив нас і ще один дуже важливий нюанс: чи розслідувала прокуратура обставини запізнення «швидкої допомоги», що стало причиною смерті Симоненка?

«Броварською міжрайонною прокуратурою відповідно до вимог ст. 112 КПК України виділені та направлені до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області для проведення перевірки матеріали щодо законності дій працівників Броварської ЦРЛ під час надання медичної допомоги Симоненку М.М.», — такою була відповідь прокуратури Київської області.

Хоча в розмові з «Днем» колишній захисник Віталія Запорожця — Іван Макар — повідомив, що «чомусь «швидка» залишилося поза увагою і слідства, й суду». «Складається таке враження, — говорить адвокат, — що «швидкій» навмисно дали розпорядження дочекатися смерті Симоненка».

І насамкінець прокуратура повідомила нас, «що судом буде оцінено зібрані під час розслідування кримінальної справи докази та перевірено клопотання учасників процесу в ході розгляду справи по суті». Як суд оцінював докази та перевіряв клопотання учасників процесу, особливо захисту підсудного, присутні на засіданнях уже встигли переконатися.

Треба віддати належне прокуратурі, вона хоч як-не-як відреагувала. А от міліція, колишній співробітник якої фігурує в цій справі й до якого з такою «великою любов’ю» ставляться мешканці Семиполків, — ні. Аналогічні запити в той же день ми відправили керівникам Броварської районної та Київської обласної міліції, але відповіді до сьогоднішнього дня так і не отримали. Нагадуємо, що, згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит має бути надана не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту. Про продовження розгляду запиту розпорядник інформації нас не повідомляв.

Яким може бути вирок Запорожцю, спрогнозувати складно. Хтось каже — побояться суспільних протестів, дадуть мінімальний термін — сім років, а хтось у це не вірить і готується до найгіршого, — вони своїх не здають, обов’язково помстяться, дадуть по максимуму — п’ятнадцять років. Адвокат Кізін прогнозувати не береться, каже — зі свого боку ми просили постановити виправдувальний вирок, оскільки Запорожець перебував у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, а саме — заподіяння йому тілесних ушкоджень. В свою чергу, обвинувачення просить для Віталія по максимуму — 15 років.

«Із Віталієм ми вчилися разом два курси, — розповідає його добрий знайомий, юрист (відмовився називати ім’я). — Якщо щось, на його думку, нечесно, він завжди намагався це виправити по справедливості. Але до самосуду я ставлюся негативно. Це недієвий засіб вирішення проблем. Вони повинні вирішуватися законними шляхами, всупереч низькому рівню кваліфікації та правосвідомості працівників правоохоронних органів. Ситуація з Віталієм спричинена неналежним станом правоохоронних органів, особливо в селах та райвідділах міліції. Досить часто там працюють люди, які не відповідають своїм посадам. Відсутність в Україні справедливих правоохоронних органів, які б діяли в правовій площині, зумовлено багатьма факторами. По-перше, це певна політика зверху: розгляд правоохоронних органів як певної каральної установи, а не як сервісу чи допомоги громадянам. По-друге, безвідповідальність на різних рівнях. Наприклад, у Семиполках були факти побиття та знущання з боку працівників міліції над громадянами. Люди писали заяви, але належної реакції не було. По-третє, свою роль відіграє безгрошів’я, слабке фінансування правоохоронної системи. По-четверте, низька кваліфікація кадрів. Як бачимо, це комплексна проблема. Як вона вирішиться, яким буде вирок в даній ситуації, — питання».

Та хоч яким би був вирок, це буде вирок системі. Передусім правоохоронній — міліції, прокуратурі, судам. Кожен день наче з бойових полів надходить інформація про те, що хтось став жертвою допитів у міліції, комусь висунули помилкові звинувачення в прокуратурі, когось несправедливо засадили за грати в суді. Недарма, за даними багатьох соціологічних служб, понад 60% громадян України вкрай негативно оцінюють діяльність правоохоронних органів. Із другого боку, хто ці люди — міліціонери, прокурори, судді? Вони живуть поряд із нами, вони — частина українського суспільства. Отже, це проблема всіх. Чи зрозуміють громадяни, що самосуд — це не вихід? Чи зрозуміють у міліції, що людей треба захищати, а не доводити до самосуду?