Не чекаючи на «статус»

— Ми віримо, що Україна розвиватиметься. Тому ми зробили досить великі капіталовкладення в розвиток нашого бізнесу з продажу кави, здобувши 40% українського ринку, купили український бренд «Світоч» та вклали в цю українську торгову марку, яка на сьогодні очолює список українських брендів, понад 200 мільйонів гривень. Наше останнє придбання в цій країні — «Волиньхолдинг» — також може свідчити тільки про нашу довіру до України та віру в те, що вона розвиватиметься. «Нестле» не входить у ринок, якщо не вбачає в ньому можливостей для розвитку. Звичайно, якщо подивитися, як зростають в Україні інвестиції з розрахунку на душу населення, то тут показник не дуже високий. Це може означати, що інвестори ще чогось чекають. Я припускаю, що йдеться про податкову реформу, яка розпочалася. Після її завершення інвестиційний процес, на мою думку, прискориться. Потенціал для цього в Україні існує.

— Що найбільше непокоїть іноземних інвесторів в Україні?

— Не всі впевнені в політичній стабільності. Не всі питання можна легко вирішити. Але насправді ситуація всередині країни набагато краща, ніж її PR за кордоном. Це велика проблема, яку ваша країна має вирішити. Крім того, нас непокоять рецидиви непередбачуваності, які час від часу виявляються в рішеннях державних органів. Так, у середині жовтня уряд раптом приймає постанову (№1611), згідно з якою змінюються правила торговельної діяльності. Причому вона має набути чинності вже з 1 грудня. Новинка полягає в тім, що на будь-яку партію продовольчого товару відтепер у магазині повинні бути копії сертифікатів, захищені голографічними марками. Тільки наша компанія, яка випускає для України 200 видів продукції і має справу зі 100 тисячами торгівельних підприємств країни (включаючи кіоски), витратить на це майже 25 мільйонів гривень. Можна собі уявити, в яку суму виллється це нововведення для всього українського бізнесу, в якого неминуче впаде обсяг продажу. А як наслiдок постраждає через підвищення цін споживач.

— Якби це ваша компанія раптом отримала таку суму, яку ви заплатили за «Торчинпродукт», то куди, в яке ще підприємство в Україні ви б її вклали?

— Наша компанія є світовим лідером у виробництві продуктів харчування. Ми маємо в цій сфері своє ноу-хау, знаємо, що та як робити. То ми б, напевно, вкладали гроші саме в цю галузь.

— Ви вважаєте, що на нашому кулінарному ринку ще багато вільного місця?

— У країні, де живуть 48 мільйонів чоловік, на душу населення споживають набагато менше продуктів, ніж у таких її сусідів, як Польща, Угорщина, Чехія та навіть Росія. З іншого боку, тут дуже люблять супи — і їдять їх більше, ніж у будь-якій країні світу, витрачаючи в сім’ях на приготування цієї страви чимало часу. А наша компанія виробляє сучасні готові продукти, які вивільнять від цього українських господинь. Отже, у ваш ринок ми віримо — він приваблює нас через багато позицій. Тим більше, що нашу продукцію виготовляють безпосередньо під споживача тієї чи іншої країни.

— Яка частина заплаченої вами за «Волиньхолдинг» суми припадає на бренд «Торчинпродукт»?

— Якби бренда не було, ми б і зовсім не купували цю компанію. По суті, ми купуємо бренд, а не матеріальні активи — машини і технології. Якби завтра щось сталося з «Волиньхолдингом» і він припинив випуск продукції, то, оскільки люди пам’ятають бренд, виробництво можна було б відновити під тією самою торговою маркою в будь-якому місці. Саме бренд — найцінніший у нашій покупці. На Заході існує система оцінки брендів (наприклад, найдорожчим брендом у світі є Coca-Cola), але через те, що в Україні майже всі бренди нові (окрім декількох, які вижили з радянських часів), об’єктивних критеріїв оцінки їхньої вартості немає. Отож, вона залежить насамперед від оцінки ринку.

— Українські бренди дешевші, ніж, скажімо, польські, чи навпаки?

— На Заході вони, безумовно, дорожчі, ніж тут. Але, по суті, цінність польського бренду дійсна тільки в тій країні, де знають і люблять цю продукцію. А в Україні він може і зовсім нічого не вартувати. Але порівнювати бренди — це, звісно, функція ринку.

— А чи можна задіяти для оцінки або порівняння брендів фондовий ринок?

— У принципі так. Але для цього щонайменше потрібно, щоб він працював... Якби я хотів розпочати в Україні бізнес з виробництва якогось кулінарного продукту, то не заводив би сюди іноземний бренд, а скористався для цього «Торчинпродуктом», оскільки його цінять споживачі.

— Чи вважаєте ви, що населення України взагалі краще ставиться до національних торгових марок і брендів, ніж до іноземних?

— Я порівняно недавно в Україні, але встиг помітити, що тут, як і в інших країнах Східної Європи, власні продуктові бренди мають хороші позиції. Це зумовлене різними причинами. Багато хто вважає, що тільки національні бренди виготовляють із натуральних продуктів, тому їм більше довіряють. Ще відіграють роль смакові відчуття, до яких призвичаївся з дитинства, як кажуть, ввібрані з молоком матері. Або просто національні пріоритети. Мені доводилося чути суперечки про те, яке сало, українське чи білоруське, смачніше. Кожен хвалив своє. Інше ставлення до промислових товарів. Тут найчастіше попереду іноземні бренди. Наприклад, серед 25 найвідоміших українських брендів — здебільшого продукти харчування і жодного, який стосується промислових товарів. Але в будь-якому випадку, якщо про бренд не піклуватися, не добиватися підвищення його якості, не займатися маркетингом, то результат буде сумним.

— Як ви оцінюєте технічний і технологічний рівень придбаного вами «Волиньхолдингу»?

— Це дуже хороше підприємство, з високим технічним рівнем. Там правильна організація виробництва, високоякісний менеджмент.

— Ви не маєте наміру його змінювати?

— Немає нічого вічного. Але таких планів ми поки що не маємо. Ми ввели тільки одного нового директора, який стане провідним фахівцем компанії. Усі інші — на місці. Ми навіть повідомили споживачам, що все залишається, як і раніше. Навіть і колишні власники зобов’язалися ще приблизно рік нас консультувати, щоб перехід власності був плавним.

— Скільки часу знадобиться вам, щоб повернути з отриманого холдингом прибутку свої витрати на його купівлю?

— Термін буде менший, ніж передбачають західні стандарти. Там би на це знадобилися три — п’ять чи навіть більше років. Це залежить від типу бізнесу і від того, яку стратегію його просування обрали. А ми вважаємо нашу покупку в Україні дуже вдалою і сподіваємося, що отримаємо позитивний наслiдок.