«Логіка на момент підписання цього закону відпочивала. Можливо, навіть за кордоном»

Як уже повідомляли, засудивши недоторканність народних обранців усіх рівнів, Президент наступного дня підписав закон, яким цю недоторканність поширив на депутатів місцевих рад (яких в Україні, за деякими даними, близько 250 тисяч). А ще наступного дня заявив, що звернеться до Конституційного Суду для отримання висновку про конституційність цього документа. Таким чином, глава держави двічі за три дні побував в опозиції до самого себе.

У принципі, такій дивній поведінці Віктора Ющенка неважко знайти пояснення. Зокрема, «невідкладне набуття чинності» цього закону було одним з пунктів пам’ятного Меморандуму згоди між Ющенком і Партією регіонів. Внаслідок чого складалося відчуття, що йшлося виключно про недоторканність Донецької облради та її голови Бориса Колесникова. З другого боку, Президент зробив майже все (крім своєчасного вето), щоб засвідчити, що він «проти недоторканності депутатів будь-якого рівня». Зокрема, кілька разів особисто заявив про це в інтерв’ю журналістам. У тому числі і на вчорашній прес-конференції. Не залишити сумнівів у тому, що нова влада проти розширення «касти недоторканних чиновників», імовірно, покликана також заява міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка про те, що він може подати у відставку, якщо Конституційний Суд України не скасує рішення про надання недоторканності депутатам місцевих рад.

Як сприйняли зміни статусу депутатів місцевих рад у регіонах? Про це — в опитуванні, підготовленому власкорами «Дня».

Анатолій БЛИЗНЮК, заступник голови Донецької обласної ради, заступник голови Донецького обласного відділення Партії регіонів:

— Думаю, що підписання Президентом змін до Закону «Про статус депутатів місцевих рад» — це крок на шляху до припинення політичних репресій. Депутатська недоторканність дозволить людям не боятися йти на вибори під прапорами опозиційних партій і відкрито висловлювати свою позицію.

Норма про депутатську недоторканність існує в багатьох європейських країнах. При цьому вона захищає не лише депутата, але й думку людей, які йому довірили представляти їхні інтереси в органах місцевого самоврядування.

Ренат МУХАМЕДЖАНОВ, голова Дніпропетровського обласного центру з питань прав людини:

— Відверто кажучи, я шокований тим, що Президент Ющенко підписав закон про надання статусу недоторканності депутатам місцевих рад. Ще недавно нова влада заявляла, що оголосила війну корупціонерам, намагалася притягнути до відповідальності місцевих керівників, а тепер видала їм індульгенцію? Адже якщо замислитися, серед депутатів місцевих рад немає простих громадян, там уже давно і міцно засіло начальство районного, міського або обласного рівня, а також бізнесмени, які не проти покористуватися бюджетними грошима та комунальним майном. Якщо врахувати, що навесні 2006 року до місцевих рад депутатів обиратимуть, як і до парламенту, за партійними списками, то можна собі уявити, скільки коштуватимуть місця у списку. Тепер до місцевих рад ринеться весь криміналітет, хоч і до цього депутатів не можна було назвати ангелами.

Ігор ЖИТИНСЬКИЙ, секретар Донецького міському КПУ:

— В цьому питанні є два аспекти. З одного боку, недоторканність для депутатів усіх рівнів потрібна, тому що лише вона часом може врятувати від безправ’я, яке панує в країні. Але, з іншого боку, через це в депутати рватиметься весь криміналітет. А навіщо бандитам недоторканність?

Андрій СЕНЧЕНКО, депутат Верховної Ради Криму, лідер руху «Прозора влада»:

— Приклад з тим, як наш Президент спочатку пропустив термін ветування законопроекту про недоторканність депутатів місцевих рад, а потім підписав його, а тепер готує звернення до Конституційного Суду, — ще одне зайве свідчення непослідовності самого Президента Віктора Ющенка і низького рівня роботи його адміністрації. Це очевидно для всіх. Але саме по собі питання набагато складніше. Саме Крим повною мірою відчув на собі згубність депутатської недоторканності у середині 90-х років, коли до Рад усіх рівнів будь-що пролазили представники організованих злочинних угруповань і просто люди, які «не в ладах» із законом. Якщо на рівні Верховної Ради України ці речі ще певною мірою виправдані, тим більше, що вони, згідно з законом, не мають також права поєднувати депутатську роботу з іншими видами діяльності, то на рівні місцевих рад ситуація зовсім інша. В тому числі у Верховній Раді Криму. Тут половина депутатського корпусу так чи інакше працює або у керівництві уряду, або у складі міністерств, або мерами міст та главами адміністрацій у районах — ситуація взагалі жахлива. Виходить, що одні й ті самі люди самі собі утверджують плани або самі для себе приймають постанови, за рахунок платників податків ці плани виконують, самі ж, будучи депутатами, себе контролюють, самі ж заслуховують свої ж звіти. І якщо все це зверху «накрити» ще й депутатською недоторканністю, тоді ми ні грошей у казні не знайдемо, ні кримської землі, ні власності. Тоді це буде комунізм для обмеженої і нечисленної групи обраних. Крим повернеться в середину 90-х років, адже внаслідок цієї обставини з недоторканністю, запеклість боротьби за депутатський мандат знову перейде в кримінальне русло і, крім іншого, чесних виборів нам уже після цього не бачити. Ця ситуація, думаю, характерна для будь- якого регіону, а не лише для Криму. Україна ризикує в результаті цього рішення просто мати повністю криміналізовану владу…

Олена СТЯЖКІНА, доктор історичних наук, професор кафедри історії слов’ян Донецького національного університету:

— Хороший коментар до події є в розповіді Дж. Оруелла «Скотний двір»: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших». Цей закон, безсумнівно, підніме «ціни на місця» у радах місцевих рівнів. І це повинні добре розуміти люди, які інтелектуально обслуговуватимуть передвиборний процес. Якщо цей закон — «паршива вівця демократії», то з неї треба постаратися отримати хоча б жмут вовни. А взагалі — сумне видовище. Права рука не знає, що робить ліва. У «революцію» йдуть з гаслом «скасуємо депутатську недоторканність у Верховній Раді», а повертаються, додаючи недоторканності місцевим радам. Якщо на цьому шляху не зупинятися, то недоторканність можна буде поширити на міліцію, податкову, суди, прокуратуру. І тоді демократичний принцип рівності всіх перед законом можна сміливо відмінити разом із Конституцією, а житимемо згідно з Законом всесвітнього тяжіння. Думаю, що логіка на момент підписання цього закону відпочивала. Можливо, навіть за кордоном.

Михайло НЕМОВ, голова Хмельницької міської спілки підприємців і промисловців:

— Кажуть, що вже подорожчали місця у партсписках на депутатські мандати всіх рівнів представницької влади.

Раніше ніж підписати, Президент публічно заявив, що він — проти імунітету для «слуг народу». Де ж логіка і послідовність? Як людина, яка на виборах-2004 щиро вболівала за Віктора Ющенка, я прагну не розгубити віру в щирість його намірів. Тому шукаю відповіді на ці запитання щодо логіки і послідовності. Якби не підписав, то начебто закон і без цього вступив би у силу? Тепер Президент оголосив про свій намір звернутися до Конституційного Суду. Отже, він таки проти депутатської недоторканності?..

Так склалися обставини, що в ті ж дні, коли у суспільстві почала розгортатися дискусія навколо цього підписаного закону, у Хмельницькій міській раді зчинився скандал. Один із депутатів висловив підозри щодо відсутності прозорих дій у розподіленні бюджетних коштів, розподіленні та приватизації земельних ділянок і комунального майна. Послався і на якусь кримінальну справу, порушену за фактом отакого підходу. Інший депутат йому відповів на зразок того, що «сам такий». І також назвав деякі факти. Відгонить корупцією. Як же боротись із оцим звіром, коли серед головних підозрюваних громадськістю — недоторканні?

Алім ШИРІНСЬКИЙ, депутат Донецької обласної ради:

— Вважаю, що таке надання недоторканності депутатам усіх рівнів, щонайменше, не відповідатиме цьому статусу. Адже річ не в недоторканності або її відсутності, а в тому, як депутат працює. І жодного принципового сенсу в цьому плані недоторканність не має.