Iдеалістичні прагматики чи конструктивні мрійники?
У той час, як невідомо, що чекає на Україну через місяць-два, знайшлися сміливці, що обговорюють цивілізаційний проект на століття
Актуальні виклики, які постали перед Україною, зокрема нещодавнє прийняття мовного закону чи актуалізація для країни азійського сценарію, замість європейського, — тимчасові речі, якщо наше суспільство готове визначитися з далекоглядною стратегією розвитку держави, у цьому переконані учасники конференції «Український цивілізаційний проект: проблеми і перспективи. Частина 3. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ», яка тривала з 6 по 8 липня в приміщенні столичного Будинку кіно.
Учасники цієї конференції — науковці, журналісти, культурні та громадські діячі — упродовж трьох днів говорили про проблеми української культури, освіти, політики, економіки та підприємництва в контексті далекоглядної стратегії розвитку країни, акцентуючи увагу на тому, що, не усвідомивши своєї місії, не визначивши стратегії, українцям і надалі нав’язуватимуть чужі сценарії, вестимуть із країною хронологічні війни, знищуватимуть культуру й мову.
— Якщо мислити категоріями цивілізації, то тактичні зміни, які нині простежуємо в державі, не дуже суттєві. Навіть нинішнє повернення в бік Росії означає лише те, що протягом певного періоду нам нав’язуватимуть азійський вектор розвитку. В умовах, коли жодного цивілізаційного проекту не існує, здається, що нам назавжди змінили вектор руху, але це не так, — розповів «Дню» кандидат історичних наук, президент Клубу «КОЛО» Володимир ПАНЧЕНКО. — Проблема України в тому, що жодна політична сила сьогодні не говорить про цивілізаційну стратегію. Навіть обравши доброго депутата — чесного й справедливого, населення не вибирає стратегії майбутнього життя.
Загалом упродовж роботи конференції доповідачі порушили чимало актуальних тем, таких як культурна матриця українського цивілізаційного проекту, брендинг України, новий освітній простір — мотиви та механізми творення, концепція комплексної стратегії економічного розвитку країни тощо.
Учасники зустрічі — директор «Центру розвитку суспільства» Ігор Харченко та експерт Тарас Бебешко — переконані: за умови неспроможності влади планувати далекоглядне майбутнє саме представники громадських організацій повинні принаймні спробувати разом створити елементи стратегії розвитку на 50—100 років.
З одного боку, говорити про цивілізаційний проект, безумовно, потрібно, але... Представники громадянського суспільства значно продуктивніше працюватимуть над цивілізаційним проектом сторічної перспективи за умови відсутності необхідності розв’язання актуальних проблем сьогодення. Утім, ініціатори конференції — члени восьми громадських організацій, оминаючи увагою сучасні виклики, які постали перед Україною, розробляють проект майбутнього країни, пишуть українську доктрину, визначають стратегію розвитку. Чи не житимуть їхні напрацювання тільки на папері, покаже час. Але навіть найпродуктивніші стратегічні плани на майбутнє, досконало виписаний цивілізаційний проект без вердикту широкого загалу українців, для майбутнього яких, власне, його й розробляють, та співпраці з інститутами влади реалізувати буде проблематично.
— Ті, хто прийшов до влади, не мають своєї стратегії. Узагалі жоден уряд, жодна партія не дала українцям відповіді на елементарне запитання: що ми будуємо? Сказати, що ми стоїмо на шляху до євроінтеграції чи зближення з Росією, — не є стратегією. Це може бути елементом тактики, — вважає учасник конференції, експерт «Центру розвитку суспільства» Тарас БЕБЕШКО. — Без цілісної концепції неможливо простежити позитивного розвитку країни. Утім, сьогоднішня влада не розробляє стратегії, а лише намагається співіснувати із суспільством.
— Нам нав’язали споживацькі моделі поведінки, розуміння одного життя, відповідно, необхідності вичавити максимум від цього життя за рахунок споживання ресурсів зовнішнього світу, — вважає президент Європейської асоціації українців Олексій Толкачов. — Натомість справжньої величі досягали ті народи й нації, які ставили перед собою експресіоністські величні цілі, які виходили за межі їхнього буття й реальності. Інструментом захисту й убезпечення нашого майбутнього може бути експансія — світоглядна, ціннісна, духовна. Україна може дати планеті нове світобачення, народити моделі поведінки, організаційні структури, запропонувати нову якість суспільних стосунків, що може бути імпортованим країнами світу. Але для цього нам потрібні амбіції бути лідером, мрії про велич України. Проте українці, які страждають від комплексу меншовартості, почати стратегування, певно, не готові.
Третьою частиною розширеної конференції «Український цивілізаційний проект: проблеми і перспективи», за словами директора «Центру розвитку суспільства» Ігоря Харченка, робота не закінчиться. Мають намір провести четверту — заключну — зустріч, на якій експерти визначатимуть місце й роль України у світі та презентуватимуть свої напрацювання суспільству.
«Мало тільки розробити проект стратегії, його потрібно впровадити. На жаль, сьогодні ми не бачимо такого суб’єкта впровадження ні серед політичних лідерів, ні серед державних службовців, ні в армії, — вважає І. Харченко. — Переконаний: суб’єктом впровадження може бути світоглядний громадський рух. Чи готові ми визначити стратегію свого майбутнього, розробити цивілізаційний проект, покажуть 2013—2015 роки — на мою думку, переломний момент в історії України».
