Нечутливість і неспроможність

У 1993 році, коли я працював консультантом для Американського Єврейського комітету, мій уже покійний бос сказав: «А знаєте, в Україні є дещо, яке має цінність для усього світу, є речі, за які люди могли би заплатити. Подейкують, що існує неопублікований рукопис Бруно Шульца, і я знаю, що особи на кшталт Нейла Саймона і Вуді Аллена (обидва у певному сенсі «вийшли» з його творчості) охоче віддали б праве око за те, щоб у нього зазирнути».

Я почав наводити довідки, але такий рукопис ніде не випливав. Замість цього нещодавно відшукалися фрески Шульца у його рідному Дрогобичі. Потім з’ясувалося, що вони пропали, за попередніми даними, потрапили до Ізраїлю, але нічого певного про їх долю ніхто сказати не може. Про скандал, який врешті вибухнув, писали польська «Газета виборча», «Нью-Йорк Таймс» (від 20 червня) і, нарешті, наша газета. Чиновники від культури славного міста Дрогобича, схоже, доклали свою руку до цієї справи, яка погано пахне, але вони виправдовуються повним незнанням самого імені Бруно Шульца та його спадщини. Їх можна безперечно звинувачувати у порушенні нормативів при дачі дозволу на вивіз. Та де була митниця, де працюють досвідчені фахівці з таких питань, де була громадськість, яка мовчки спостерігала, як знімаються безцінні фрески, де були всі?

Питання зовсім не в тому, чи належить творча спадщина Бруно Шульца до польської чи єврейської культури, і не в українській «нечутливості» щодо обох. В Україні, як і в багатьох інших країнах сьогодні, культура багатонаціональна, що допомагає їй уникнути прісняви. Жодній тверезомислячій людині навіть до голови не прийде, що пам’ятник Міцкевичу у Львові потрібно знищити: поляки, австрійці, євреї — усі вони привнесли свій вклад у неповторний чар цього найбільш українського з крупних міст України. Нікому не спаде на думку вчинити таким чином з прекрасними київськими церквами, побудованими в часи Російської імперії.

Та усе ж не можу іноді позбутися думки, що прекрасним гаслом «злагода» часто маскуються внутрішні негаразди. Подейкують, що безцінні роботи одного з видатних діячів української культури ХХ століття господарі продали усього за 100 доларів. За скільки покупці отримали дозвіл на їх вивезення — тайна сіє єсть. Чи спричинено усе це чиїмось злим умислом, чи жадібністю, чи простим невіглаством — проблеми це не знімає. У цій воістину трагічній для України події, як у дзеркалі, відбилися усі проблеми сьогоднішньої України. І соціальні, і духовні, і культурні. І політичні.