Олег РИБАЧУК: «Дуже багато змінилося»
Олег Рибачук — один із найактивніших «ньюсмейкерів» «Нашої України». Про способи оскарження лідерства Віктора Януковича, а також про найближчі — знайти компроміс у «буцанні з владою» — та подальші — закінчити формування на базі «НУ» самостійної політсили — плани опозиції О. Рибачук розповів в інтерв’ю «Дню».
— Які, на ваш погляд, способи легітимізації перемоги Віктора Ющенка у виниклій ситуації?
— Підімо від зворотного: хто визнав легітимність президентства Віктора Януковича, проголошеного ЦВК? Міжнародна спільнота? Місцева влада? Народ, нарешті? Ні для кого не є таємницею, що вже на другий день після оприлюднення результатів ЦВК «більшовики», не дочекавшись навіть їхнього офіційного опублікування, а не лише рішення Верховного Суду щодо численних скарг, спробували провести інавгурацію. Мовляв, складемо присягу, яку не відмінити, а там розберемося, «додавимо». Хіба так чинять прихильники законно обраного глави держави?
Я добре пам’ятаю одне з останніх інтерв’ю Віктора Федоровича, де він говорив, що президентом стане той, кого оберуть українці. Сьогодні люди, які масово вийшли на вулицю, прізвище свого лідера називають прямо та досить голосно.
— Однак із кандидатурою Ющенка погоджуються аж ніяк не всі регіони…
— Ми бачимо, що рішення про сепарацію приймають за підсумками не місцевого референдуму, а закритого засідання кількох десятків депутатів (як у Донецьку), або особисто губернатор. Вони антиконституційні, суперечать усім мислимим нормам законодавства, що навіть Мін’юст підтвердило. Сумнівно, що керівники областей зважуються на подібні маневри самостійно... Крім того, прослідкувати, чиїми креатурами є губернатори-«бунтівники» нескладно, що також наводить на певні роздуми.
— Проте ваші опоненти саме опозицію обвинувачують у спробах розколоти країну…
— У контексті масового руху опору, що вже котрий день поспіль триває в столиці, особисто я жодного акту агресії не спостерігав, ви, я думаю, також. При зустрічі «оранжевих» і «біло-голубих» завжди розпочинаються бурхливі дискусії, але до бійок, зіткнень, дякувати Богу, не доходить. Навпаки, часто в результаті таких дебатів «донецькі» «змінюють колір», переходячи на нашу сторону. Кому, як не жителям Луганська та Донецька знати, як фальсифікували вибори, кого, як не їх примушували голосувати за відкріпними талонами? А кияни ставляться до всіх однаково доброзичливо, підгодовуючи та пропонуючи теплі речі представникам і тієї, й іншої сторони. Півмільйона з них буквально стоять у черзі, щоб взяти до себе на нічліг абсолютно незнайомих людей. Єдина відмінність у тому, що колони «біло-голубих» на шляху їхнього прямування до столиці супроводжують спецзагони міліції.
Що стосується спроб розколу… Багато хто був приголомшений розповідями очевидців, які були присутні на нараді керівників країни в Пущі-Водиці. Тоді деякі губернатори, а також деякі депутати переконували Леоніда Кучму «застосувати силу, показати, хто в домі господар». У відповідь на боязкі спроби представників областей, насамперед західних, де максимальну підтримку отримав Віктор Ющенко, заперечити, мовляв, іти наперекір волі народу, пробачте за банальність, не можна, вони відповідали так: якщо ви самі не здатні проявити твердість, то залишайтеся тут, заміну вам підшукаємо швидко.
Але з моменту оголошення ЦВК свого результату дуже багато змінилося. Змінилася країна, люди, сама влада. Одними з перших боротьбу за свободу розпочали журналісти, за ними — інтелігенція. Можна сказати, що нація народилася наново.
— Хто ж перешкодив реалізації варіантів із застосуванням сили? Вулиця?
— У тому числі. У середині минулого тижня був дуже сильний мороз. Ветерани протестного руху казали, що за мінус 10 — 15 градусів люди просто йдуть, але реакція жителів наметового містечка мене приголомшила. Вони підходили до нас, депутатів, і просили… «триматися, не відступати». Ми, мовляв, «за свободу до кінця, лише ви не здавайтеся». Політичний вихід можна знайти завжди, було б бажання. Для цього існує насамперед майданчик Верховної Ради.
— Які ваші основні вимоги?
— Наполягаємо на проведенні повторного голосування вже через три тижні. Тут думка наша та вулиці розходиться. Люди не можуть зрозуміти, як можна домовлятися, сідати за «круглий стіл» із тими, хто так цинічно їх обставив. Кажуть, що не підуть із площ, поки Ющенка не визнають президентом.
— А якщо рішення Верховного Суду буде не на вашу користь?
— Для того, щоб визнати наявність масових порушень у другому турі виборів, розглядати подані нами скарги зовсім необов’язково. Одного лише зафіксованого факту різкого «зростання» явки вже після закриття дільниць, на мою думку, цілком достатньо. Вибірковий перерахунок бюлетенів дасть ще гнітючішу картину. Та й положення закону, що приписує обов’язкову присутність на дільницях спостерігачів від усіх учасників перегонів, також не дотримувалися.
— Провладні сили стверджують, що відкриті для діалогу...
— Усі ці «закони про опозицію» й інше приймуть уже незабаром, але за нового, законно обраного президента та добровільно переформатованої парламентської більшості. Почати треба з підписання Президентом закону, що забороняє відкріпні талони, з допомогою яких і була здійснена левова частка фальсифікацій. Також необхідно цілком змінити склад ЦВК, яка скомпрометувала себе.
— Верховна Рада вирішила повернутися до політреформи, ви її підтримаєте?
— Ми неодразово декларували готовність провести конституційні зміни ще до 1 січня 2005-го. Але вже після того, як всі нюанси ретельно відпрацюють у форматі наявної коаліції. Для деяких товаришів реформа перетворилася на параною. Нас лякали, мовляв, побачите загрозу президентства Януковича, приймете не дивлячись. Але є речі первинні і вторинні, і це треба розуміти. Спроби схрестити реформу з виборами насторожують увесь світ.
