Кров Новолуганського...

Реальна гібридна війна — це те, з чим світ стикнувся в останні роки. І треба визнати, це те, до чого західні країни виявилися неготовими. Росія, при всій своїй відсталості, дійсно, випробовує політику, до якої вона готувалася довгі роки і яка включає в себе новітні технології впливу. Головною ареною бою і російської агресії, на жаль, стала наша країна. Україна перша по «повній програмі» відчула на собі, що таке гібридна війна з усіма її складовими — безпосередня військова агресія, використання приватних військових кампаній, інформаційна пропаганда, дипломатичний наступ, розпалювання ворожнечі із сусідами по всьому периметру кордонів, приватизації історії і героїв тощо.    

«За рік до відкритої агресії Росії проти України Росія заговорила про гібридну війні, — пише у себе на сторінці у FB представник України у підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген МАРЧУК. — Зверніть особливу увагу на співвідношення невійськових і військових дій в гібридної війні. 4 до 1 на користь невійськових дій (визначення, що таке «доктрина Герасимова», який передбачає ведення гібридної війни з боку Росії, можна знайти у відкритих джерелах, наприклад на wikipedia.org. — Авт.). ...Нагнітання страху і створення при цьому атмосфери невизначеності це один із базових компонентів гібридної війни. А тепер згадайте останню прес-конференцію Путіна декілька днів тому, де він говорив, як «националистические батальоны устроят резню на Донбассе, когда они туда вернутся». Як показово синхронізовано макро- і мікрорівень спецоперації по нагнітанні страху серед населення можливим поверненням київської «хунти».

«Треба враховувати, що амбіції Росії успадковані від традицій Радянського Союзу, — коментує «Дню» директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК. — Вони завжди були глобальними. Такі утворення, як, наприклад, «Раша тудей» були підготовлені давно. Протягом 2005—2010-х років лише в Україну зайшло близько 30 структур, зокрема під виглядом редакцій. Офіс того ж Затуліна в Києві існував навіть ще на початку війни. І таких прикладів багато. Зокрема, РИА-Новости через телемости робила багато чого для впливу російських політиків на українське середовище. Згадаємо, яким пацифістським сприйняттям було українцями росіян, в той час, як Росія буквально розкручувала маховик ненависті до так званих «бандерівців». Російське населення готувалося таким чином до війни. В середині 2008 року фіксувалось, що 2/3 росіян вважало Україну однією з ворожих держав. При цьому українцям розповідали про російський «братський» народ. Таким чином нас навіть на цьому рівні намагались обеззброїти, притупити нашу пильність. Таку ситуацію не можна зламати за короткий термін. Особливою проблемою є те, що в українському суспільстві дійсно є досить великий прошарок людей, які переконані в доцільності проросійського та просхідного розвитку України. Це є базою для вербовки Кремлем українських громадян в середині нашої країни».

ЩО МОЖЕ ПРОТИСТАВИТИ УКРАЇНА?

«Я пропоную створити на державному рівні невелику структуру з координації протидії саме в невійськової секторі гібридної війни, — пише Євген Марчук. — Йдеться про структуру, яка б координувала протидію Росії в невійськовій сфері її гібридної війни проти України. Координувати протидію у військовій сфері у сфері спецслужб є кому. Справа тільки в якості цієї координації. Тепер же всім дійшло, що невійськові компоненти цієї війни виявились не менш, а інколи й більш ефективні, ніж бойові дії. Але цілеспрямовано високопрофесійно на загальнодержавному рівні організовувати та координувати протидію Росії в цій сфері немає кому. Причому організовувати і координувати не тільки протидію, тобто оборону, а організовувати і своєрідні наступальні операції в цій невійськовій сфері, як це робить Росія проти України. Так, це новий вид діяльності на загальнодержавному рівні (хоча, який він новий!)».

НОВОЛУГАНСЬКЕ. 18 ГРУДНЯ 2017 р. / ФОТО РЕЙТЕР

«Якщо говорити про створення нової структури по дослідженню гібридної війни, то насправді я вважаю, що цих структур у нас вистачає, — каже Валентин Бадрак. — Інше питання в наявності та якості їхньої діяльності. Особливо, коли ми говоримо про інформаційні заходи, про протидію підривній роботі, в тому числі в сфері інформаційно-психологічних впливів».

ЧИ ЦЕ ТАК?

«Окремі відомства інколи щось роблять і, як правило, розрізнено і завжди навздогін російським акціям, не кажучи вже про незрівнянний професійний рівень, — наголошує Євген Марчук. — Для такої структури безумовно потрібні розпорядчі повноваження і вмонтована вона має бути у виконавчий сектор влади. Апарат РНБО немає розпорядчих функцій але сприяти цьому виду діяльності й активно взаємодіяти з ним може. Мова не йде про нове міністерство. Для початку потрібно 5—10 професіоналів високого рівня і правильно поставлене їм завдання професіоналами ще вищого рівня. Тільки один приклад. Я переконаний, що невипадково в межах всього одного року під час війни у нас «раптом» серйозно зіпсувалися стосунки з нашими найближчими важливими сусідами — Польщею, Угорщиною та Білоруссю. На черзі Румунія, Словакія та Молдова і периметр проблем по всьому кордону замкнеться. Це невоєнна сфера, але шкоди і втрат ця спланована і добре скоординована акція саме зараз(!) завдала нам дуже багато».

«Наступ» Росії, як відомо, ведеться не тільки проти України, а й Заходу: військова операція в Сирії, технологічне втручання у вибори, підтримка тих чи інших кандидатів на виборах, інформаційні атаки, тримання на зарплаті окремих політиків... Як відповідає Захід?

«Захід дійсно прокинувся, але він готовий боронити себе по кордонах НАТ, — вважає Валентин Бадрак. — Україну Захід розглядає лише як буферну «сіру» зону. Причому європейські країни не поспішатимуть озброювати Україну, тому що побоюються впливу тут Росії. Цю ситуацію може розгерметизувати позиція наших заокеанських партнерів. Передусім, це США і Канада. Якщо це станеться, і ми з ними із партнерів перейдемо в статус союзників, то ми зможемо отримувати допомогу на рівні Ізраїлю, а отже і співробітництво в інших галузях перейде на зовсім інший рівень».

Також ми зв’язалися із військовим з Міністерства оборони України, щоб почути як там оцінюють ситуацію і як реагує Україна. Але свій коментар наш співбесідник погодився надати на умовах анонімності:

— На Заході дійсно існує великий запит на дослідження тих подій, які відбуваються у нас на Донбасі та в Криму. І гібридна війна привертає особливу увагу, притому, що торкається вона не лише згаданих територій, а має більш широке застосування. Захід створює нові структури для вивчення цього явища, зокрема у Фінляндії в Гельсінкі. Там відкритий центр по вивченню гібридної війни. Не будемо забувати, що взагалі-то подібних центрів вже велика кількість і стоїть питання про більшу їх навантаженню новими завданнями. Наприклад, Центр стратегічних комунікацій вивчає інформаційну складову або Центр кібербезпеки в Таллінні в сфері протистояння в кібервійні. І це, повторюю, на Заході буквально тема «аншлаг» — є дуже популярною. На це виділяють великі гранти.

Звичайно Україна дуже зацікавлена також в співробітництві із Заходом. В 2016 році НАТО започаткувало з Україною платформу вивчення досвіду гібридної війни. Сторона НАТО була задоволена діалогом і запропонувала здійснювати діяльність згаданої платформи на постійній основі, адже з обох боків існують дослідницькі наукові структури. З нашого боку головним координатором цього процесу був Національний інститут стратегічних досліджень, хоч він і не охоплює всі напрямки. Таким чином, до процесу були залучені і інші структури та інститути, зокрема Національний університет оборони України. На хвилі ейфорії початку роботи були складені плани на подальшу співпрацю. На жаль потім з нашого боку ініціативність почала вщухати і нові структури не були створені, а отже додаткові завдання були покладені на вже існуючі структури.

За великим рахунком в Україні вже існують відповідні структури, які мають займатись питанням в тому числі і гібридної війни. Це, зокрема, РНБО. Виникає питання — в чому тоді його функція, якщо треба створювати додаткові інституції? Під РНБО було дещо більше дослідницьких структур. Залишився зараз Національний інститут стратегічних досліджень. В чому функція Національного інституту стратегічних досліджень? У них є підрозділи, які займаються і блоком оборони і блоком інформаційної та економічної безпеки. Існує центр воєнно-стратегічних досліджень. Це їхній хліб, і робота все ж таки ведеться.

Потенціал РНБО можна оцінити скромно в плані дослідження гібридної війни. Це стосується як професійних можливостей, так і наявності волі. Тому згадана проблема може вирішуватись в рамках розширення повноважень РНБО. Створюючи додаткові структури ми ризикуємо нарощувати чиновницький апарат, який буде формально звітувати перед Президентом, як ми це бачимо по прикладу Міністерства з окупованих територій. На жаль, на Печерських пагорбах і в чиновницьких мізках війна вже скінчилась. Для декого ця війна перетворилась в бізнес.

Отже, з боку НАТО інтерес дослідження питань гібридної війни є, але вони ж не будуть весь час платити за нас. Україні самій треба більш активно включатися в цей процес і знаходити власні ресурси. Ідея полягає в тому, щоб ми були більш активними і відмовились від ролі прохача. Мовляв, дайте нам гроші, а ми проведемо дослідження та конференції. І це був би наш внесок, зокрема, в їхню безпеку. Можна вже наводити сотні прикладів того, що зробив Захід на нашому прикладі, хоч і вже на іншому, якісному рівні та з іншим бюджетом, адже у нас є неоціненний досвід ведення війни.