Чиновники проти інвестора
Однак, на думку юристів, деякі поправки, внесені далеко не на високому рівні, можуть зірвати програму приватизації енергопостачальних компаній. Схоже, державне підприємство «Енергоринок» внесло свою «корективу» в затверджений урядом порядок реструктуризації боргів обленерго, виставлених на конкурсний продаж.
ДП «Енергоринок», що є монополістом в оптовій торгівлі електроенергією в Україні, «по-своєму» інтерпретувало умови проведення конкурсів з продажу обленерго. Тепер стратегічним інвесторам, які куплять енергокомпанії, доведеться «домовлятися» про своє енергетичне майбутнє в Україні не лише й навіть не стільки з Кабінетом Міністрів чи Фондом держмайна. Більш грізною й визначальною інстанцією для них стануть чиновники з ДП «Енергоринок». Здається, вони можуть усе. Вони можуть, наприклад, розірвати договір реструктуризації заборгованості компанії, яку курують; свавільно завищити суму самих боргів. Чиновникам під силу згодом обанкрутити куплене інвестором обленерго або виставити компенсацію на аукціон «за рішенням ВАСУ» (як це сталося з ВАТ «Луганськобленерго»).
А ще «розпорядники коштів оптового ринку» (одна з основних функцій ДП) можуть взагалі заблокувати приватизацію української енергетики. Чи підозрюють стратегічні інвестори, що представлені їм на «роуд-шоу» в Парижі й Лондоні умови приватизації українських обленерго можуть не зовсім відповідати дійсності. Навряд чи радник з приватизації енергокомпаній — банк CS First Boston—Україна — врахував у представлених «стратегам» умовах суб’єктивний, але вельми істотний чинник — українського чиновника-виконавця державних рішень. Однак саме цей чинник може виявитися визначальним в успіху або невдачі приватизації енергокомпаній, більше того — істотно позначитися на майбутньому вітчизняного енергокомплексу.
Як відомо, свої основні побажання потенційні зарубіжні інвестори сформулювали таким чином: реструктуризація боргів виставлених на продаж обленерго, право на відключення всіх боржників, затвердження незалежного статусу регулюючого органу електроенергетики — НКРЕ. Плюс формування таких тарифів на дистриб’юторські послуги, які дозволять енергокомпаніям працювати рентабельно. Поки уряд спромігся ухвалити половинчасте рішення лише щодо одного пункту з переліку вимог, пред’явленого радником з приватизації. Повністю звільнити енергокомпанії від боргів Кабмін не наважився, але все ж надав інвесторам п’ятирічну відстрочку для погашення з дворічним пільговим періодом.
Розпорядженнями від 18 жовтня Кабмін затвердив умови конкурсів щодо кожної із семи енергопостачальних компаній окремо. При цьому доручив ДП «Енергоринок» впродовж місяця укласти з обленерго договір про реструктуризацію боргів. Згідно з урядовими документами, договір набере чинності водночас з підписанням договору купівлі-продажу з переможцем конкурсу.
Проте ДП «Енергоринок» зрозуміло урядове завдання по- своєму. Або йому підказали, як «правильно» його розуміти? Принаймні затверджений урядом порядок реструктуризації був доповнений власними інноваціями у вигляді додаткових вимог до обленерго. Наприклад, у підготовленому юристами «Енергоринку» тексті договору з ВАТ «Херсонобленерго» про реструктуризацію боргів ДП само себе наділило правом розірвати цей договір, якщо постачальник не буде на 100% розраховуватися за електроенергію. У пункті 4.5 договору зазначено буквально таке: «Боржник зобов’язується оплачувати Кредитору з 1.10.2000 стовідсоткову вартість електроенергії, купленої Боржником у Кредитора після 1.10.2000. У разі нездійснення Боржником стовідсоткової сплати електроенергії, купленої ним у Кредитора після 1.10.2000, дія цього Договору втрачає чинність». Чи не перевищило керівництво «Енергоринку» свої повноваження, спотворивши затверджений Кабміном порядок реструктуризації боргів обленерго? Тим більше, що, скоріше за все, це сталося без узгодження з урядом чи радником з приватизації — банком CS First Воston–Україна.
Експерти-енергетики дуже здивовані «стовідсотковою» вимогою й стурбовані тим, що внесені в договори ДП з обленерго ці вимоги можуть відлякнути інвесторів. Поточна 100%-а оплата електроенергії дистриб’юторами просто нереальна: бюджетні підприємства та організації всіх рівнів не звикли сумлінно оплачувати електроенергію. На хронічних боржників енергопостачальні компанії ніяк не можуть вплинути — зараз можна нарахувати вже близько десяти документів (постанов уряду та Верховної Ради й розпоряджень), що забороняють відключення тих чи інших споживачів). Знеструмленню боржників перешкоджають і місцеві адміністрації. Крім того, обленерго змушені враховувати екологічні й соціальні наслідки відключення, безліч інших чинників — загального та локального характеру. Можливо, директор ДП «Енергоринок» Юрій Продан не знає про те, що відключення державного хімкомбінату, наприклад, вмить спричинить санкції з боку прокуратури? Або він не в курсі того, яка частка передбачена в державному й обласних бюджетах на оплату енергоносіїв 2000 року. Або, можливо, просто в державних чиновників проблеми з формальною логікою? Дивна вона в них якась. «Державницька», напевно.
Внаслідок цієї логіки ДП «Енергоринок» збирається зробити майбутніх стратегічних інвесторів своїми заручниками, не несучи при цьому ніякої відповідальності перед ними. Отже, енергетичні чиновники середньої руки підготували капкан для «стратегів» за повної відсутності механізму страхування їхніх фінансових ризиків в Україні? Адже, підписавши договір купівлі-продажу з Фондом держмайна, інвестор зіткнеться з необхідністю з’ясовувати відносини з чиновниками з «Енергоринку», які вже через місяць після приватизації компанії можуть розірвати договір про реструктуризацію, а ще через місяць почати процедуру банкрутства.
Вражає й вільність представників «Енергоринку» в поводженні з цифрами при фіксації боргів обленерго на 1 жовтня. Наприклад, у кредиторській заборгованості ВАТ «Кіровоградобленерго» враховані суми, які були сплачені компанією згідно з чинним законодавством і значаться в бухгалтерській звітності. Більш того, з компанії чомусь вирішили стягнути «зайві» суми, неправомірно враховуючи індекс інфляції.
Проте логічні протиріччя на цьому не вичерпуються. У текстах договорів про реструктуризацію, підписаних керівництвом «Енергоринку», зазначено, що фіксована сума боргу обленерго на 1 жовтня буде розрахована «з урахуванням офіційного індексу інфляції, 3% річних і неустойки». Можна було б вбачити в діях «Енергоринку» бажання отримати з постачальників якомога більше грошей на користь нужденних генеруючих компаній. Тільки от виручка від «офіційного індексу інфляції, 3% річних і неустойки», виявляється, має прямувати не на розподільчий рахунок енергоринку, а на поточний рахунок ДП «Енергоринок» у Промінвестбанку (!), з якого, як відомо, фінансуються витрати самого ДП. Реструктуризація реструктуризацією, а про власний інтерес теж забувати не можна? Цікаво, чи зможе «Енергоринок», будучи неприбутковою організацією й не відповідаючи майном за куплену в держкомпаній електроенергію, сплатити, у свою чергу, штрафи та неустойку з боргів перед генерацією з власних прибутків? І на які цілі чиновники «Енергоринку» мають намір витратити кошти від «офіційного індексу інфляції, 3% річних і неустойки», крім закупівлі комп’ютерів, паперу та стільців, необхідних для виконання функцій фінансового оператора? Тим більше, що витрати ДП на все перераховане й без цього фінансуються в повному обсязі за рахунок учасників оптового ринку електроенергії. Яким ДП «Енергоринок», до речі, не підпорядковане.
Ймовірно, стратегічні інвестори поки й не підозрюють про підготовлений «сюрприз». А якщо дізнаються, їх реакцію спрогнозувати не важко: не виключено, що добродіям з Кабміну доведеться пошукати інших об’єктів для отримання заявлених коштів від приватизації 2001 року.
Тим паче, що вже є наочний приклад — досвід ВАТ «Луганськобленерго». У жовтні цього року Вищий арбітражний суд ухвалив рішення продати майно енергопостачальної компанії для стягнення «Енергоринком» заборгованості майже в 700 млн. грн. «Це ми такий прецедент створили», — довірчо повідомив в інтерв’ю одному інформаційному агентству представник «Енергоринку», ділячись планами про отримання боргів з ВАТ. От тільки заборгованість «Луганськобленерго» перед енергоринком з моменту подання позовної заяви зросла вдвічі — до 1418 млн. грн. на 1 листопада цього року. Навряд чи електромережі та підстанції «Луганськобленерго» будуть оцінені покупцями на подібну суму. Якщо ДП і вдасться за рахунок продажу майна компанії на аукціоні отримати якусь частину боргу ВАТ, основна сума заборгованості залишиться непогашеною. Економічна вигода «Енергоринку» від цієї операції залишається за межами логічного розуміння. Тим більше, що розібратися подібним чином зі своїми боржниками «Луганськобленерго» не має можливості. За шахти багато не візьмеш, а аграріїв, бюджетників і населення й на аукціон не виставиш. Може, логічні пояснення операції містяться в іншій площині?
На аукціон, наприклад, можуть прийти певні структури, патроновані кимось iз високопосадових осіб в уряді або Луганській облдержадміністрації й придбати компанію за вельми помірною ціною. Без будь-яких конкурсів і довгострокових програм приватизації. Як вчинити в разі появи можливих конкурентів — історія української приватизації підкаже.
