Ігор ПОЛІЩУК: «Вирішують питання: Україна збереже демократичний вектор або стане на шлях «білорусизації»
Напередодні виборів, коли стали відомі виборчі списки основних політичних сил, основні тенденції політичного процесу «Дню» прокоментував харківський політолог, доктор політичних наук Ігор Поліщук.
— Ігорю Олексійовичу, як ви оцінюєте якісний склад списків партії влади?
— У Партії регіонів особливих несподіванок не сталося. Щоправда, потіснили групу Фірташа — у верхніх поверхах списку немає Хорошковського, Льовочкіна, Бойка. Вочевидь, вплив саме цієї групи зараз обмежений або губиться у внутрішній конкуренції. В цілому для Партії регіонів характерний гранично статусний принцип розподілу списку. На чолі стоїть людина, яка обіймає посаду прем’єр-міністра. Сюди включили українську співачку Повалій, яку багато хто знає й поважає. Тобто зроблено все за совковим принципом: «Обов’язково впишемо гарну жінку, щоб було на кого подивитися у президії!» На четвертому місці ми бачимо Клюєва. У другому-третьому десятку розмістилися спонсори. Показово, що Ахметов не ввійшов до списку. І взагалі не йде на вибори. Схоже, наші олігархи почали розуміти, що краще діяти за європейськими канонами, коли до складу парламенту для виконання функцій депутатів проводяться певні люди. Що не варто самому ходити або не ходити на засідання Верховної Ради, а потім неодноразово піддаватися критиці. Ще в подіях п’ятирічної, десятирічної давності чимало великих бізнесменів намагалися забезпечити себе депутатськими мандатами. Зараз прийшло більш цивілізоване розуміння, що їм це не потрібно. Або, може, вони вийшли на інший рівень? Вони самі, їхні родини, ресурси вже дуже давно в Європі.
— Які характерні особливості в Об’єднаної опозиції?
— Тут вийшла певна «збірна солянка». Не завжди зрозуміло, чому саме ця людина йде вище за інших у списку «Батьківщини». Мабуть, це якісь внутрішні партійні розклади.
— Як можна пояснити досить високий рейтинг партії «УДАР»?
— Це перспективна партія, оскільки вона активно заповнює нішу «третьої сили». Зараз у суспільстві сформувався запит на альтернативу, і Кличко попав у струмінь цих очікувань. Якщо говорити про списки, то в «УДАРі» багатьох здивувала велика кількість колишніх «нашоукраїнців», які потрапили на прохідні місця. Наприклад, Наливайченко. На другому місці — Матіос. Це дивно, бо ніша «третьої сили» має основний резерв розширення на сході — за рахунок молоді та інтелігенції. А «нашоукраїнці» більше спрямовані на захід. Тому неясно, чим керувалися технологи Кличка.
До речі, потрапити до Верховної Ради і сформувати свою фракцію також зможуть комуністи. Знайшлися ресурси, які дозволяють їм нарощувати рейтинг...
— Звідки в комуністів взялися кошти на досить активну передвиборчу кампанію?
— Тут беруть участь, вочевидь, фінанси багатьох функціонерів партії влади. Вони розуміють, що якщо рейтинг десь убуває, то він прибуває в іншому місці. І Партії регіонів вигідно провести більше комуністів, аніж допустити, щоб ці голоси пішли до Кличка, Об’єднаної опозиції або до якихось інших непрогнозованих сил. Фінансову підтримку також надає Росія, той же бізнесмен Григоришин. За візуальною рекламою видно, що на комуністів працюють непогані політтехнологи. Гадаю, основний задум партії влади полягає в тому, щоб не давити комуністів і не розглядати їх як конкурентів, а розраховувати на перспективу майбутньої коаліції. Як це сталося і в нинішній Верховній Раді. А у списках комуністів все, як за часів КПРС — квота молоді, квота жінок.
— Як гадаєте, у «Свободи» є шанси?
— Треба відзначити, що у «Свободи» досить млявий старт. Мабуть, у них не дуже багато ресурсів, і вони бережуть «сили» для вирішального кидка восени. Але там де є чотири відсотки, легко набереться й п’ять. «Свобода» має шанси на проходження до Верховної Ради, партія на слуху, активно веде кампанію в Західній Україні. Великий «подарунок» їм зробила партія влади з мовним законом. Це привід для піару, для того, щоб заявити свою позицію. Схожий зі «Свободою» рейтинг має й партія «Україна — вперед!», десь чотири відсотки. Вони включили до списку символічні популярні фігури — Андрія Шевченка, Остапа Ступку... Не знаю, щоправда, які з них вийдуть депутати. «Україна — вперед!» виглядає як варіант «третьої сили». Але це проект партії влади, своєрідна альтернатива БЮТу з молодшим лідером. Завдання цього проекту — відтягти голоси опозиційних виборців і тих, хто не визначився, так званого «електорального болота».
— Що в результаті принесуть нам майбутні вибори?
— Я не люблю слово «доленосні», але вони, дійсно, багато що вирішують у майбутньому розвитку України. Якщо опозиція набере значний відсоток голосів — я не говорю про те, що вона сформує більшість, але хоча б створить противагу, — Україна має шанс на демократичний розвиток. Якщо ж партія влади збере триста голосів, то можуть відбутися незворотні процеси в плані демократизації. Можуть посилитися авторитарні тенденції аж до конституційних змін. Чи стане Україна збалансованою демократичною державою, чи ми повернемося до часів Кучми, причому раннього Кучми? Скажімо, може бути встановлено і сім, і десять років президентства. Зараз вирішується питання: чи ми збережемося в демократичному векторі, чи станемо на шлях «білорусизації».
