Докази – є, результату – немає...

Про наявність такого запиту було оголошено в залі парламенту першим заступником голови Верховної Ради Олександром Лавриновичем. Як відомо, спікер головного законодавчого органу країни, кандидат в президенти, а разом з тим і «підозрюваний у скоєнні злочину», як говориться в запиті, Володимир Литвин знаходиться зараз у відпустці.

В редакцію газети «День» надійшла копія цього запиту. Повна його назва: «Про зволікання Генеральним прокурором України з завершенням досудового слідства та притягнення до кримінальної відповідальності організаторів і замовників викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе».

Здавалося б, із затриманням влітку Олексія Пукача (читайте №126, 23 липня), який згідно запиту Григорія Омельченка «повністю визнав свою вину у пред’явлених йому обвинуваченнях (виконавець злочину. — Авт.) і дав повні свідчення про всі обставини стеження, викрадення і вбивства Г. Гонгадзе та хто був організатором і замовником вбивства, а також надав слідству речові докази, які підтверджують його покази», справа Гонгадзе буде доведена до кінця, але організатори і замовники й досі на волі.

В запиті говориться:

«Шановний Олександре Івановичу!

Президент України Віктор Ющенко висловив стурбованість у зв’язку зі зволіканням в притягнення до кримінальної відповідальності організаторів і замовників вбивства Георгія Гонгадзе.

Аналіз встановлених досудовим слідством доказів у справі та отримана мною інформація засвідчують, що стурбованість Президента України В. Ющенка є достатньої обгрунтована і дають підстави зробити висновок, що керівництво Генеральної прокуратури України навмисно зволікає з порушенням кримінальної справи щодо організаторів і замовників вбивства Г. Гонгадзе, їх затриманням, арештом та притягненням до кримінальної відповідальності у зв’язку з президентськими виборами в Україні.

Тобто керівництво Генеральної прокуратури України при розслідуванні цієї справи керується не Законом, а політичною доцільністю, оскільки мова йде про колишнього Президента України Л. Кучму та кандидата у президенти на цих виборах, Голову Верховної Ради України В. Литвина, які підозрюються у вчиненні цього злочину».

У запиті пан Омельченко послідовно викладає всі факти викрадення і вбивства журналіста, а головне — документи, які засвідчують про причетність вищезгаданих осіб до скоєння злочину:

«— Нагадую, що 23 серпня 2002 року до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України і Генерального прокурора України, звернулася Мирослава Гонгадзе із заявою про злочин, вчинений Президентом України Л. Кучмою, главою Адміністрації Президента (нині Голова Верховної Ради України) В. Литвином, міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком (нині покійний), головою Служби безпеки України Л. Деркачем проти її чоловіка Георгія Гонгадзе (заява й матеріали до неї знаходяться в Генеральній Прокуратурі).

— 27 серпня 2002 року до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України і Генерального прокурора України, звернувся М. Мельниченко (на час вбивства журналіста в вересні 2000 року працював в Управлінні державної охорони колишнього Президента України Л. Кучми, відомий завдяки так званим «плівкам Мельниченка», які фіксують причетність Леоніда Кучми, Володимира Литвина, Юрія Кравченка та Леоніда Деркача до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. — Авт.) із заявою про злочин, вчинений Президентом України Л. Кучмою, главою Адміністрації Президента В. Литвином, міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком, головою Служби безпеки України проти журналіста Георгія Гонгадзе (заява і матеріали до неї знаходяться в Генеральній Прокуратурі).

— 2 вересня 2002 року Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, розглянувши заяви М. Гонгадзе і М. Мельниченка, дослідивши викладені у них фактичні дані, а також аудіозаписи розмов Л. Кучми з В. Литвином, Ю. Кравченком, Л. Деркачем про викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, дослідивши висновки експерта Брюса Кеніга (по плівкам Мельниченка. — Авт.) та інші зібрані на той час докази і, давши їм оцінку, дійшла висновку:

— наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л. Кучму, колишнього главу Адміністрації Президента, нині Голову Верховної Ради України В. Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Ю. Кравченка, колишнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л. Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України, тобто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки. (Але не дивлячись на висновки ТСК, судових рішень по вищезгаданим особам не приймалося. — Авт.).

— Під час депутатського розслідування обставин зникнення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе Тимчасовою слідчою комісією встановлено таке: 12 червня 2000 року Голова Служби безпеки України Л. Деркач доповідав Президенту України Л. Кучмі у його службовому кабінеті про обставини опублікування Г. Гонгадзе статті, в якій ішла мова про те, що «наступний український Путін — це Андрій Деркач». В ході розмови, Л. Кучма запитав Л. Деркача (цитую): «Так вы ж ему п...ц можете сделать?». На що Л. Деркач відповів: «Да, так, все, п...ц ему. Я его, б...ь, з...у». В кінці розмови Л. Кучма дав вказівку Л. Деркачу (цитую): «Розберись с ним как следует», а Л. Деркач заявив (цитую): «Гонгадзе поставлю на место...».

— Слідством та Колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва, встановлено, що О. Пукач, В. Костенко, М. Протасов та О. Попович, будучи працівниками міліції та відповідно посадовими (службовими) особами, які здійснюють функції представників влади, 15—17 вересня 2000 року вчинили умисні дії, що явно виходять за межі наданих їм законом прав і повноважень, завдавши при цьому істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Г. Гонгадзе, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність Г. Гонгадзе діями та спричинило тяжкі наслідки, а також скоїли за попереднім зговором групою осіб умисне вбивство Г. Гонгадзе.

— Підсудні засвідчили, що після вбивства О. Пукач неодноразово запевняв їх, що поки при владі Л. Кучма і В. Литвин, їм боятися нічого.

— 15 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва винесла вирок, яким визнала В. Костенка, М. Протасова та О. Поповича винними у умисному вбивстві Г. Гонгадзе і перевищенні службових повноважень і засудила їх до позбавлення волі (О. Пукач на той час знаходився у розшуку).

— Верховний Суд України вирок суду залишив без змін.

— 21 липня 2009 року О. Пукач був затриманий. Оцінка встановлених досудовим слідством доказів, в тому числі і свідчень обвинуваченого О. Пукача дає підстави зробити однозначний висновок: викрадення і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе було організоване і вчинене групою осіб за попередньою змовою на замовлення.

— Встановлені на сьогодні Генеральною прокуратурою України докази є достатніми для порушення кримінальної справи щодо колишнього Президента України Л. Кучми і Голови Верховної Ради України В. Литвина і пред’явлення їм звинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 і 5 ст.19, п. п.«и», «і» ст. 93 КК України 1960 року (організатори і замовники (підмовники) умисного вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого на замовлення за попереднім зговором групою осіб або організованою групою)».

Відомо, що до певної міри слідство гальмувалось через закиди супротивників розкриття злочину про те, що ці плівки Мельниченка не є автентичними. За словами Омельченка, згідно з висновками міжнародних експертів, досліджені ними аудіозаписи, є автентичними і монтажу не піддавалися. «Зазначу, що це не перша експертиза, яку проводили іноземні та вітчизняні експерти, що підтвердила цілісність і автентичність записів М. Мельниченка, — йдеться в запиті, а, згідно зі ст.65 КПК України, висновки експертів, які проводили дослідження аудіозаписів, зроблених М. Мельниченком, повинні бути доказами у кримінальній справі про вбивство Г. Гонгадзе».

Не оминає Омельченко і факти викрадення і побиття трьома місяцями (9 червня 2000 року) раніше члена Київського громадського об’єднання «МИ» Олексія Подольського, який активно займався громадською діяльністю і у 1999—2000 рр. опублікував і розповсюдив низку критичних статей на адресу діючого на той час Президента Леоніда Кучми, керівників МВС та факти корупції в вищих ешелонах влади. Із запиту:

«— 8 травня 2008 року Апеляційний суд м. Києва визнав М. Наумця і О. Мариняка винними у вчинені зазначеного злочину (ч.2 ст.365 КК України 1960 року, тобто перевищення влади або посадових повноважень, що супроводжувалось насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями) і засудив їх до позбавлення волі (О. Пукач на той час знаходився у розшуку).

— Верховний суд України залишив вирок без змін.

— Допитаний, як обвинувачений, О. Пукач повністю визнав свою вину у пред’явлених йому обвинуваченнях і дав повні свідчення про всі обставини стеження, викрадення і побиття О. Подольського та, хто був організатором і замовником цього злочину.

— Організаторами і замовниками (підмовниками) викрадення і побиття О. Подольського були Президент України Л. Кучма і міністр внутрішніх справ України Ю. Кравченко». Їх дії повинні кваліфікуватися за ч.ч.4,5 ст.19 (організатор і підмовник) та ч.2 ст.365 КК України 1960 року (перевищення влади або посадових повноважень, що супроводжувалось насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями)».

Отже, фактів і доказів по справі Гонгадзе, не говорячи вже про резолюцію ПАРЄ від 27 січня 2009 року про «Розслідування злочинів ймовірно вчинених високими посадовими особами під час правління Кучми в Україні — справа Гонгадзе, як показовий приклад», достатньої, але за дев’ять років організаторів і замовників вбивства так і не притягнули до відповідальності. Нажаль, за весь цей час ніхто з політиків не продемонстрував політичну волю і відповідальність аби довести справу до кінця.

Як написала днями у свої колонці для The Wall Street Journal Мирослава Гонгадзе: «За п’ять років, що минули, прагнення людей побачити колишніх політичних лідерів покараними за колишні злочини залишились нереалізованими. Обіцянка правосуддя, яка стала мантрою Помаранчевої революції, була зраджена. Більшість злочинів режиму колишнього президента Кучми залишаються непокараними у той час як більшість звинувачених у їх організації досі зберігають привілейований статус та насолоджуються матеріальним комфортом. Деякі навіть отримали нагороди та підвищення по службі від нової влади. Навіть більше, теперішні лідери України зберігають імунітет і задіяні у корупції з тим самим відчуттям безнаказаності як і їхні попередники».

КОМЕНТАР

«ВІДПОВІДІ ВІД ГЕНПРОКУРОРА ПОКИ НЕМАЄ»

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, народний депутат України, член Парламентської Асамблеї Ради Європи:

— Реакції на мій запит від Генерального прокурора поки немає, але згідно закону, відповідь органу, куди був направлений депутатський запит, дається впродовж 15 днів (як запевнили кореспондента «Дня» в Генеральній прокуратурі, відповідь на депутатський запит Григорія Омельченка обов’язково буде в передбачений законом строк. — Авт.).

Мій запит датований 20 листопада. Тому, зараз я не хочу прогнозувати якою буде відповідь Генпрокурора, але на сьогоднішній день однозначно можу стверджувати, що досудовим слідством зібрано достатньо доказів, щоб порушити кримінальні справи щодо Кучми та Литвина.

Я очікую, що Генеральна прокуратура по цій справі буде керуватися виключно вимогами закону, а не політичною доцільністю. Хоча з моєї точки зору, затягування генеральним прокурором завершення досудового слідства пов’язано виключно з політичними мотивами і результатами президентських виборів.

Прикладом може слугувати остання міжнародна експертиза плівок Мельниченка. Якщо б я не оприлюднив інформацію про те, що до Генеральної прокуратури вже надійшли висновки про автентичність фоноскопічної експертизи записів Мельниченка, вона й досі б мовчала.

«Слідча група отримала переклад висновку фоноскопії записів, які досліджувала група експертів одного з інститутів Німеччини», — сказав керівник прес-служби Генпрокуратури Юрій Бойченко, пише газета «Сегодня». «Ці матеріали долучені до інших, які вже знаходяться у кримінальній справі», — додав Бойченко, відмовившись підтвердити чи спростувати заяви Мельниченка про те, що експертиза визнала плівки автентичними. Разом з тим, посилаючись на інші «компетентні джерела в правоохоронних органах», видання повідомляє, що експерти підтвердили справжність голосів Леоніда Кучми, Володимира Литвина, Юрія Кравченка, інших відомих в Україні людей, таємно записаних Мельниченком. — Авт.)

І це тоді, коли Володимир Литвин є одним з кандидатів на посаду президента України. (Тим часом, інший кандидат в президенти Олександр Мороз закликає ЦВК відреагувати на інформацію, що з’явилася у ЗМІ про причетність спікера Володимира Литвина до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. «Про це (причетність Литвина до викрадення та організації вбивства Гонгадзе) повідомила газета «Сегодня», посилаючись на покази затриманого в рамках цієї справи генерала Пукача», — пояснює Мороз. — Авт.)

З іншого боку, якщо сьогодні звільнити Генерального прокурора із займаної посади, що може зробити тільки Верховна Рада, то далі ми потрапляємо в дуже «гарну» юридичну пастку. Згідно чинного законодавства в. о. Генпрокурора не буде мати права видавати арешт на затримання і притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата.

Загалом, цим запитом, як і попередніми по цій справі, я переслідую лише одну ціль — поставити не політичну, а юридичну крапку.