Хав'єр СОЛАНА: «Рішення застосувати силу не було для нас легким»

Але чи це лише пишномовний вираз, чи дійсно ці слова сповнені реального змісту? Слободан Мілошевич змусив країни-члени Альянсу дати недвозначну відповідь на ці запитання. Ми дійшли висновку, що маємо не лише проповідувати цінності, а й відстоювати їх. Ось чому країни, що входять до Альянсу, підтримали зусилля, спрямовані на досягнення дипломатичного вирішення кризи в Косово. Переговори в Рамбуйє, дійсно, значною мірою стали результатом наполегливих та постійних дипломатичних зусиль з боку країн, що входять до Альянсу. Але це також є причиною й того, чому Альянс пішов на застосування військової сили супроти югославських сил безпеки та белградського керівництва, щойно ці переговори зазнали провалу.

Я добре усвідомлюю, що багато спостерігачів в Україні стежать за розвитком цих подій з тривогою. Невже альянс НАТО, з боку котрого не пролунало жодного пострілу в часи холодної війни, тепер стає європейським жандармом, готовим до застосування сили щоразу, коли країни-члени, що його утворюють, вважають це за доцільне? Відповіддю на це запитання може бути лише гучноголосе «ні». Ми вирішили вдатися до дій, тому що майбутнє Європи вимагає від нас цих дій. Певне ж, що всім хотілося б, щоб Європа розвивалася без потрясінь, щоб стабільність можна було забезпечити лише через зобов'язання дотримуватися спільних норм та цінностей. Це залишається нашим баченням перспективного європейського розвитку, і ми ні на йоту не зменшимо наші зусилля щодо досягнення цієї мети. Проте, як свідчить досвід Косово, реальна політика по зміцненню безпеки має завжди бути спроможною вирішувати проблеми безпосередньої кризи. Якщо цього не зробити, то ми всі станемо жертвами подій, а не ковалями майбутнього.

Рішення застосувати силу не було для нас легким. Ймовірності того, що трагедію гуманітарного характеру можна буде призупинити за кілька днів, не існувало. Ризики військового характеру для наших воїнів є високими. Наші важливі взаємини з окремими країнами-партнерами можуть постраждати. Дехто навіть може звинувачувати НАТО в тому, що ця організація взяла в свої руки міжнародне право.

Проте, незважаючи на такі потенційні ризики та перешкоди, ми були змушені зробити крок вперед. Ми зробили його з трьох причин.

Перш за все, ми вдалися до дій, щоб зупинити трагедію гуманітарного характеру. Стояти осторонь тоді, коли в серці Європи розгортається брутальна кампанія примусової депортації, тортур та вбивств, означало б декларування банкрутства моралі. Вся логіка процесу перетворення Європи на єдиний політичний та економічний простір і простір безпеки виявилася б нічим іншим аніж порожніми словами, якби ми змирилися з варварськими етнічними чистками, що відбуваються на порозі нашого дому. Один із уроків Боснії полягає в тому, що якби ми вдалися до дій раніше, то в кінцевому підсумку ціна за це могла б бути значно нижчою. Ми винесли для себе цей урок. І ми не будемо знову повторювати ту ж саму помилку.

По-друге, всі інші засоби політичного та економічного характеру були вичерпані до того, як ми вдалися до військових дій. Відмова президента Мілошевича підписати, угоду в Рамбуйє не залишила сумнівів у тому, що він аж ніяк не був зацікавленим у політичному розв'язанні проблеми. Він натомість намагається творити на місці нову етнічну реальність. Будь- який неупереджений спостерігач усвідомлює, що військова сила — то був єдиний вихід, щоб зупинити його та змусити переглянути своє ставлення. Члени Альянсу мусять займати тверду позицію, щоб у Мілошевича не залишалося жодної альтернативи, окрім як погодитися на справедливий мир.

І, нарешті, ми вдалися до дій, щоб запобігти подальшій дестабілізації на Балканах. Як уже підтвердила Рада Безпеки ООН кілька місяців тому, дестабілізація, спричинена шаленим нападом брутальних сил безпеки Мілошевича, становить загрозу для всього регіону. Стосовно цього ніхто не повинен забувати про те, що етнічну чисту в Косово було розпочато за багато місяців до того, як НАТО завдало свої перші удари з повітря. І лише задля того, щоб зупинити Мілошевича в його спробах завершити останній епізод кампанії, спрямованої на обезлюднення Косово, НАТО прийняло рішення, що далі неможливо відкладати військові операції. В зв'язку з тим, що через брутальні дії Мілошевича сотні тисяч біженців опинилися у вигнанні в сусідніх країнах, весь регіон тепер спіткала загроза загального конфлікту. Ті сусідні країни, котрі самі зіткнулися з серйозними політичними та економічними проблемами, вже давно досягли межі своєї спроможності впоратися з таким непомірним тягарем. Таким чином, якби політика Белграда, націлена на навмисне витіснення косовських албанців, не зіштовхнулася з енергійними протидіями, то це призвело б до ще більшої нестабільності та кровопролиття.

Військові дії НАТО триватимуть доти, доки президент Мілошевич не погодиться з вимогами міжнародної спільноти, які є такими:

— Призупинення всіх військових дій та негайне припинення вбивств з одночасним створенням умов для перевірки безповоротності цих дій;

— Виведення сербських військ, поліцейських та воєнізованих загонів;

— Розгортання міжнародних сил безпеки;

— Повернення всіх біженців;

— Впровадження політичної структури для Косово на основі домовленостей в Рамбуйє.

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, країни-члени Європейського Союзу та НАТО погоджуються, що якщо не вжити цих заходів, то не може існувати мирне, багатоетнічне та демократичне Косово, де все населення могло б жити в безпеці. НАТО готове до впровадження такої угоди. Ще не пізно досягти цього. Мілошевич знає, що він має зробити, щоб це стало можливим.

Переважна частина наших військових зусиль зосереджена на тому, щоб домогтися тривалого політичного рішення в Косово. Але ми також докладаємо всіх зусиль для полегшення страждань тих, хто став жертвами політики Белграда: косовських албанців. З НАТО надає підтримку Верховному Комісарові ООН з питань біженців, забезпечуючи їх продовольством та надаючи транспортні засоби для їхнього перевезення. Альянс також надає медичну підтримку і допомагає розгортати центри для біженців у сусідніх країнах. Ми й надалі проводитимемо наші операції з надання гуманітарної допомоги, активізуючи їх в разі необхідності та підтримуючи багато інших організацій, що працюють по наданню допомоги жертвам політики Белграда.

Навіть якщо ми й знайдемо незабаром політичне рішення, косовська криза ще впродовж довгого часу вимагатиме нашої уваги. Проте цінність НАТО виходить далеко за межі Балкан. НАТО здатне створити унікальний обрис більш широкої європейської еволюції. Впродовж 90- х років політика та ініціативи НАТО були спрямовані на те, щоб об'єднати Євроатлантичний регіон. Взаємини між НАТО та Україною якраз і є прикладом цього руху. Ми досягли такого рівня співробітництва, який неможливо було уявити ще кілька років тому. Діапазон наших спільних зусиль охоплює питання реформи та оперативної сумісності наших збройних сил, так само як і розв'язання проблем екологічного характеру. На зустрічі в рамках саміту НАТО—Україна 25 квітня у Вашингтоні буде зроблено перелік наших досягнень та підтверджено, що Атлантичний Альянс і Україна є нерозлучними партнерами.

Здорові взаємини між НАТО та Україною є обнадійливою ознакою того, що Європа йде правильним шляхом. Взаємини, що склалися між нами, — це доказ того, що нова Європа стає можливістю: Європа, побудована на довірі та співробітництві, Європа, де трагедії на зразок тієї, що зараз вирує на Балканах, стануть неможливими.