Новий імпульс

Парадокс. Незважаючи на те що Україна пережила кроваві події другого майдану і продовжує жити в умовах війни, яку розв’язала проти нас Росія, на законодавчому рівні ми і досі залишається позаблоковою державою. На рівні політичних заяв і контактів вищого керівництва України з євроатлантичними структурами, зроблено не мало, але по факту енергійної і системної роботи не вистачає. Причин багато. Зараз не будемо на них детально зупинятися, єдине зауважимо, що інертність в ухваленні рішень коштує нам дуже дорого — розплачуємося людськими життями і територією країни. Проте з’явився позитивний сигнал.

«Маю честь повідомити про те, що в нашій державі починає роботу Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО, між Україною та структурами безпеки країн Європейського Союзу, — почав свій виступ голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. — Очолюватиме цей напрям, представлятиме і координуватиме всю діяльність міжнародного співробітництва в питаннях безпеки у форматі України-НАТО та Україна—ЄС буде Євген Кирилович Марчук. Це людина, яка на державницькому рівні ще з початку 90-х рр. особисто створювала концепції, плани і організовувала співробітництво України—НАТО. Як відомо, Євген Марчук також працюючи  Секретарем  РНБО з  2000 по  2003  рік очолював Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва України з НАТО. Хочу наголосити, що в новостворений Міжнародний безпековий секретаріат, ми запрошуємо молодих українців, випускників вишів. Будь-ласка, через відкритий конкурс — знання мов, фаховість — ви працюватимете разом з нами в цьому важливому для національної безпеки напрямі. Наше завдання — повернути співробітництво з НАТО на рівень стратегічного партнерства, яке раніше започатковував Євген Кирилович».

«День» давно і ґрунтовно веде тему вступу України до НАТО. Нагадаємо, що Євген Марчук як секретар РНБО 2003 року домігся ухвалення парламентом Закону «Про основи національної безпеки України». В закон було введено формулу, згідно з якою Україна, з метою гарантування національної безпеки, може приєднуватися до військово-політичних блоків, зокрема Північно-Атлантичного альянсу. Також згідно з цією формулою було розроблено і затверджено Президентом Кучмою військову доктрину. Але ситуація змінилася після Стамбульського саміту НАТО 2004 р. Тоді стало зрозуміло, що Україна дуже близька до підписання ПДЧ (плану дій з членства в НАТО), і саме в цей час Леонід Кучма на 1-2 дні разом із Володимиром Путіним зникли з поля зору преси десь на Азовському морі.

Повернувшись, Кучма дає команду негайно виключити з військової доктрини згадану формулу про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України». Якби свого часу другий президент Кучма не грався із зовнішнім курсом, як і його кращий учень Янукович, навряд чи сьогодні Росія наважилася б на відкриту агресію. Україна мала б зовсім інший статус і відносини з Альянсом. Отже, відповідь на запитання, хто винен, ми маємо. Тепер стоїть питання — що робити? Форсованими темпами наближатися до системи колективної безпеки НАТО.

«Думаю, всі добре усвідомлюють, що активізація безпекового співробітництва України з європейськими структурами і НАТО набуває нового імпульсу, — заявив під час виступу Євген Марчук. — Сподіваюся, цей імпульс буде підсилений ще й тим, коли Верховна Рада прийме відповідні зміни до закону про скасування так званого позаблокового статусу. Це не означає, що Україна буде одразу прийнята до НАТО, але це відкриває дорогу для більш активної співпраці в безпековому плані України з цими структурами. Служба безпеки в самій назві несе — забезпечення державної безпеки, тому якраз їй і доручена така почесна місія. Оскільки мені доводилось брати участь на серйозних етапах активізації співпраці з НАТО, безпековими структурами Євросоюзу, відповідно у мене є великий досвід. Звичайно, світ змінюється достатньо стрімко, реалії сьогоднішнього дня дуже динамічні, але я думаю, що за допомогою журналістів СБУ продемонструє нову якість».

Україну чекає нелегкий шлях. Особливо в нинішніх міжнародних умовах. Ми мали шанс, але не використали його. Відбувся серйозний відкат. Тепер, вже в більш складних умовах, доведеться надолужувати і розвивати відносини з НАТО і безпековими структурами ЄС. Призначення на відповідну посаду Євгена Марчука — це серйозний знак. Колишній глава СБУ, екс-міністр оборони, екс-секретар РНБО, екс-прем’єр-міністр України, генерал армії. З активної політики Євген Марчук пішов десять років тому — з посади міністра оборони. До цього в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі він заявив, що не дасть використати армію в політичних цілях — на виборах. Після цього, 10 років влада (різна) не наважувалася використовувати професійні навики Євгена Кириловича, хоча інші впливові люди як в самій Україні, так і поза її межами постійно шукали контакт з Марчуком. Принципових у нас боялися. І в результаті догралися...

«Це надзвичайно важливий, вчасний і потрібний для України крок, — коментує «Дню» Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ України. — Сподіваюся, що найближчим часом Верховна Рада відновить на законодавчому рівні наш стратегічний курс до НАТО. А це означатиме, що весь державний механізм має бути приведений у відповідність цим рішенням. Це завдання надскладне, і воно тільки для людей, які здатні такі завдання виконувати. Постать Євгена Кириловича саме така. Це людина, яка має колосальний досвід державного діяча найвищого рівня. Мені здається, він буде найбільш адекватною фігурою для такої роботи. Україною було зроблено багато на шляху до євроатлантичної інтеграції, і певні результати цього є. Хоча за останні роки, на превеликий жаль, в цьому контексті ми відкотилися назад. Але, поза тим, безумовно, завдання, які стоять в цьому плані є надскладними, тому я хочу побажати Євгену Кириловичу, щоб його зусилля увінчалися успіхом вже найближчим часом».

Які завдання стоять перед новоствореним Секретаріатом при СБУ?

«Для нас дуже важливим є виконання тих домовленостей, які були досягнуті під час останнього саміту Альянсу у Вельсі, де Президент України Петро Порошенко із світовими лідерами домовився про важливі компоненти для безпеки нашої держави, — підкреслив Валентин Наливайченко. — Найважливіше — відновлення безпекового співробітництва у питанні реформування усього сектору безпеки (всіх структур). Друге — відновлення повноцінного цивільного контролю за діяльністю спеціальних служб та інших безпекових структур в Україні. Третє — відновлення і прийняття на більш високому рівні плану і стратегії співробітництва Україна—НАТО. Особливе питання — реформування безпекового сектору та цивільного контролю усіх безпекових та правоохоронних структур. Зараз це визначено Президентом як пріоритет в національній безпеці і в міжнародному співробітництві».

Останнім часом активізувалися заяви як офіційних представників, так і експертного середовища окремих західних держав про те, що вступ України до НАТО не на часі або взагалі є нереальним. В чому причина?

«Звичайно, висловлювання Штайнмаєра, Бжезинського, Горбачова... не на користь української ситуації, — відповідає Євген Марчук. — Я це все пов’язую із дуже серйозною активністю Росії, яка через всі свої механізми працює з впливовими лідерами. Я не буду далі розвивати цю ідею, але для того щоб ефективно працювати в цьому напрямку, треба бути реалістом. Одна справа — сьогоднішні заяви Бжезинського та Штайнмаєра, а інша справа — офіційно прийняті рішення. Нагадаю, позиція Бухарестського саміту 2008 року про те, що двері НАТО для України відкриті, залишається до сьогоднішнього дня. І Генсек Альянсу Єнс Столтенберг нам це підтвердив. Інша сторона питання стосується реалій. Україна не може одразу подавати заявку після того як буде прийнято зміни до закону. Це приблизно те саме, якщо прийде учень третього класу в РАЦС і скаже, що він хоче одружитися. Є відповідні правила, режим, підготовка. Але найголовніше, що сам режим буде визначати Президент, Верховна Рада і в результаті референдум. Нам треба досить серйозно трансформуватися. Блок НАТО — це система колективної безпеки і оборони, яка об’єднала 28 країн, щоб в них не було війни та щоб вони відчували себе в безпеці. Українська ситуація має воєнний компонент. І ясна річ, що 28 країн, а це 28 парламентів та 28 глав держав, не дуже зацікавлені, брати собі воєнну проблему для її вирішення. Тому Україні доведеться дуже напружено в цьому працювати. Але, дорогу подолає той, хто йде».