«Найближчим часом змін до Конституції не буде»

Сьогодні відбувається черговий візит президента України Петра Порошенка до Німеччини. Як зазначається у повідомленні прес-служби глави держави, він зустрінеться з федеральним канцлером Ангелой Меркель. Хоча нічого не повідомляється про тему переговорів, для аналітиків є очевидним, що під час цієї зустрічі йтиметься про мінські домовленості і Берлін намагатиметься чинити тиск на Україну, щоб вона внесла зміни в Конституцію, ухвалила закон про особливий статус для непідконтрольного Києву регіону і провела там вибори, як про це заявив минулого тижня шеф німецької дипломатії Франк-Вальтер Штайнмаєр. А як це можна зробити за умови знаходження на Донбасі російських військ, озброєнь? Такого питання чомусь не виникає в німецького міністра. І досить дивними виглядають звинувачення Берліна і Москви, що Київ не виконує Мінських домовленостей, а як їх можна виконувати, якщо бойовики зовсім не дотримуються режиму припинення вогню.  

Напередодні візиту Порошенка в Берлін, посол України Андрій Мельник в інтерв'ю газеті Berliner назвав «абсурдними» російські твердження про те, що саме Україна відповідальна за те, що Мінські домовленості досі не реалізовані. За його словами, процес блокують «керовані Росією сепаратисти» на сході України.

Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах  Ганна ГОПКО назвала чергову заяву німецького міністра закордонних справ прикладом гібридноі дипломатії, яка не принесе довгоочікуваного миру. «Тиснути на Киів значно простіше, ніж показати спроможність дотиснути Путіна виконати хоча б перші пункти мінських домовленостей», - наголосила вона в коментарі «Дню».

«ОЧІКУВАННЯ ПОЛЯГАЮТЬ У ТОМУ, ЩО КИЇВ ЗРОБИТЬ УСЕ АБИ РЕАЛІЗУВАТИ МІНСЬК-2»

Стефан МАЙСТЕР, експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), Берлін:

— У Німеччині, як і в Франції та інших європейських країнах дедалі зростає інтерес до поліпшення відносин з Росією, реалізації угоди Мінськ-2 і вирішення  в цьому сенсі нагального конфлікту в Україні. В Берліні відбулося зрушення пріоритетів на користь кризи біженців, Сирії та «Ісламської держави». Ангела Меркель через її політику щодо біженців перебуває під тиском в Німеччині та ЄС. Відтак очікування полягають у тому, що Київ зробить все, щоб реалізувати Мінськ-2, проведе закон про децентралізацію через Раду, прийме сепаратистів як таких, з ким доведеться вести переговори і робити все, щоб в сепаратистських регіонах відбулися вибори. Крім того, в Берліні очікують більше реформ, більше боротьби з корупцією, більш фундаментальних змін у Києві.

Що стосується того, чи буде Берлін тиснути на Росію, щоб вона виконала свою частину Мінських домовленостей. Так, Німеччина буде тиснути на Росію, але з точки зору Берліна Київ повинен зробити наступні кроки і тому легше чинити тиск на Київ, ніж на Москву.

 МЗС Німеччини підготував дорожню карту для виборів. Для них це  основна перешкода на шляху реалізації Мінська-2. Щоб скасувати санкції в червні 2016 року потрібні вибори. Це означає, що мета полягає в тому, щоб зробити неможливе можливим. Адже ні за яких умов не можливе проведення вільних і справедливих виборів у даний час в сепаратистських регіонах. Тим не менше німецьким пріоритетом є реалізація Мінську-2 і поліпшення відносини з Росією.

«ЦЕ ІЛЮЗІЯ ОЧІКУВАТИ, ЩО ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МИРУ ТРЕБА ПРОСТО ПОСТУПАТИСЬ ПО ВСІХ ПОЗИЦІЯХ»

Микола СІРИЙ, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ:

— Перш за все, Україна є демократичною країною, в якій діє розподіл влад і парламент є основним органом представницької демократії. Тому ми не країна, у якій усе вирішує одна особа, коли йдеться про якісь міжнародні переговори чи про стан речей на Донбасі. Тому це перший параметр, з якого слід виходити. Одна справа, нормандський формат, у якому на рівні керівників держав обговорюють ті чи інші шляхи розв’язання проблеми на Донбасі. Але інша справа наскільки Україна, український народ сприймає ті чи інші пропозиції і відповідно наскільки український парламент пристане на ті чи інші рішення.

Внесення змін до Конституції і її розвиток має ґрунтуватись на внутрішній логіці, бо цей основний документ складає основу для суверенітету і тому ті зміни, які пропонуються повинні у першу чергу бути оцінені з точки зору цілей і перспектив розвитку нашої країни, а вже в другу бути предметом реалізації якихось міжнародних домовленостей.

Мир не буває за будь-яку ціну. Це ілюзія очікувати, що для досягнення миру треба просто поступатись по всіх позиціях. Якраз навпаки, коли йдеться про «спілкування» з такою країною як Росія, то вона розуміє лише силу і сильну позицію. Відповідно, якщо у нас є сьогодні сила заявити сильну позицію, значить тоді треба йти на певні рішення, а якщо немає, тоді потрібно продовжувати накопичувати силу і сильну позицію для того, щоб у наступному відрізку часу все-таки реалізовувати свої інтереси.

З іншого боку, зважаючи на внутрішньо державний конституційний формат перспективи прийняття змін до Конституції як у частині так званої децентралізації, так і в частинні правосуддя не настільки переконливі, як інколи намагаються видати їх політики. Вони також не переконливі і з точки зору політичної проводки, підтримки, супроводження, і з точки зору змісту цих змін.

Що стосується тематики, яка обговорюватиметься в Берліні. У міжнародній політиці досить часто мається на увазі не те, що озвучується. І досить часто озвучується теза для певного адресата. Ідеться у даному випадку про Росію, у тому числі російського електорату, як споживача цих тез, щоб зберігати майданчик для дипломатичного діалогу і демонструвати такі пропозиції, які вигідні не тільки одній стороні, аби створювалось враження, що це багатовекторно вигідні домовленості. Тому не слід буквально сприймати заяви, які проголошуються французькою  і німецькою стороною або американськими представниками. Інколи вони робляться для того, щоб продовжувати процес, який відбувається. Адже  по-перше, поряд з цим процесом розвивається економічний процес деінтеграції Росії і світового економічного порядку вищого рівня.  А по-друге, розвивається новий геополітичний процес, у якому трішки менше визначається місця для Росії. І можливо, ці процеси є більш важливими, ніж досягнення короткострокових результатів і по нормандському та мінському переговорному процесах.

Що стосується стратегії України в даних умовах, коли нам нав’язують зміни до Конституції. Думаю, треба однозначно сказати, що найближчим часом змін до Конституції не буде. З якими б побажаннями президент не повернувся після зустрічі з Меркель, на сьогоднішній час немає політичної і суспільної підтримки для внесення запропонованих змін. І в найближчій перспективі такі можливості не розширяться. Відповідно нашим європейським партнерам доведеться сприймати цю об’єктивну даність. А що стосується розмов відносно того, що ми зобов’язані виконувати мінські домовленості і після цього можемо щось вимагати від Росії, то в цьому контексті неналежно змінено цілу низку базових акцентів. Насправді ми зовсім нічого не зобов’язані Росії, тому що Росія зі своїми військами перебуває на нашій території. І якщо у нас і є зобов’язання, то вони пов’язані з тим, щоб очистити українську територію від іноземних військ. Більше у нас немає ніяких зобов’язань і тому як буде сприймати ті чи інші дії у тому числі в конституційному процесі Росія, чи буде вона використовувати якісь меседжі у своїй пропаганді чи ні, це абсолютно другорядна справа, тому що першоосновою є дії, які пов’язані з началами суверенітету і базовими началами української державності. Ці рішення є першоосновним і першочерговим.

Думаю, що в Берліні відбудеться чергова зустріч, черговий обмін позиціями та чергове прагнення рухатись уперед, не більше того.

Ангела МЕРКЕЛЬ, федеральний канцлер Німеччини:

Петро Порошенко вкотре довів, що Україна вірна виконанню Мінських угод і ми сподіваємося, що Україна виконає всі свої зобов’язання в рамках цих угод.

Повне перемир’я є головною передумовою для виконання решти Мінських зобов’язань.

З огляду на те, що Мінські угоди не виконані, нам доведеться і надалі продовжувати санкції проти Росії. (Reuters)