Краплі в морі

Цей тиждень видався багатим на теми відставок і анонсованих кримінальних справ. Усе почалося з відставки голови Держслужби з надзвичайних ситуацій Зоряна Шкіряка, після скандалу з рятуванням наших громадян у Непалі. Навколо його прізвища і цієї дивної історії з відрядженням, що затягнулося на тиждень, з кількамільйонними витратами на нього та поламками двигунів, здійнялася хвиля обурення в ЗМІ і мережі Інтернет. Запахло смаженим для всіх — зокрема й для Міністерства оборони. Фактично Шкіряк подав у відставку ставши громовідводом, так би мовити «взяв провину на себе». На його захист вступилися кілька відомих персон і взагалі суспільству дали зрозуміти, що з колишнього міністра МНС зробили «цапа відбувала». У МВС навіть заявили, що «людина вона наша», а отже, без роботи довго не залишиться.

Розкручена історія зі Шкіряком і Непалом, яка відволікла на себе увагу від іншої дуже резонансної історії із зізнаннями Фірташа у Відні, не була останньою. На поверхню інформаційних потоків сплили прізвища Каськіва із можливим розкраданням 2 млрд грн, міністра МВС Арсена Авакова із скандалом з його заступником Сергієм Чеботарем, колишнього очільника штурмового батальйону «Айдар», а зараз позафракційним депутатом Сергієм Мельничуком та Сергієм Клюєвим від «Опозиційного блоку». В інформаційних повідомленнях навіть пролунало прізвище Сергія Льовочкіна. В суд також подали на голову Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадія Москаля за його заборону перетинати лінію розмежування на Луганщині. А у Верховній Раді намагалися позбавити депутатства одразу трьох депутатів. Тобто епізоди перетворилися на системні події, а це вже говорить про внутрішню логіку.

13 травня народні депутати з п’ятої спроби підтримали постанову № 2811 про дострокове припинення повноважень народного депутата, члена фракції «Самопоміч» Андрія Мірошника, який прикро «засвітився» в історії з перепискою по мобільному. Тоді журналісти зафіксували як депутат Андрій Мірошник у Раді планував відпустку на Мальдівах вартістю понад 10 тисяч євро. Депутат Семен Семенченко вважає, що історія з відставкою Мірошника ніяк не пов’язана зі згаданим скандалом. Просто Мірошник, на переконання Семенченка, начебто вирішив чесно повернутись у бізнес. Голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк так прокоментував цей випадок: «Крок Мірошника — це крок відповідальної поведінки за незначну помилку, яка призвела до великих спекуляцій». Депутат Борис Філатов назвав історію з п’ятикратним голосуванням «балаганом» і «ганьбою». Крім питання щодо Мірошника, на засіданні виносилася постанова про припинення депутатських повноважень Олегом Барною і Валерієм Куличем — обидва з «Блоку Петра Порошенка». Барну позбавили повноважень депутата, щодо Кулича планують розглянути питання у наступний вівторок.

Генеральний прокурор Віктор Шокін упритул зайнявся Клюєвим і Мельничуком, направивши в парламент представлення на зняття недоторканності зі згаданих депутатів. Клюєву, згідно з повідомленнями Шокіна, світить 10 років тюрми, а Мельничуку навіть довічне ув’язнення. Віктор Шокін заявив: «На жаль, якщо я вам буду всі статті зараз перелічувати по Мельничуку, це забере багато часу, їх дуже багато. Я вам тільки скажу основні статті, це 257 (тобто бандитизм), це тяжкий злочин — створення злочинної організації». Що таке штурмовий батальйон, переконаний, пояснювати не варто. Це фронт фронту, вони поперед усіх, а отже, взяття сіл і містечок лежить на них — як і перші смерті, так і основні трофеї в прямому сенсі цього слова. Саме штурмові батальйони зіштовхуються з, так би мовити, другим неприємним боком героїзму. Схоже, що принципи атаки наскоком Сергій Мельничук переніс до Києва у Верховну Раду, потрапивши до неї через Радикальну партію Олега Ляшка, потім зі скандалом вийшовши з неї, спаливши покришки під Міністерством оборони та намагаючись поєднувати вплив на батальйон не полишаючи крісла парламентаря. Зважаючи на те, що пана Сергія планують «закрити» на довічно, підхід він обрав неправильний. Сам Віктор Шокін сказав, що це його «перша проба пера» на подання знаття недоторканності з депутатів, але не остання, а значить на нас чекають нові, цікаві анонси арештів. Саме анонси. Із арештами не завжди виходить. Із певного досвіду цього року, можна помітити, що деякі «анонсовані» арешти для їх об’єктів мали фатальний характер, особливо тих, що стосується одіозних представників режиму Януковича.

Ще одна гучна справа. Міністр МВС Арсен Аваков повідомив, що Головне слідче управління МВС України проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні про розкрадання державних коштів на суму 2 мільярди гривень Держінвестпроектом, який очолював за президента Віктора Януковича Владислав Каськів. До цього Аваков уже заявляв, що під час розслідування кримінального провадження махінацій компанії Ostchem олігарха Дмитра Фірташа з’являються нові факти злочинів, у яких фігурують депутат «Опозиційного блоку», екс-голова адміністрації Віктора Януковича Сергій Льовочкін, а також екс-голова Держінвестпроекту Владислав Каськів. Нагадаємо, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк ще 30 квітня заявив, що МВС відкрило кримінальне провадження за фактом злочинної змови працівників НАК «Нафтогаз України» з компанією Ostchem, у результаті якого державі завдано збитків у розмірі 5,7 млрд грн. І в унісон з Генеральним прокурором Арсен Аваков натякає: «Це перший крок щодо забезпечення інтересів держави, і він не останній — планується низка інших слідчих дій у цьому напрямі».

Але і Авакову надійшла «отвєтка». Заступник Авакова Сергій Чеботарь нещодавно «засвітився» в неприємній історії з нападом на журналістів. Це трапилося біля земельного наділу, який належить члену його родини. За справу оперативно й активно взялися журналісти-розслідувальники, що приїхали на місце події. Сам Чеботарь заперечував свою причетність як до бійки, так і до згаданої землі. Зрештою Чеботарь під тиском журналістів вимушений був піти у відставку. Та схоже, що ця історія стала приводом для розкручування питання зняття з посади міністра вже самого Арсена Авакова. Депутати, деякі з яких узагалі відзначаються люстраційним нахилом, почали збирати відповідні підписи в парламенті. Зокрема, під проектом постанови про зняття Авакова, підписалися Сергій Лещенко, Єгор Соболєв, Олег Барна, Дмитро Добродомов, Юрій Дерев’янко, Костянтин Матейченко, Борислав Береза і, звичайно, колишній комбат з перспективою довічного ув’язнення Сергій Мельничук. Єгор Соболєв заявив: «Україні потрібний новий міністр внутрішніх справ. Арсен Аваков провалив завдання очищення МВС від корупціонерів та перевертнів. Історія з Чеботарем стала останньою краплею».

Арсен Аваков обіймає посаду міністра МВС із самого початку перемоги Революції Гідності. Говорити про якусь докорінну реформу МВС наразі не можна. Принаймні ніхто не бачить результатів. Ще у вересні був представлений проект такої реформи, який запам’ятався загалу бажанням замінити «міліцію» на «поліцію». Формули ж еволюційного перетворення «мєнта» на правоохоронця ніхто так і не побачив. Інша річ, чи реально взагалі змінити сутність органу МВС, якщо умови роботи в цих структурах налаштовують навіть новачка на те, щоб мутувати в хабарника, а інколи і в садиста. Переконаний, що реформ і відставок замало. Підписи ж, колективні листи, заяви і крики про боротьбу з корупцією, як і певною мірою дискредитована люстрація, все більше нагадують ігри в «телевізор». «Останні краплі», про які говорить Соболєв, є лише краплями в морі ментальності всього чиновництва, що залишається таким, як і було рік, п’ять і десять років тому. Поки ж це море останнім часом не стільки очищується, скільки бурлить і, судячи з усього, можна очікувати про оголошення чергових гучних справ та відставок.

Михайло БАСАРАБ, політолог, громадянська ініціатива «Більше!»:

— Усі перелічені чи то відставки, чи то погрози щодо притягнення до відповідальності, мені здається, слід розглядати окремо. Наприклад, щодо спроб зняття недоторканності з депутатів Мельничука і Клюєва, то найімовірніше за цим кроком стоїть бажання Президента продемонструвати (наголошую на слові — продемонструвати) бажання нібито (знову наголошую на слові — нібито) боротьбу з корупцією. Але мені здається, що спроби зняття недоторканності з двох депутатів і притягнути їх до кримінальної відповідальності і навіть оголошення конкретних термінів покарання аж до довічного ув’язнення — це ніщо інше, як бажання Порошенка продемонструвати, що він послідовний у своїх намірах. Поки що системи тут я не бачу, це лише відповідь на закиди Президенту від західних політиків щодо того, що в Україні не відбувається антикорупційна реформа.

Що стосується відставки пана Шкіряка, то я вважаю, що то було або його особисте бажання внаслідок масованої критики в медіа, або ж йому порадили його колеги з команди так вчинити для того, щоб Шкіряк, який мав необережність потрапити в цей «непальський скандал», не потягнув за собою всю команду. Щоб зняти, так би мовити, всі запитання. Якщо б він залишався на посаді, то це б давало підстави всім політичним опонентам і надалі критикувати не лише його, а й його політичних соратників.

Торкаючись історії з можливою відставкою Арсена Авакова, то тут зовсім інший випадок. Аваков непересічний політичний персонаж. Зрозуміло, що у нього накопичилась велика кількість недругів. МВС — це дуже специфічне середовище. Керівник цього відомства — дуже приваблива посада. Попри всі явні чи не явні проколи в діяльності МВС, зокрема й за рахунок Авакова, занадто політизована. Зрозуміло, що певні сили бажають усунути його з цієї посади для того, щоб підпорядкувати МВС своїм інтересам. Я також не виключаю, що історія з Аваковим — це елемент прихованої, але дуже жорсткої конкуренції між командою Президента і командою прем’єр-міністра. Удар по Авакову може опосередковано завдати й удар по Арсенію Яценюку, по команді «Народного фронту».