Конституційна «аритмія»

Поки в парламенті вирували пристрасті стосовно направлення до Конституційного Cуду президентського і парламентського законопроектів про внесення змін до Конституції, Спілка юристів України рішуче стала на сторону відредагованого главою держави на основі всенародного обговорення проекту конституційної реформи. «Він був першим, — отже, сильніший за правом», — напівжартома пояснив позицію організації академік, ректор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук Василь Тацій. Хоч, природно, причина лобіювання радою Спілки юристів України саме цього варіанта конституційних змін не така проста. Саме президентський законопроект правознавці вважають таким, що більше відповідає загальнодержавним інтересам і волі народу. «Якщо закони приймають, а люди їх не розуміють чи не підтримують, то виникає, з одного боку, питання легітимн ості таких законів, а з іншого, — питання їхньої ефективності», — заявив на прес-конференції В. Тацій. Президентський законопроект у своєму першому варіанті населення України фактично схвалило, що, зі слів експерта, підтверджують результати як всенародного обговорення, так і цілої низки соціологічних досліджень. У процесі доопрацювання, підсумував юрист, відбулася істотна трансформація президентського законопроекту і фактично з’явився новий варіант конституційної реформи. На думку В. Тація, було б неправильним і на цьому новому етапі не прислухатися до думки громадськості. Проте нове всенародне обговорення провести складно. Тому Спілка юристів України і виступила з ініціативою провести Всеукраїнський громадський форум із питань конституційної реформи, у ході якого фахівці, представники громадських організацій, люди, небайдужі до долі держави, зможуть висловити свої пропозиції. «Невипадково цю ініціативу взяла на себе Спілка юристів України як об’єднання професіоналів, готових до співпраці з парламентом і загалом із громадськістю у процесі доопрацювання цього законопроекту», — пояснив В. Тацій. Додамо, що ініціатива Спілки юристів виглядає ще й як спроба третьої влади допомогти двом першим вийти із конституційного тупика. Мета форуму, повідомив Василь Тацій (голова його оргкомітету), — «знайти якнайбільш переконливі аргументи на підтримку президентського законопроекту й ознайомити з ними народних обранців».

Що ж, схоже, перший аргумент юристи сформулювали. Більш того, представити його вирішили з допомогою свого французького колеги, доктора права, голови кафедри державного права Х Паризького університету Гі Каркасона, який багаторазово виступав консультантом із питань розробки конституцій і систем влади у Чехословаччині, Естонії, Тайвані, Аргентині, Туреччині тощо. Паризький професор, порівнявши конституцію з автобусом, який повинен привезти країну до нею визначеного місця, поділився своїми враженнями від українського Основного Закону. На його думку, в Конституції України відсутні механізми, які би забезпечували баланс повноважень між різними гілками влади, а також істотно обмежені можливості для їхньої співпраці. Головною причиною цього, як вважає пан Каркасон, є «конституційна аритмія». Таким політико- медичним неологізмом юрист позначив великий розрив між часом проведення парламентських і президентських виборів в Україні, що, за його переконанням, не дозволяє повноцінно працювати насамперед уряду, а також іншим органам влади. Країну перманентно трясе виборна лихоманка, сформований новим парламентом уряд чекає нового президента і не може створювати довгострокові плани, розпочинати складну реформу, що потребує часу. Тому запропоноване Президентом України проведення всіх виборів протягом одного року, на думку Гі Каркасона, заслуговує схвалення. Але необхідне, зі слів французького експерта, істотне доповнення. А саме — слід закріпити черговість виборів, згідно з якою парламентські вибори проводитимуть після президентських. Таким чином відразу ж після виборів глави держави у діючому парламенті зможуть сформуватися пропрезидентська більшість та опозиція, що не тільки вплине на структуризацію політичних сил, але й під час виборів до ВР дозволить партіям визначитися зі своєю позицією стосовно нового президента. Легше буде зробити вибір і виборцям. На думку пана Каркасона, важливо, щоб парламентські вибори проводили незабаром після президентських — десь через 3 — 4 тижні.

До речі, французи, як повідомив паризький професор, у 2002 році також вирішили вилікувати свою країну від «конституційної аритмії» і прийшли до розуміння більшої ефективності такої схеми. І тепер вибори президента у Франції відбуваються на початку травня, а Національну асамблею обирають через 5 тижнів, у першій половині червня.