Олег ЦАРЬОВ: «Сподіваюся, спільних голосувань ПР і БЮТ буде багато»

— Олегу Анатолійовичу, фракції ПР і БЮТ спільно проголосували за закони про Кабмін, імперативний мандат для депутатів місцевих рад і у першому читанні за закон про опозицію. Такі спільні голосування можливі й надалі чи це був виняток?

— Політика — це мистецтво можливого. Політика — це компроміси, де все залежить від домовленостей. Як домовилися, так і проголосували. Я сподіваюся, що спільних голосувань буде багато і надалі, тому що коли люди не домовляються, вони воюють. Між нами і БЮТ і так забагато воєн. Якщо лідери частіше зустрічатимуться, то воєн буде значно менше.

— Юлія Тимошенко в багатьох публічних виступах називає вашу партію кланом, керівництву якого ніколи займатися країною, оскільки весь свій час воно проводить на кортах і стадіонах...

— Я вважаю, що буде найкраще, якщо це коментуватиметься не словами, а справами. Якщо в нас буде стабільна економіка, не буде хаосу, кризи в країні, то це говоритиме саме за себе краще за будь-які слова.

— Але про стабільну економіку й відсутність хаосу говорити поки не доводиться, а рейтинг партії на тлі зростаючих тарифів стрімко падає. Якщо так відбуватиметься й надалі, то за ПР мало хто проголосує...

— Падіння рейтингу — нормальна ситуація для партії, яка перебуває при владі. Я вважаю, що немає нічого страшного, якщо в наступному скликанні або через два скликання Партія регіонів буде в опозиції. Це не стане катастрофою ні для нас, ні для суспільства.

— Ви впевнені, що для крупних і дуже крупних бізнесменів, яких у Партії регіонів предосить, перебувати в опозиції — не проблема?

— Я вважаю себе бізнесменом, та все ж в опозиції був. Я з Дніпропетровської області, і незважаючи на те, що в той час влада у Києві була іншого політичного кольору, безліч чиновників на місцях голосували за Віктора Януковича. Просто коли якісь політичні команди надходили, а вони надходили, я це точно знаю, то на місцях вони не завжди виконувалися. Хоча були, звичайно, певні неприємні моменти в бізнесі.

— Які певні моменти?

— Наприклад, після другого туру президентських виборів банки відкликали довгострокові кредити, які отримувало те підприємство, яким я керував до приходу в парламент. Банкіри просто вирішили, що наш бізнес потрапив у зону ризику. Ми були тоді змушені кредити погасити, для цього продали активи. Сьогодні я міг би продати їх приблизно ушестеро дорожче. Але тепер усе нормально.

— Звичайно, тепер ви в парламенті, а така робота приносить багато переваг. Непогано бізнесу в партії влади?

— (Сміється.) Якщо я скажу, що погано, то ви мені скажете: «Іди з депутатів і займайся власною справою». Так?

— Так...

— Непогано. Я не скажу, що прямо лобіюю вигідні для себе законопроекти, але і заперечувати, що парламент у тому числі й найкращий бізнес-клуб, не буду. Клуб не лише політиків, але і бізнесменів також, де ми можемо зустрічатися й домовлятися. Це той рівень, на якому можна вести серйозні переговори. Добровільно від цього відмовлятися було б безглуздо.

— Партія регіонів багато в чому зараз повторює долю «Нашої України», коли відсутність стратегії і різношерстість партійців загрожує цілісності партії. Ви не заперечуватимете цього?

— Для кожної партії влади існують загрози. Одна з них — те, що велика кількість людей вступає у партію влади задля кар’єрного росту. Людям такого типу все одно, до якої партії вступати, і вони при найменшій зміні політичної кон’юнктури покинуть партійні лави. А оскільки вони внаслідок своїх особистих якостей пнуться нагору активніше за інших, то це загрожує тим, що в будь-якій критичній ситуації середнє керівництво може бути втрачене. Саме так і трапилося після другого туру президентських виборів. Такі загрози є, незалежно від того, яка це партія — «Наша Україна» чи Партія регіонів. Просто ці процеси потрібно розуміти і з ними боротися.

— Як із такими процесами зараз борються в Партії регіонів?

— Я на своєму рівні як лідер обласної організації ретельно стежу за кадрами. А що ж до розвалу партії, «долі «Нашої України», то такі розмови ведуться ще з часу третього туру виборів. Преса дуже ретельно спостерігає за стосунками всередині Партії регіонів. Давно вже говорять про те, що от-от партія розвалиться, от-от протиріччя спочатку між Миколою Азаровим і Віктором Януковичем, потім — між Віктором Януковичем та Ринатом Ахметовим призведуть до руйнування партії. Але паровоз їде, а команда продовжує працювати. Розумний кадровий баланс — тобто коли призначають то одних, то інших — дозволяє нам рухатися вперед.

Вважаю, що на відміну від тієї ж НУ, в якій постійно є внутрішні протиріччя, наша єдність має великі перспективи.

— Ви все ж таки вважаєте, що в партії існує єдність?

— Так.

— Навколо чого ця єдність формується?

— Ви ставите надто складне запитання, так одразу на нього не відповісти. Щодо мене, то я підтримую програмні цілі Партії регіонів. Саме тому я в цій партії. Для мене не так важливо, хто обіймає які посади, хто біля керма. Поки цієї лінії дотримуватимуться — я буду в складі цієї партії. Але мотивація у кожного члена партії своя. На мою думку, багато членів партії розуміють, що поки ми в команді, в нас більше шансів перемогти, ніж у кожного окремо.

З іншого боку, не можна заперечувати того, що партійна робота зараз відійшла на другий план, оскільки багато представників нашої партії пішли у виконавчу владу. Зараз головне, щоб наші представники при владі добре керували країною.

— Заяви Віктора Януковича — лідера регіоналів і Віктора Януковича — прем’єр-міністра не завжди співпадають. Можливо, для того, щоб партія могла повноцінно розвиватися, варто змінити лідера?

— Я не вважаю, що уряд Януковича чинитиме не так, як того хоче народ. А політик не може говорити в різних місцях однаково. Просто на чомусь він наголошує в одному виступі, а на чомусь — в іншому. У цьому немає нічого страшного. Навпаки, мені здається, що значно гірше, коли, наприклад, міністр навмисно створює конфліктні ситуації. Пам’ятаєте поведінку Бориса Тарасюка? Політичний лідер не повинен створювати навколо себе конфлікти, а його політика має бути послідовною. А політика Віктора Януковича досить послідовна.

— Послідовність — це коли прем’єр спочатку робить публічне зауваження міністрам на засіданні Кабміну, а незабаром після цього вони більше не міністри?

— Мені складно на це запитання відповісти. Я знаю, що Віктор Федорович мені також не раз зауваження робив, коли я ще не був народним депутатом. А тепер я в парламенті, та працюємо ми нормально. А були ситуації, коли ми обидва з ним помилялися. Зауваження він мені робив під час виборчої кампанії, коли я відповідав за Дніпропетровський регіон. Зауваження були доречні — я вважав, що не потрібно висувати людину мером одного міста, тому що він не пройде.

— Про кого йдеться?

— Не називатиму його прізвище, оскільки ця людина все ж таки мером стала. Це буде некоректно. Так от, я вважав, що не потрібно цього робити. І Віктор Федорович також вважав, що висувати цю людину не варто. Але партійна організація дуже цього хотіла. Я, коли бачу, що в підлеглих є велике бажання, то дотримуюсь думки, що стримувати їх не потрібно, навіть якщо це помилкова думка. Життя показало, що я і Віктор Федорович помилялися. Я отримав догану за те, що не наполіг на своїй позиції.

— Ви голосували за мораторій про відчуження майна НАК «Нафтогаз»?

— Голосував.

— Навіщо? Як економіст ви розумієте, що цей закон — абсолютний популізм...

— Це ситуація, коли закон не потрібен, але не голосувати не можна. Адже всі розуміють, що сьогодні віддати ГТС рівнозначно політичному самогубству. Так, Партія регіонів за хороші та нормальні відносини з Росією, але інтереси України понад усе — це раз, а по-друге, в нашій партії немає політичних самовбивць. Ми підтримували в цьому питанні Юлію Володимирівну не тому, що була необхідність у прийнятті цього закону, а тому, що якби ми за нього не проголосували, наша позиція щодо закону була б витлумачена як позиція взагалі відносно газопроводу.

— Партійні лави ПР чиститимуться у зв’язку з набуттям чинності закону про імперативний мандат?

— Так. У нас є такі люди, які будуть позбавлені повноважень після набуття чинності цього закону. Наприклад, в одному з районів через позицію одного депутата ми не змогли виграти вибори та призначити нашого представника головою районної ради.

— І що, проганятимете?

— У шию.

— А якщо ви самі опинитесь у ситуації, коли вас спробують вигнати?

— Поки що до народних депутатів це не має відношення...

— Але якщо ви сказали «а», приймаючи імператив для депутатів місцевих рад, то логічно поширити імператив і на депутатів Верховної Ради?

— На мій погляд, якщо процес почався, то ми рухатимемося в цьому напрямі. Але якщо мене виженуть через об’єктивні причини, то я все одно голосуватиму за Партію регіонів.

Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю Наталії Шамрай з керівником дніпропетровських регіоналів, народним депутатом Олегом ЦАРЬОВИМ, опубліковане на сайті www.glavred.info.