Наближаємося до мети

Понад півроку Україна живе в активному очікуванні Томосу від Константинопольського патріархату як Церкви-Матері, хоча історично цей процес триває роками, навіть століттями.

З 27 по 29 листопада в Константинополі тривало засідання Синоду Вселенського Патріархату. На момент підготовки номера остаточних офіційних рішень із Фанара ще не надходило, однак напередодні директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко, який фактично курує це питання від Президента України й перебуває під час засідання Синоду в Стамбулі, написав у себе в «ФБ»: «Синод розгляне текст Томосу про автокефалію Української Православної Церкви, визначить дату Собору в Україні для обрання Предстоятеля. Обраний Предстоятель власне й отримає Томос. Найголовніше: йдеться про створення незалежної церкви, повноправної автокефалії, рівної іншим 14 Помісним Церквам. Наближаємось до мети».

Мета має для України фундаментальний характер, тому що розвертає нас до свого коріння в релігії, історії, державності. Особливо в контексті протистояння з Росією, яка розв’язала проти нашої країни війну. «Коли до історії спадщини Візантії (як і Київської Русі) звертається Росія, то це перетворюється на безуспішне прагнення віднайти те, чого немає. Для України це — найкращий шлях пізнати себе», — пише в Слові до читачів у книзі «Повернення в Царгород» головний редактор «Дня» Лариса Івшина, яку «День» видав ще 2015 року.

Вселенський патріарх Варфоломій демонструє послідовну і чітку позицію — як у історичному контексті, так і у відбитті атак Москви, яка застосовує різні методи в протистоянні з Константинополем. Варфоломій неодноразово твердо заявляв, що Українська Православна Церква отримає Томос. «Усе почалося на початку XIV століття, коли престол Київської митрополії перенесено без канонічного дозволу Матері-Церкви до Москви. Відтоді наші київські брати докладали всіх зусиль аби здобути незалежність від церковного контролю з боку Московського центру. Упертість Московського Патріархату стала причиною розколу, від якого досі потерпає народ України», — наголосив у промові Варфоломій (uocofusa.org).

Власне, всіма своїми останніми рішеннями Константинопольська церква намагається «вилікувати розкол» в Україні та повернути історичну справедливість. Під час попереднього засідання Синоду, Вселенський Патріархат скасував акт 1686 року про передачу території України під адміністрацію Російської церкви. «З канонічної точки зору це означає, що сьогодні в Україні УПЦ МП більше не існує. Усі архієреї тепер в Україні де-факто згідно з цим рішенням синоду є архієреями Вселенського престолу, і вони повинні чекати на директиву Вселенського Патріархату щодо свого подальшого існування», — розповів архієрей Константинопольської церкви, архієпископ Тельміський Іов (bbc.com). 

Своє подальше існування українські архієреї мають визначити зокрема на спільному Соборі. І тут не все так просто. «Нам потрібно бути готовими до того, що з набуттям Томосу для Української Церкви настануть непрості часи, тому що дуже різними є ті суб’єкти, які будуть втягнуті в процес створення Української Помісної Православної Церкви. Плюс ззовні нам «допомагатиме» Росія. Мінімум, що вони робитимуть, — це спростовуватимуть надання Томосу», — заявила раніше в коментарі «Дню» Людмила Филипович, доктор філософських наук, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України.

Отже, перед Україною — громадянами, українським православ’ям, владою — стоїть непросте завдання «пізнати себе». Й дуже важливо в цьому процесі вміти домовлятися, знаходити компроміс і грамотно протистояти діям Москви та її «п’ятій колоні» в Україні. «Отримання Томосу введе українське православ’я в світове православне товариство євхаристійно визнаних церков, — ділиться своїми очікуваннями Олександр САГАН, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Iнституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України. — Томос може вирішити багато проблем церковного й національного масштабу. Також я очікую якісну зміну самого православ’я.