«Хто представить партію Майдану?» Спроба відповіді

П’ять місяців тому, 21 листопада 2013 року, з’явився Євромайдан... Чи міг хтось із тих «ідеалістів», які вийшли висловити своє обурення призупиненням євроінтеграційного руху України, тоді передбачити, що Україна в результаті втратить Крим, принаймні на декілька найближчих років? Янукович втече, а Тимошенко вийде, «закриє» всі свої справи і знову кандидуватиме в президенти? А Україна постане перед загрозою повномасштабного військового вторгнення Росії? Очевидно, що ні.

Але чи потрібен був Євромайдан? Люди, які були там, впевнено кажуть: «Так». Але так само впевнено говорять: багато чого хотілося б зробити по-іншому. Наприклад, хоча б не посадити в крісло саме такий набір політиків! Для цього варто було б потурбуватися від самого початку протесту про свого політичного виразника...

Тоді, коли, здавалось, Євромайдан переміг і в парламенті ділили владу, «День» звернувся до «євромайданівців» із запитанням: «Хто представить партію Майдану?»

Претендентів було багато. Але у всіх є слабкі місця. Тому до них немає довіри. Політичне представництво Майдану повинно бути інакшим. В чому має бути ця «інакшість»?

Нещодавно ми в «Дні» отримали запрошення взяти участь у мозковому штурмі зі створення нової політичної сили (!)

ЧОМУ МИ ЗВЕРНУЛИ НА НИХ УВАГУ?

Люди, які підписалися під запрошенням, добре знайомі читачам «Дня» — автори, експерти, учасники круглих столів. Після Майдану частина з них об’єдналася в ініціативу «Реанімаційний пакет реформ» і вже досягла конкретних зрушень: розроблені антикорупційні закони, а окремі вже й проголосовані (Закон №2207 про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» — щодо підсилення прозорості закупівель підприємств), ухвалені закони «Про відновлення довіри до судової системи України» (№4378-1) та «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» (№1076). А за плечима таких людей, як Ганна Гопко — роки успішної антитютюнової кампанії, як Олександр Солонтай — тисячі молодіжних ініціатив, як Олег Мацех — сотні надсучасних громадських акцій для Львова, і далі за списком... 

ЩО Ж БУЛО ВВЕЧЕРІ 16 КВІТНЯ?

Відбувся мозковий штурм із створення нової політичної сили. В залі було близько двох сотень людей. Хоча ініціатори кажуть: розраховували, що буде менше сотні. Як на перше зібрання, а радше робочу зустріч у широкому форматі, в залі було багато VIP-«засланців». Зокрема ідентифікувати чітко вдалося помічника кандидата в президенти від Партії регіонів Михайла Добкіна, який скрупульозно з другого ряду від сцени протоколював усе, що відбувалось, і навіть фотографував тих, хто виступав. Без попередження (як стверджують в оргкомітеті) на зустріч з’явилася із виступом кандидат у президенти Ольга Богомолець. Приходив «потусуватися» Мустафа Найєм. Виступив бютівець Андрій Шевченко...

Автори ідеї проведення мозкового штурму щодо створення нової політичної сили — члени п’яти політичних середовищ: «Сила людей», Громадський сектор Євромайдану, ініціатива «Воля», політичні команди Лесі Оробець та народного депутата Юрія Дерев’янко. Обговорили, як відповідальним людям створити справді громадянську політичну силу; за якими правилами така сила повинна діяти; як побудувати організацію прозоро та «з низу до верху»; як бути фінансово незалежними від олігархів; як забезпечити можливість людям впливати на рішення.

Після майже п’ятигодинної дискусії вирішили створити три робочі групи, які працюють у соціальній мережі «Фейсбук». Перша — з питань ідеології, напрацювання програмних засад та механізмів, відповідальний модератор — Сергій Таран (ініціатива «Воля»). Друга — щодо структури, правил, статуту та положень нашої політичної організації, відповідальні модератори — юристи Дмитро Гузій (Євромайдан SOS) та Олексій Гончарук («Сила людей»). Третя — з планування діяльності та заходів, відповідальні модератори — Ольга Галабала (Громадський сектор Євромайдану), Світлана Заліщук (рух «Чесно») та Олександр Солонтай («Сила людей»).

Ми почули, що, по-перше: присутні в залі люди розуміють потребу змінити політичну систему й публічно підтверджують готовність об’єднуватися заради цього; по-друге: до осені в Україні повинна з’явиться політична партія, побудована з низу до верху, з прозорим фінансуванням (звітуватимуть за кожну гривню, не братимуть грошей в олігархів), відкритим списком і без популізму; по-третє: нова політична сила повинна почати зміни з столиці — виграти вибори до київської міської ради. «Свого» кандидата в президенти на ці вибори немає. Велись перемовини про об’єднання з командою Ольги Богомолець, але вирішили «заморозити» питання до завершення президентських виборів...

Захід був трохи сумбурний, але достатньо показовий, для перших вражень...

«+»

•  Перший — ЛЮДИ! Реноме Ганни Гопко, Олега Мацеха, Ольги Галабали, Світлани Машаровської, Олександра Солонтая — непоганий «стартовий капітал» для нової політичної сили.

А ще я направду була здивована, коли почула, які команди об’єдналися довкола ідеї нової політичної сили. Наприклад, «Сила людей» та ініціатива «Воля» з’явилися минулого року майже синхронно, і декларували практично ідентичні підходи до розбудови нової політичної сили. Пригадую, я особисто на публічних зустрічах запитувала: «Чому ви не разом? Ви ж маєте вагомий успішний досвід спільної громадської діяльності, чому в політику йдете порізно? Де Демократичний альянс?». Відповіді чіткої не було. Та, як на мене, молодим заважали старі вади, зокрема нездорова амбіційність. Схоже, Майдан і «післямайдання» відкоригували «самооцінку».

•  Другий — МОМЕНТ! Ініціатива відповідає потребам часу. Електоральне поле сьогодні як ніколи благодатне для появи нової політичної сили.

І хочеться вірити, що українці вже після другого Майдану таки починають розуміти потребу сформувати і підтримати СВОЮ партію.

Доки в парламенті сидітимуть не партії, а «закриті акціонерні товариства» олігархічних кланів, доти не буде в нас країни такої, якою ми хочемо її бачити, і будемо ми, як говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «колотитися від Майдану до Майдану»... А згодом світ, втомившись від нашої «фантастичності», дивитиметься на нас уже не з захопленням, а як на божевільну націю, не здатну до державотворення, і, зрештою, махне рукою на спроби «когось» прихистити нас «безталанних» під своїм імперським дахом.

•  Третій — РОЗУМІННЯ! Люди не лише відчувають, а й усвідомлюють, ЩО потрібно міняти, і що на розкачування немає часу. Діагноз має бути точним, рецепт оптимальним, лікування безальтернативним. Тільки от із визначенням «лікарів» та оперативністю у нової політичної сили є проблеми... І от власне з цього починаються «мінуси».

«—»

•  Перший — ПРІОРИТЕТИ Й АВТОРИТЕТИ! Надто зосереджені на Київських виборах та на «собі»!

Країна переживає надзвичайно гострі події, які вимагають надшвидкої й надточної реакції. Тієї, на яку не здатна вже закостеніла кланово-олігархічна влада. І на яку, треба визнати, не здатна молодь без досвіду.

Тому було б добре, якби люди, які створюють нову політичну силу, започаткували ще одну «звичку» здорової країни: тяглість політичної традиції — продемонструвати суспільству хибність, нав’язаної технологами, думки, що в нас немає лідерів, державних діячів, професіоналів. Адже був «задушений сепаратизм у Криму на початку 1990-х». Ким? Був задекларований курс на НАТО. Ким? Чия заслуга, що Україна стала членом Ради Європи? У суспільстві цього ніби не помітили. А вороги оцінили: і виштовхнули цих людей з орбіти політичного життя, аби не заважали робити з країною те, що робилось усі ці два десятиліття.

Практично всі потрібні для симбіозу «молодості та досвіду» люди засвітились у сьогоднішній складний для країни час із правильними ідеями, порадами і рекомендаціями. Їх помітили в ЄС, НАТО і навіть у Москві... І практично ніяк не відреагували (що теж викликає питання) в офіційному Києві...

Окреме питання — ефективні мери. В країні є люди. Хто їх бачить?

Але мені здалося, що озвучена на мозковому штурмі в цьому ключі пропозиція народного депутата 2-го та 3-го скликань Олександра Єльяшкевича — негайно сформувати свій уряд професіоналів (те, що не зробила влада), залучити профі до вирішення гострих актуальних проблем і «бомбити» цими рішеннями від імені нової політичної сили публічний простір та владу — пройшла повз вуха... Після цього Леся Оробець та Єгор Соболєв почали вправлятися в «ідеях оборони України від війни»... а після них ще з десяток тих, хто «щось чув», «десь читав» — ділитись ідеями, як вести війну!

З таким підходом, друзі, ви нічим не відрізнятиметеся від сьогоднішньої «квотної» влади! Не знаєте чогось, не вмієте — потрудіться знайти профі, дайте їм об’єкт роботи, і самі вчіться біля них! Самодіяльність же в таких гострих ситуаціях буває не просто неефективною, а навіть шкідливою!

•  Другий — «СПАДОК» ГРОМАДСЬКОЇ РОБОТИ. Більшість з активу застрягли в штанцях «громадської організації»: звідси риторика така трохи «патерналістська»: давайте вимагати у політиків «того», «сього»... Не помітно (сподіваюся, поки що) розуміння, що ті, в кого вони збираються «вимагати», це їхні конкуренти, а декотрі навіть вороги! Це биті, зачерствілі хижаки, яким є що втрачати, вони будуть опиратися всьому, що претендуватиме на їхнє місце! Тому потрібна серйозна стратегія оборони: інформаційної, моральної й навіть фізичної! Є люди? Знання? Досвід?

•  Третій — НЕСИСТЕМНІСТЬ. Захід був, направду, «хаотичним» і слабоорганізованим... І нагадував радше колективний сеанс психологічної реабілітації: кожен мав доступ до мікрофона і мав змогу виговорити все, що на душі лежало. Але окрім головного болю від такої какофонії «ідей» та «емоцій» результату продуктивного особисто в мене — «нуль». Можливо, у такій організації був сенс, якщо була мета перезнайомитися, дати сигнали різним середовищам, прозондувати їх на «союзників». Люди обмінялись ідеями і телефонами... Але з чим пішли додому? З яким набором завдань? З орієнтиром на що? Коли, зрештою, з’їзд нової політичної сили, яку, за результатом мозкового штурму, вирішили створити? Що з київськими виборами: хто кандидуватиме від ініціативи на мера столиці, хто у списку кандидатів у депутати міської ради?

Чекаємо від «Сили людей», ініціативи «ВОЛЯ», активістів Громадського сектору Євромайдану подробиць!

Є інтерес! Є запит! І є шанс!