Про небезпечну гру влади

Віталій Купрій у Верховній Раді — вперше. Переміг на 29-му окрузі в Дніпропетровській області. Це саме з ним пов’язана відома історія за часів Януковича, коли на бігбордах бабуся розповідала: «Взнала, шо внук голосував за «Регіони» — переписала хату на кота». Тоді фактично за ніч бігборди було знищено на той час владою Дніпропетровщини. Сьогодні нашу увагу Віталій привернув передусім через свою позицією щодо резонансної «справи Гонгадзе». Не так давно Купрій став представником у суді потерпілого в справі — Олексія Подольського. За словами народного депутата, «саме ця справа є визначальною для зміни напрямку вектора розвитку нашого суспільства». І це зрозуміло, бо він називає себе правозахисником. Спілкуючись із Віталієм Купрієм, у нас склалося враження, що він не просто в жорсткій опозиції до влади, хоча й представляє пропрезидентську фракцію БПП, а це той випадок, коли чим більше буде таких бійців, тим легшою буде боротьба з корупцією, що постійно й декларує Президент Порошенко. Про ситуацію в парламенті, проблеми в економіці та «справу Гонгадзе» в інтерв’ю з народним депутатом від фракції «Блок Петра Порошенка» — Віталієм КУПРІЄМ.

«КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ НАМАГАЄТЬСЯ ВИКОРИСТОВУВАТИ ТІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ, ЯКІ БУЛИ ЗА ЧАСІВ ЯНУКОВИЧА»

— Якщо сьогодні подивитись на парламент після 100 днів його роботи, як ви вважаєте, чи такої Верховної Ради прагнули люди, коли виходили на Майдан?

— Я правозахисник із багаторічним стажем і активний учасник Майдану. Звичайно, я та мої друзі, котрі виходили на Майдан, боролися за інше. Сьогодні ця боротьба по суті триває. Мій син, наприклад, зараз — в АТО. Я свою боротьбу продовжую в парламенті. І хочу вам сказати, що мене дуже турбує сама процедура та процес роботи Верховної Ради. Я навчався в Австралії — демократичній країні, тому вихований на повазі до принципу верховенства права. Але зараз в Україні цього немає — відбуваються численні порушення регламенту Верховної Ради. Така небезпечна гра колись може призвести до розпаду коаліції. І ми знову постанемо перед необхідністю проводити нові вибори до парламенту.

— Чому порушення можливі, адже до нового парламенту потрапило багато нових людей з Майдану, і ви у тому числі, котрі декларували боротьбу з старою системою?

— Тому що керівництво держави та керівництво фракцій намагаються використовувати ті інструменти державного управління, які були ще за часів Януковича. Фракції досі «ламаються через коліно». Наприклад, «Блок Петра Порошенка». Є непоодинокі випадки, коли ми розглядаємо питання до порядку денного, але на ранок ми вже маємо на 60—70% новий порядок денний, а не той, що ми узгодили напередодні.

Мене особисто також намагаються «ламати», але я не з тих, хто може піддатися тиску. Якщо у мене немає внутрішнього переконання за щось голосувати, я цього не роблю. А от для тих, кого вже «обробили», достатньо приїзду Президента в парламент, щоб вони проголосувати «потрібний» закон. Потім прес-служба фракції розсилає нам «темники», щоб ми знали, як відбілити ці рішення перед громадськістю.

— А навіщо Президенту взагалі приїздити в парламент, щоб когось «ламати через коліно»?

— Я не розумію того, що робить Президент. Робота фракції по суті досі не налагодилася. Хоча це дуже просто зробити. Є перелік питань, які виносяться на розгляд Ради. Просто перед тим, як піти нашим представникам із пропозиціями на Погоджувальну раду, необхідно попередньо розглянути ці питання на засіданні фракції, щоб кожен народний депутат зміг внести свої пропозиції, обговорити, якщо потрібно, й ухвалити для себе рішення. Раніше я усно давав свої пропозиції, але зрозумів, що ніхто їх не розглядає порушуючи Закон «Про статус народного депутата України». Зараз я свої пропозиції до керівництва фракції готую письмово. Все це юридично фіксується. Тому, якщо так і надалі буде відбуватися, я піду до суду. Нас не чують і не хочуть слухати.

— Зараз ви фактично виступаєте проти своєї партії.

— Я не є членом партії, а вхожу лише у фракцію. Головне те, що я правозахисник і виступаю за принцип верховенства права. Навіть якщо у мене чи іншого депутата є якийсь контраверсійний закон, його все одно необхідно обговорити. Наприклад, я вже довго б’юся за необхідність ратифікації Римського статуту. Ще на початку січня я вносив пропозицію розглянути це питання на засіданні фракції, але ініціатива ігнорується. Я направив до голови фракції Луценка листа з вимогою розглянути все-таки це питання. Якщо цього не буде зроблено, я піду до суду. Так, це абсурдно, але я готовий судитись із керівником своєї фракції.

«ЦЕ АБСУРД, АЛЕ Я ГОТОВИЙ СУДИТИСЯ ЧЕРЕЗ РИМСЬКИЙ СТАТУТ ІЗ КЕРІВНИКОМ СВОЄЇ ФРАКЦІЇ»

— Наскільки важливим є ратифікація Римського статуту і чому влада цього не робить?

— Тут два варіанти. Перший — є якісь таємні домовленості Порошенка з Путіним, щоб не йти цим шляхом, тому що їм обом може бути невигідний відповідний сценарій. Адже перед цим судом немає імунітету ні в кого. І це може лякати Путіна. В обмін — можуть бути якісь бізнес-домовленості. Другий варіант — Президент або секретар РНБО Турчинов, який раніше виконував обов’язки президента, вважають, що вони віддавали накази, за які можуть понести відповідальність.

— Тобто, якщо колись буде суд ув Гаазі, то поряд із російською лавою може опинитись і українська?

— Це абсурдна ситуація, але якщо вони дійсно віддавали злочинні накази, то нехай сидять на цій лаві. Якщо ж вони таких наказів не давали, їм немає чого боятися — потрібно ратифікувати Римський статут. На одному із засідань фракції Президент особисто та привселюдно запропонував мені зустріч, щоб я не піднімав питання ратифікації Римського статуту до того, як з ним поспілкуюся. Я вже двічі виходжу на Адміністрацію Президента, намагаюсь домовитись про цю зустріч, але там це ігнорують. Виходить, мені просто збрехали, можливо, для того, щоб зняти напругу всередині фракції. Насправді, нератифікація цього статуту — це порушення вимог Договору про асоціацію України з ЄС.

— Складається враження, що ви в жорсткій опозиції до влади.

— Для мене головне — боротьба за зміни в системі і за права людей. Я на це реагую, не зважаючи на різні групи впливу чи клани. Останні засідання фракції показують, що таких як я все більше й більше, люди розуміють, що треба змінювати позицію фракції і не йти на поводу у керівників, якщо рішення не в інтересах народу. На жаль, всередині фракції ми боремося окремими групами — є 20—30 людей, які відстоюють власну позицію. Дехто має позицію, проте не може її відстояти, але це тимчасово, тому що або ситуація зміниться, або, повторюсь, коаліція розпадеться.

— Але є й інші реформи, які не проводяться. На вашу думку, це з самого початку був блеф, на який спіймали українців, чи владу все-таки «з’їла» система?

— Влада може зламати систему, якщо вона цього захоче. Як відомо, у нас задекларована парламентсько-президентська республіка, але сьогодні Президент у будь-який спосіб намагається посилити свій вплив. Ми бачимо цю боротьбу — за владу, за ресурси... Наприклад, не так давно в парламенті розглядалися законопроекти щодо реформування судової влади. Законопроект авторства Оксани Сироїд і інших депутатів був набагато демократичнішим і кращим, ніж законопроект Президента, але за основу взяли саме президентський. Не кажучи вже про те, що він був внесений із порушенням регламенту. Він мав бути альтернативним до депутатського законопроекту, але через домовленості та порушення зробили навпаки.

— Про ситуацію у вашій фракції ви розповіли, а яка атмосфера в коаліції?

— Нестійка, багато в чому коаліція тримається на компромісі у першу чергу між «Народним фронтом» і БПП, але свої «золоті акції» мають «Самопоміч», «Радикальна партія», «Батьківщина». Ми бачили, що під час деяких голосувань, наприклад, за бюджет, вирішальними були кілька голосів від фракції «Самопоміч».

— Чи є опозиція в парламенті, наприклад, у вигляді «Опозиційного блоку»?

— Це не опозиція, а державні зрадники — проросійськи, антиукраїнськи налаштовані політики, які незрозуміло що роблять у Раді. Наприклад, я по Дніпропетровщині дуже добре знаю, хто такий Вілкул. Що ж стосується опозиції як такої, то я вже сам майже опозиція.

— Що можете сказати про депутатські групи «Відродження» та «Воля народу»?

— Насправді, сьогодні потрібна партія, яка «збере» електорат Партії регіонів, адже, якщо він перейде до «Опозиційного блоку», то це буде дуже погано. Партія «Відродження» заявляє про свою проукраїнськість, хоча в її рядах є представники колишніх регіоналів. Я думаю, їх потрібно тримати на контролі, а боротися необхідно з більш радикальним антиукраїнським крилом — «ОБ». Що ж до «Волі народу», то у мене немає розуміння цієї групи. Наприклад, зараз у нас є певні свідчення, що перші покази Пукача (на нашу думку, найбільш правдиві), який є підсудним у «справі Гонгадзе», вказують на причетність до резонансного злочину члена цієї депутатської групи Володимира Литвина. Тож яким може бути ставлення до групи людей, які підбирають до свого складу таких, як Литвин?

«У НОРМАЛЬНІЙ КРАЇНІ ВЖЕ Б ВІДКРИЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЧЕРЕЗ СИТУАЦІЮ В ЕКОНОМІЦІ»

— Оновлений після парламентських виборів уряд Арсенія Яценюка нещодавно звітував за 100 днів роботи. Як ви оцінюєте діяльність Кабміну?

— Насправді, Яценюк очолює уряд вже більше року. Які реальні реформи відбулися? Те, що нам кажуть, мовляв, реформи йдуть, бо це відбувається на вимогу МВФ і інших міжнародних інституцій, це підміна понять. Ми боролися не за вимоги МВФ, а за бажання наших політиків щось нарешті міняти в цій країні. Війна війною, але нам потрібно проводити реформи, а не прикриватися ситуацією.

Вже давно зрозуміло, що і Яценюк, і Гонтарева не на своєму місці. А це дві людини, які фактично відповідають за економічну політику країні. Президент зараз усім заявляє, що він втрутився у ситуацію, коли відбувся стрибок долара, і за декілька днів курс впав. Виникає питання — якщо голова НБУ за Конституцією та відповідним законом є незалежною, але їй для виконання своїх обов’язків потрібне втручання Президента, тоді її ділові якості під сумнівом. А це дає підстави для звільнення.

Друге питання — можливо, це спланована акція? Був стрибок курсу долара, а потім повернувся назад. За цей стрибок тепер розплачується кінцевий споживач. У нормальній країні вже б відбулося відкриття кримінального провадження зі з’ясуванням обставин і притягнення винних до відповідальності. Ми з двома своїми колегами ще на початку лютого внесли проект постанови про відсторонення Гонтаревої з посади, але ця постанова більше місяця не вноситься до порядку денного. Це означає, що керівництво держави все влаштовує.

— Зараз МВФ надав Україні транш. Чи допоможе він стабілізувати ситуацію?

— Але ж ми бачили, що до траншу вони вже фактично стабілізували курс, тобто опустили його до 21—22 грн. Це говорить про те, що ситуація із самого початку була «нечистою».

— На вашу думку, наскільки тривалою буде робота уряду Яценюка?

— Поки є абсолютне небажання Порошенка взагалі щось змінювати. Це ситуативний нестратегічний підхід в управлінні державою. Немає ніякого планування чи прогнозування. Так, у нас є коаліційна угода, але ж вона не виконується, адже для цього немає політичної волі. Законопроекти розробляються місяць-два, вносяться до парламенту і голосуються. А їх немає вже чотири місяці.

— Зараз конкурсна комісія з обрання директора Національного антикорупційного бюро вийшла на фінішну пряму і відібрала чотирьох кандидатів на спецперевірку. Але раптом у парламенті з’являється законопроект ваших колег із БПП, який змінює критерії відбору для кандидата, зокрема, скасовується обмеження за віком. Чому?

— Це не може не турбувати, коли фактично хочуть змінити коней на переправі. Як мінімум — це неправильно. Я зі свого боку робив максимально все, щоб до списку претендентів, яких відібрали, не потрапили недостойні люди, які відомі своїми попередніми скандалами чи порушеннями закону.

«НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ Є ПЕВНИЙ КОНФЛІКТ, АЛЕ НЕ НА РІВНІ ОСОБИСТОСТЕЙ, А НА РІВНІ ПОГЛЯДІВ І СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНИ»

— Як ви охарактеризуєте ситуацію на Дніпропетровщині? В ЗМІ постійно пишуть про протистояння колишнього голови ОДА Вілкула та нинішнього очільника області Коломойського.

— Я думаю, що своєрідне протистояння є, але не суто по лінії «Коломойський-Вілкул». З одного боку, є Вілкул і команда Ахмєтова, в тому числі, Янукович — це одне і те ж, ототожнення старого режиму. З іншого — є інша команда, яка прийшла до влади в області після Майдану. Я б не хотів коментувати дії губернатора, але ми бачимо зміни. Як мінімум, ця команда втримала ситуацію, коли її розхитували рік назад. Тому є певний конфлікт, але не на рівні особистостей, а на рівні поглядів і ставлення до України.

— В 2012-му у вас була цікава історія з бігбордами, на яких бабуся говорить: «Взнала, що внук голосував за «Регіони» — переписала хату на кота». Чим вона закінчилася?

— «Вирішено» питання було дуже просто: всі рекламні конструкції просто викрали — вони їздили вночі і з кранами все збирали. Покривав це все начальник міліції за вказівкою Вілкула, допомагали в цьому комунальні служби. Потім довго не хотіли відкривати кримінальне провадження. Зараз всі вже все знають, але який Вілкул досі має вплив на правоохоронні органи, що жодне слідство з цього приводу досі не ведеться. Аналогічна ситуація, коли у «справі Гонгадзе» Пукач вказує на Кучму та Литвина, але ніхто нікого не викликає. Про яку об’єктивність слідства можна говорити?

— Ви публічно заявляли, що зараз влада саботує реформу правоохоронних органів. Чому ви так вважаєте?

— У нас досі не створено Державне бюро розслідувань, яке передбачено Кримінально-процесуальним кодексом і є вимогою не тільки суспільства, а й європейської спільноти. Я про це заявляв кілька разів на засіданнях комітетів в парламенті, писав заяви, зокрема, на Яценюка, щоб у бюджеті передбачили кошти на цю структуру. Але гроші ніхто не виділяє. Окрім цього, ні уряд, ні АП не вносять такий законопроект.

Законодавство про поліцію. Луценко вніс неякісний законопроект, таким чином фактично заблокувавши процес реформування правоохоронних органів. Ми внесли альтернативний законопроект, але доки перший не буде розглянуто у комітеті, альтернативний не йде. А перший досі не розглядається. До нас на засідання в ВР приходила перший заступник голови МВС Ека Згуладзе, ми запитали про її позицію, а виявилося, що МВС лише готує законопроект. В результаті, весь процес реформування поки заблоковано.

«МИ ЗАХИЩАЄМО ЖИТТЯ ВБИВЦІ ПУКАЧА, А, МОЖЛИВО, ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАХИЩАТИ ЩЕ Й СУДДЮ МЕЛЬНИКА. ЯК СВІДКІВ»

— Резонансна «справа Гонгадзе». Ви є представником Олексія Подольського в суді. Чергове засідання відбудеться 17 березня. Як відомо, до цього місяць було відведено на перевірку наявності державних таємниць у матеріалах справи. Що вам відомо зараз? Днями була заява МВС, що вони свою частину розсекретили...

— Вони розсекретили 80 документів. Раніше було так, що от, наприклад, є том справи, туди «вкидають» декілька «секретних» документів, через що засекречують увесь том. Тому важко сказати, що це таке 80 розсекречених справ?

Я днями був у СБУ, де мав розмову з паном Артюховим та паном Наливайченком. І я в них запитував про участь СБУ в цій справі. На що мені відповіли, що вони «все розсекретили». Що — «все», не зрозуміло.

Від Генеральної прокуратури у мене немає даних про розсекречення. А от в Адміністрації Президента все ще є два доручення Кучми від 2001 року, що залишаються під грифом «таємно», який передбачає, що через п’ять років після його накладення, можна справу розсекречувати. Але процедура зняття «секретності» така, що той, хто його накладав, — державний інспектор з державної таємниці, — той і повинен його зняти. Це — дві людини: перший заступник голови Адміністрації Президента та голова Адміністрації Президента. На фракції Президент Порошенко особисто мені сказав, що він гарантує, що АП це зробить. Я двічі звертався до голови АП Бориса Ложкіна з цим питанням, жодної реакції.

— Звертались письмово?

— І письмово — теж.

Про те, що існує два доручення Президента у матеріалах справи ми дізналися нещодавно. Тому, якщо АП застосує термін передбачений законом на розгляд звернення громадян (місяць), чи депутатське звернення (10 днів) ми вже не встигнемо до судового засідання 17 березня. Саме з цією метою я і хотів використати своє право невідкладного прийому.

— Що вам відомо про долю сенсаційних заяв Пукача, котрі він зробив на одному з останніх засідань суду? Чи розслідує Генеральна прокуратура факти тиску зі сторони працівників ГПУ та адвоката Теличенко на підсудного, про які повідомив сам Пукач?

— Відмовлено в порушенні слідства.

— На якій підставі?

— Жодної. Є листи за підписом заступника Генерального прокурора Баганця, в яких вказано, що ГПУ не вважає за потрібне розслідувати цей факт. Більше того, ми ж писали навіть про злочин, вчинений працівниками ГПУ, що фальшувалися документи: вказували конкретних людей, конкретні справи... Це є підставою для внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань за статтею 214 КПК і розслідування. Цього не було зроблено.

— З огляду на хвилю раптових самогубств або вбивств колишніх регіоналів, чи не бачите ви загрози життю судді Андрію Мельнику, котрий, за словами Олексія Подольського, брав безпосередню участь у фальшуванні матеріалів справи на користь Кучми?

— Думаю, що така загроза існує. У нас є всі підстави вважати, що люди, пов’язані з цією справою, які покінчили життям самогубством, були доведені до такого кроку. Зберегти такого ключового свідка за однією справою, і обвинуваченого — за іншими, — потрібно. Парадокс: ми зараз захищаємо життя Пукача — найманого убивцю, бо він цінний свідок, і тепер, можливо, ще й доведеться захищати суддю Мельника.

— Чому взагалі після двох Майданів в нашій країні такі речі досі можливі?

— Якщо справу розслідують люди, які довели її до такого стану, то інакшого результату не може бути. Це і є той принцип: ніхто не може бути суддею у своїй власній справі.

— Тобто з ваших слів виходить, що країною керують ті ж люди, проти яких постав перший Майдан? А Президент, якого привів другий Майдан, із ними в «спайці»?

— Щодо Порошенка я не можу поки що зробити таку заяву. Наразі факти вказують на його оточення. Від самого Порошенка ми чули лише позитивні наміри щодо розслідування справи вбивства Гонгадзе.

— Є слова, а є факти. Кучма, якого пов’язують із цією резонансною справою, є офіційним переговірником у Мінську...

— Мене це турбує. Як і те, що публічно зроблені заяви на фракції, як-от мені особисто, по факту виявляються брехнею. З огляду на поведінку людей в оточенні Президента, я не бачу поки розуміння у глави держави щодо необхідності пошуку правди в цій справі.

— Якими можуть бути наслідки цього?

— Розслідування такої справи не має бути предметом бажання, чи небажання Президента. Повинен бути нормальний суд, який поставить крапку. У нашій сьогоднішній ситуації мене турбує, що судді все ще залишаються залежними.

— Чи достатньо уваги ваші колеги — народні депутати — приділяють цій справі?

— Я думаю, що абсолютній більшості депутатів байдуже. Вони живуть іншим життям. У них поки що немає розуміння, що саме ця справа є визначальною для зміни напрямку вектору розвитку нашого суспільства. Можливо, час пройшов. Можливо, втрачена динаміка розслідування... Є молоді депутати, які вже й можуть не пам’ятати обставин цієї справи...

— Ви сказали, що вважаєте цю справу «визначальною для зміни напрямку вектора розвитку нашого суспільства». Цікаво почути вашу аргументацію.

— Люди, які причетні до цієї справи, мають бути покарані за свої злочини. Подивіться, як це відбувалося, як це намагалися потім і намагаються зараз приховати! Поки не буде поставлено крапку, увсі ці злоякісні процеси будуть продовжуватися... Без завершення цієї справи і корупція, і порушення прав людини, і війна в Україні буде продовжуватися.