Iнтеграція «знизу»

Взаємодія громадських організацій сприяє розвитку інтегрованого суспільства. До таких висновків дійшли учасники організованої представництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Німецько-українським форумом IV Міжнародної конференції «Співробітництво німецьких та українських організацій: шляхи до координованого діалогу», яка днями завершилася в Києві. У конференції взяли участь понад 150 представників німецьких та українських неурядових організацій (NGO). Дехто з представників німецької сторони, зокрема Клаус Оберлендер (Німецько-український форум), згадував, що перша конференція німецьких та українських NGO, яка відбулася три роки тому в Гамбурзі, зібрала всього 35 чоловік. У III Форумі, що пройшов у травні минулого року в Гейдельберзі (Німеччина), брали участь представники майже 160-ти NGO. Серед напрямків діяльності близько двохсот німецьких та українських недержавних організацій-партнерів, як свого часу вже писав «День», — надання та розподіл гуманітарної допомоги, реалізація програм молодіжних та культурних обмінів, допомога жертвам торгівлі людьми в поверненні на Батьківщину, оздоровлення українських дітей, організація мовних курсів тощо. Завдяки розвитку такої співпраці в Німеччині, вважає пан Оберлендер, громадськість сьогодні має про Україну набагато більше об’єктивної інформації.

Не можна недооцінювати подібну взаємодію й у контексті розширення Європейського Союзу, який нині впритул наблизився до українських кордонів, — адже важко знайти кращого «посередника» в процесі інтеграції України в європейську спільноту, ніж структури громадянських суспільств. На переконання керівника регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні, Білорусі та Молдові Гельмута Курта, перспективи взаємодії неурядових організацій не залежать безпосередньо від політиків, однак політики мусять бачити в цьому потужний інструмент зближення й розвитку громадянських суспільств. «Наша співпраця — це форма політики, яка твориться «знизу», — зазначила у своєму виступі на конференції представниця Спілки партнерських зв’язків Вісбаден-Шірнштайн — Кам’янець-Подільський Марія фон Павельзц-Вольф. — Чим глибшою буде подібна співпраця України з країнами Євросоюзу, тим швидше Україна стане повноправною мешканкою європейського дому». «В Україні йдуть сьогодні цікаві процеси, які закладають підвалини для побудови в нашій державі громадянського суспільства, — відзначив під час відкриття форуму народний депутат України, співголова депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з ФРН Василь Онопенко. — Є Конституція, новий Цивільний кодекс тощо. Однак лише відповідної правової бази для створення громадянського суспільства недостатньо — потрібно ще консолідувати задля цієї мети громадськість. Німецькі фонди та організації, з якими підтримують контакти українські недержавні структури, надають нам у процесі такої консолідації велику підтримку».

Отже, завданням учасників IV Міжнародної конференції, як і попередніх, було обговорення результатів співпраці та прийняття рішення щодо майбутніх форм інтенсивнішого співробітництва. Що стосується проблем, то в ході обміну думками лунало чимало знайомих із минулорічної зустрічі в Гейдельберзі мотивів: зокрема, скарги на недосконалість законодавства, свавілля українських чиновників тощо. Причому нарікання були як з німецької, так і з української сторони. Скажімо, голова Сімферопольського товариства «Коло друзів Сімферополь — Гейдельберг» Любов Зиско повідомила, що змушена була відмовитися від гуманітарної допомоги у вигляді медикаментів, — півроку не вдавалося «розмитнити» партію антибіотиків, за цей час у ліків скінчився термін придатності, тож їх довелося своїм коштом знищувати й надсилати німецьким партнерам відповідну довідку. Така ж доля могла спіткати й партію інсуліну, однак «у останній день» справа, за словами пані Зиско, все ж таки була вирішена. Справедливості заради слід відзначити, що представниця «Кола друзів Сімферополь — Гейдельберг» не стільки скаржилася, скільки ділилася досвідом реалізації соціальних програм, однією з яких є допомога колишнім в’язням німецьких концтаборів. На думку німецьких партнерів «Кола друзів...», його приклад роботи з цією верствою населення гідний наслідування й поширення в інших країнах Східної Європи. До речі, в цій роботі беруть активну участь і дев’ятнадцяти-двадцятирічні волонтери з Німеччині, які віддали їй перевагу перед військовою службою в себе на батьківщині.

Знайшла продовження на IV Форумі й тема доцільності трансформації взаємовідносин німецьких і українських неурядових організацій. Поруч із такою традиційною формою співпраці, як збирання, передача та розподіл гуманітарної допомоги, сьогодні набувають поширення інші: підтримка українського виробника та українського ринку, сприяння розвитку підприємництва в Україні, створення нових робочих місць, різного роду освітні проекти тощо. «Ми десять років тому допомогли одній людині придбати друкарський верстат, — навела красномовний приклад Марія фон Павельзц-Вольф (Спілка партнерських зв’язків Вісбаден-Шірнштайн — Кам’янець-Подільський). — Сьогодні на цьому приватному підприємстві працює вже сорок найманих працівників, які виготовляють друковану продукцію, зокрема й для Київського держуніверситету».

Підбиваючи підсумки дискусії, учасники конференції зійшлися на думці щодо необхідності створення центру, який володів би повною інформацією про діяльність українських та німецьких NGO-партнерів, координував їхнє співробітництво та налагоджував зв’язки із парламентами та урядами.