ДУМКИ

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Рівень нашої політичної реклами нічим не гірший і не кращий, аніж в інших країнах. Хоча комерційна реклама в нас сильніша, ніж політична. Я розмовляв із багатьма рекламниками, вони приносили політикам цікаві ходи, сюжети, але проходило лише те, що подобалося клієнту. Тому ми в політичній рекламі маємо відображення смаків нашої так званої політичної еліти.

Трохи незвична реклама Вітренко, яка працює з тим, що називається соціальною злістю, соціальними інстинктами. Зобразити на всю країну озвірілого та невидимого народного депутата, який ґвалтує невидиму дівчину, і поряд безтурботних міліціонерів... Щоб робити таку рекламу, треба дуже не любити країну, в якій живеш. Але це — голоси людей із відповідними настроями. Як професіонал я знаю, що вона точно отримає 1% на цьому.

Партія регіонів зробила потужну PR-кампанію в стилі 1990-х років. Це дало їм можливість повністю зібрати свій електорат і, грубо кажучи, довести його до урн. Але особливих знахідок у їхній рекламі немає.

У Юлії Тимошенко використання «біло-червоної» колірної гами розходиться з концепцією, що вона — наступниця помаранчевої революції. Судячи з усього, вона вже готується до якоїсь іншої кампанії, імовірно, президентської.

Сергій ПОЯРКОВ, художник:

— Мене, по-перше, дратує кількість політичної реклами, а по-друге — її якість. Якість жахлива. Наш електорат давно — і морально, і розумово — переріс тих, хто обирається. Коли я дивлюся політрекламу, у мене стійке відчуття, що вони (політики) вважають нас ідіотами. У мене багато й конкретніших претензій. По-перше, мені цікаво, чому наш прописний інтелігент Ющенко, на відміну від Януковича, з нами на «ти». Навіть Янукович говорить «ваше», «ваші». А реклама «Нашої України» промовляє «ти», «твоє», «не зрадь». Віктор Андрійович якось класно говорив, що влада повинна бути лакеєм у свого народу. У мене запитання: чого наші лакеї розтикалися? Мене взагалі дуже дратує цей заклик: «Не зрадь Майдан!». Це просто знущання над виборцем, який на цьому Майдані стояв. Це ще питання, хто кого «зрадив».

Що стосується Януковича. Його кампанія цього разу краща, аніж президентська. І я розумію, чому Ринат Ахметов пішов у політику: хочеш зробити добре, зроби це сам. Тобто з приходом у політику головної людини в Партії регіонів (Ахметова) закінчилися відверті дурниці. Креативу, щоправда, теж не додалося. Але коли супротивник порозумнішав, з’ясувалося, що «Нашій Україні» нічим крити — власних організаційних і креативних здібностей явно не вистачає.

Мене неймовірно «радує» нова теорія комуністів: «Бути комуністом — це круто». Молодіжна реклама українських комуністів — це найвідвертіша фальшивка цієї піар-кампанії.

А ще мені допекла реклама «Віча». Їй би я віддав приз за найбільш нещиру рекламу. Хоча до появи Інни Богословської на «підтанцьовці» біля Нікопольського заводу феросплавів, я ставився до неї як до політика дуже добре, як і багато хто з моїх колег. А тепер мені шкода, що в нас немає жодної партії, яка б поставила на чільне місце ліберальну ідею. Ідею щирого та чесного лібералізму.

Загалом я би так підвів риску: коли я їду по Московському шосе і кожні 30 метрів бачу політичні білборди, мені хочеться на свій джип, на якому з’явилися перші помаранчеві прапори, повісити прапор: «Дістали всі!». І це відчуття дуже солідарне з відчуттям усіх моїх знайомих.

Я можу сказати, чому так відбувається: політики вірять своєму смаку більше, ніж смаку професіоналів. Вони вважають: «Я ж на політиці зуби з’їв, а що вони розуміють...». Я часто спілкуюся з політиками, і часто прямо або непрямо від них чую посилання: «Серього, ти розумієш, що вони всі ідіоти, а я — зовсім інший...». А насправді всі вони доволі однакові, кожен вважає себе принцом на білому коні й гадає, що народ падає штабелями від любові до нього... Цей «підлітковий політичний синдром» заражає безліч людей.

Мирослав ПОПОВИЧ , філософ:

— Загальний рівень політагітації розрахований на, м’яко кажучи, дуже нерозумних людей. Рівень неймовірно низький. Я переживаю, що така бездарна політична реклама у «Нашої України» (маю на увазі «Не зрадь Майдан!»). Мені просто боляче, бо до такого маразму (я просто інших слів не знайду) хтось додумався, а хтось його ще й схвалив.

На мій погляд, груба і примітивна реклама у Партії регіонів, де все зводиться до того, що ми розумні, а ви дурні. Стосовно інших — теж слабо, але хоча б не так дратує.

Якщо комерційна реклама подекуди буває дотепною і красивою, то політична взагалі безперспективна. І це відображає рівень нашого політичного життя. Я не розумію, якого ефекту хочуть досягти автори цих кліпів, на що вони розраховують? Певно, розраховують на замовника. От їм замовили на якусь суму і вони відробляють, не беручи до уваги ні програми, ні цілі.