Кінець епохи «адміністраторів» і «контролерів»?
— Наскільки став вам у нагоді набутий за останні десять років «комерційний досвід»? Тобто управлінські навички, які багато в чому протилежні колишнім адміністративним?
— Справді, спочатку була ломка стереотипів. Але набутий у банківській справі досвід мені дав свободу, розкутість думки — якості, які дуже важливі для нашого часу, коли слід приймати гнучкі рішення. Для адміністратора старої, як кажуть, закваски, що було найголовніше? Чітко сприймати і так само чітко «спускати» вниз по інстанції інструкції. Зараз усе набагато складніше.
— У роки реформ місця багатьох колишніх чиновників-комуністів зайняли їхні прямі наступники. Ці люди, на переконання більшості, гальмують проведення радикальних економічних реформ...
— На моє глибоке переконання, давно час прибрати цю дріб’язкову опіку з підприємців. Їх не потрібно зараз контролювати — їм потрібно допомагати! Я ось щойно повернувся з Кременчука, де побував на двох підприємствах, які дуже динамічно розвиваються. Протягом тривалого часу обидва перебували в депресії, але зараз на одному з них, сталеливарному заводі, середня зарплата становить 723 гривні, тільки за останній рік з’явилося 800 нових робочих місць. А на іншому, вагонобудівному, справи анітрохи не гірші: спочатку з’явилися інвестори, потім дуже пристойні замовлення, а тепер сам завод має можливість «прикуповувати», залучати до своєї економічної орбіти зарубіжні підприємства... Так ось, до чого я: для адміністратора старої системи було б звичним ці благополучні підприємства «примусити ділитися» — податками обкласти, перевірки різні про всяк випадок влаштувати. А я однозначний прихильник проведення іншої, хоч і не менш жорсткої, економічної політики.
Якщо підприємство в глибокій кризі — не тягти його «за вуха», а, згідно з чинним законом, оголосити банкрутом і передати в інші, більш умілі та розпорядливі руки. Якщо підприємство на підйомі, не заважайте йому! А ще краще — знайдіть можливість допомогти процвітаючій справі.
— Основний контроль за дотриманням законодавства, глобальна економічна політика — усі ці функції за межами губернаторської компетенції. Але що тоді може радикально покращити, змінити глава держадміністрації в своїй області? У чому ви вбачаєте своє головне завдання, які ваші реальні можливості?
— Якнайбільше «втягти» до області грошей: капіталів зовнішніх інвесторів і тих коштів, які полтавські бізнесмени через ті або інші причини вклали, інвестували за межами Полтавщини. Капіталіст (іноземний, із «близького зарубіжжя», чи наш рідний) повинен мати можливість діяти спокійно. Адже він насправді і досі не має, як кажуть, упевненості в завтрашньому дні. Переконаний, що давно треба було перестати мусувати тему: в кого і яким чином були акумульовані його капітали. Так, не всі гроші людей, яких нині називають новими українцями або новими росіянами, здобуті, нажиті бездоганним шляхом. Але якщо зараз енергію нації спрямувати на «розбірки» — можна зайти далеко, однозначно постраждають і чесні бізнесмени, а в результаті ми знову застрянемо в економічному розвитку.
— Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася і в області, і в цілому по Україні з цінами на хліб? Люди знову стривожені...
— На сьогодні область має достатні запаси продовольчого зерна. У наявності 92 тис. тонн імпортної пшениці 3-5 класу, і, хоч це належить комерційним структурам, є домовленість, що зерно реалізують для полтавського споживача. Тому тривога населення безпідставна, і про такі песимістичні підсумки «хлібно-продовольчої епопеї» не може йтися. Ситуація під контролем. Ми винесли з минулого хороший урок, щоб застрахуватися від непередбачених обставин. На рівні держави вирішується питання про формування продовольчих запасів цього року. Досить жити страхами минулого, час думати про завтрашній день, піклуватися про майбутній урожай — у цьому наша робота.
— Ви — оптиміст, песиміст, скептик, стоїк?
— Зараз оптиміст, особливо після поїздок до Кременчука: в машинобудуванні, яке завжди було базою для розвитку економіки, маємо відчутний підйом. 50 відсотків за рік — і це по області в середньому! У Полтаві, щоправда, багато підприємств ще як слід не запрацювали, але зрушення є.
