Петро Симоненко запідозрив, що його хочуть «задушити в обіймах»

Не хотілося б банальностей, але самі організатори та учасники політичного шоу «Людина року» так старанно й часто сперечалися про суть формули «бенкет під час чуми», що зайвий раз підтвердили — це саме він і є.

І якщо все зрозуміло з артистами й журналістами — одним завжди потрібна реклама та спонсорська підтримка, інші — завжди на роботі, навіть якщо на тусовці, то до бізнесполітгосподарського бомонду на чолі з Президентом, що розважається, у народу напевно постали нові запитання.

Хоч, якщо взяти до уваги, що ліві лідери — переможці Петро Симоненко та Олександр Ткаченко, а також номінант Олександр Мороз — головні «люди міста» й політичні діячі в країні, то постає запитання: може, насправді це було програмою «Президент року» — року нинішнього, просто Леонід Кучма цього ще не зрозумів?

Кореспондент «Дня» Тетяна КОРОБОВА зателефонувала Петру Симоненку — одному з нагороджених, котрий не вважав за потрібне з’явитися на бенкеті:

— Петре Миколайовичу, погодьтеся, будь-які конкурси й премії мають право на існування. Є «багатенькі», у них усе є, але вони хочуть вершити долі, підносити та опускати, і щоб усе було масштабно, з розмахом. Нехай би забавлялися — на свої ж граються. Але влаштовувати ці тусовочні розваги як загальнонаціональне дійство, як подію в країні, з трансляцією та участю перших осіб держави, демонструючи голодній, обідраній, зневіреній країні життя квітучого паралельного світу, можуть дозволити собі свавільники.

— Кожній поміркованій людині зрозуміло: за участю найвищих державних мужів визначаються за рахунок спонсорських коштів номінанти. Не випадково й охрестили це «бенкетом під час чуми». Хоча намагаються зробити вигляд, що формується нова еліта. Ніяка це не еліта. Майже за всіма номінаціями — «Банкір», «Підприємець» тощо, у всіх напрямах, де відзначається чийсь особистий внесок — у нас суцільні невдачі. Все замішано на геноциді, на крові людей, на убозтві життя та злиденності.

— А все-таки яку мету переслідувала наша влада, санкціонуючи присудження особисто вам премії?

— Це до них запитання. А якщо говорити про нашу оцінку — це вимушений, певно, крок, що відображає реалії сьогоднішнього політичного життя й зростаючий вплив Компартії на суспільне життя й політичні процеси. Це було неминучим, бо визнання іншої політичної сили ставило б під сумнів все оце.

— Ну звісно. У трьох номінаціях Медведчук і «самий» бізнесмен депутат Суркіс — сумнівів немає...Пробачте, може, я щось не зрозуміла: по-вашому, «загальнонаціональне» мусило в присутності Президента засвідчити Компартії у вашій особі визнання її зрослого авторитету? У зв’язку з послідовною боротьбою зі «злочинним режимом» і «антинародним курсом»?!

— Я все це розумію, в тому числі на сторінках вашої газети читаю, що їм нібито вигідно, якщо кілька певних кандидатів вийдуть до другого туру. І йдуть спроби пограти, формуючи громадську думку, в середовищі електорату лівих партій. Але як би не намагалися сказати, що присудження мені «політика року» — це, бачте, участь АП, я все-таки вважаю, що це з їхнього боку — вимушене визнання заслуг Компартії, яка в нашому суспільстві є провідною.

— Багатьом, ясна річ, здавалося, що це провокація, а не визнання. Ну, вам видніше. Розгубленість Кучми, котрий не виявив вас у залі і, вийшовши на сцену, навіть не знайшов сил приховувати свої почуття, була вельми красномовною... Петре Миколайовичу, мені здається, у вас була блискуча можливість прийти на цей «бенкет» і привселюдно, на очах у всієї країни зробити з цієї тусовки на чолі із Президентом «котлету». Скандал такого масштабу зайняв би перші рядки навіть у зарубіжних ЗМІ. І вже ніхто з лівих не був би вам конкурентом, питання про єдиного кандидата вирішилося б само собою. Чому ви цього не зробили?

— Прихід туди був для мене просто неприйнятним. І участь у цьому шоу, що б я там не сказав, як би я їх не розмазував, для мене була абсолютно недозволеною. У суспільстві, додатково до тих характеристик, які звучать щодо нинішньої влади та її діянь, очевидно, з урахуванням того, що народ протягом 5 годин дивився по телевізору, з’являться цілком однозначні оцінки. Принцип сьогоднішньої влади, я вже неодноразово підкреслював, це «поцарював трохи, украв чималенько й утік потихеньку». А стосовно виборів... Розуміючи, яка висока політична ціна цього року, ми ініціюємо й проводимо консультації. Але, на жаль, наші союзники часом роблять такі заяви: єдиний кандидат від лівих — це вигідно для Президента. Олександр Мороз на прес-конференції, говорячи це, з нами не радився.

— Може, він, ваш сусід за номінацією, «здогадався»: влада зі спонсорами для своїх ігрищ на виборах вибирає саме вас?

— Це до них запитання. Я не хочу навіть і припускати. Ми послідовно вестимемо свою лінію, незважаючи на різні домисли.

— Олександр Ткаченко теж неявкою показав своє ставлення до події, вшанованої своєю присутністю Президентом. Спікер і до цього дуже різко висловлювався з приводу «загальнонаціонального» конкурсу. Влада гуляє, ліві засуджують — цікаво з двох разів угадати: чия позиція народу ближча?.. До речі, якщо Олександр Ткаченко піде на вибори — хто до кого приєднається: він до вас чи ви до нього?

— Ми ж не припущеннями повинні жити, а реаліями. Виникне ситуація — обговорюватимемо її.

Комуніст Віктор ПОНЕДIЛКО поділився з кореспондентом «Дня» своїми враженнями:

— На мій погляд, найбільший курйоз стався тоді, коли Президент вийшов на сцену і запросив усіх присутніх на ювілей Олександра Ткаченка. Вийшло так, що державний діяч року Олександр Миколайович зайнятий колосальними державницькими справами, а його референт Кучма прийшов і від імені «найголовнішого» запросив на його торжество. Це, звичайно, був сміх і конфуз.