Протести: криза чи «нова хвиля»?

Після останніх подій біля Святошинського райвідділку міліції та Народного віче на Майдані у Києві гостріше заговорили про кризу протестного руху. Але уточнимо. Криза стосується не мотивації людей виходити на протести чи їхнього незадоволення ситуацією в країні, а кризи лідерства, єдності дій, здатності організувати і реалізувати запит на зміни з боку політиків та громадськості.

У Святошинському районі столиці після того, як зачитали вирок «васильківським терористам» (Володимира Шпару, Ігоря Мосійчука та Сергія Бевза визнали винними за намірі підірвати пам’ятник Леніну у Борисполі під час святкування Дня Незалежності в 2011 році і дали шість років), ми отримали традиційну картинку останніх місяців. Побиття людей «Беркутом», провокації з боку радикалів у масках, крики «Ганьба!», участь у бійках народних депутатів, кров... Остання була і на голові колишнього керівника МВС Юрія Луценка, якого міліція також побила. Ситуація, звичайно, неприпустима, але на відео, яке зняли журналісти «Дня», Луценко постає в недуже гарному світлі (нецензурною лексикою звертається до полковника міліції, веде себе агресивно). Всі ці події вносять більше хаосу в нинішню ситуацію. І винна тут не тільки влада.

Чергове віче у Києві теж продемонструвало — масовість протестів падає. Самі опозиціонери нарахували в неділю біля 50 тис. людей (раніше приходили сотні тисяч). Але навіть ті, хто прийшли нічого нового не почули. Старі обіцянки, загальні гасла і чергові заяви про масовий страйк. Де обіцяна «єдина проукраїнська і проєвропейська команда» опозиції? Поки лише безкінечні розмови про можливого єдиного кандидата. Системні зміни, яких вимагають громадяни, поки замінюються тактичними речами, часто кулуарною боротьбою за право балотуватися в президенти. Сам Майдан здебільше тримається за рахунок самоорганізації «афганців», студентів, Автомайдану... Але і останні думають — як вийти з ситуації, що склалася, цілими?

Паралельно у Харкові в суботу та неділю проходив Всеукраїнський форум Євромайданів. По-перше, він зустрів великий супротив місцевої влади, яка під різними приводами не надавала приміщення для зібрання (зрештою Форум таки відбувся) по-друге, на зустрічі не було представників опозиції. Чому? Арсен Аваков з «Батьківщини» пише (blogs.pravda.com.ua): «У розпорядженні Штабу з’явилися «темники» і розробки Адміністрації Президента до впровадження в документи за підсумками Форуму Майданів у Харкові». Чому така нервова реакція? Нижче більш стримано пояснює ситуацію інший народний депутат від «Батьківщини» Сергій Соболєв. Які рішення все-таки були ухвалені на харківському Форумі? На це запитання також відповідають наші експерти та безпосередні учасники зібрання.

Влада в цей час обрала цілком прийнятну для себе тактику ігнорування, не реагуючи на жодні вимоги Євромайдану, як і на тих, хто там стоїть. А якщо і реагує, то лише в тих випадках, коли цього уникнути просто неможливо. Не забуває вона і про застосування тиску і сили щодо активістів акцій протесту. Подібна поведінка поступово тушить енергію Майдану і посилює зневіру, особливо на тлі слабкості самої опозиції. Останні протестні події в Києві та Харкові лише оголили проблеми протесаного руху і опозиційної діяльності. З іншого боку, на фоні бурхливих подій відбуваються важливі процеси. Влада завдяки силовим і жорстоким методам, а опозиція — беззубості і цинізму, об’єктивно виховують в Україні довгоочікуване громадянське суспільство.

КОМЕНТАРI

«МОЖУТЬ БУТИ ЯКІСЬ ДРІБНІ ІНЦИДЕНТИ, АЛЕ В ЦІЛОМУ СИТУАЦІЯ Є ЧІТКО КОНТРОЛЬОВАНОЮ»

Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат, заступник голови фракції «Батьківщина»:

— Наші дії на засіданні у вівторок залежатимуть від того, як все-таки буде втілено пропозиції, озвучені вчора на погоджувальній раді. Якщо це буде сесія, на якій все-таки буде знайдено принаймні початок виходу із тієї страшної ситуації — політичної та економічної кризи, в якій країна опинилася, тоді це означатиме, що парламент буде тим єдиним органом, котрий зараз спроможний щось робити в країні. Якщо ж знову проштовхуватиметься варіант Януковича та Партії регіонів, де ключове питання — як далі грабувати країну, як прийняти бюджет по так званій прискореній процедурі? — гадаю, в таких умовах роботи не буде.

Усі найвідоміші громадські організації, які брали участь фактично з перших днів акції протесту, входять у Громадську раду Майдану, і тому, на мою думку, взагалі немає ніякого питання щодо участі громадськості в активному житті Майдану. Більше того, зараз досить активними темпами створюється організація «Майдан», яка об’єднує, в основному, тих громадян, котрі раніше не входили ні в які партії чи навіть у громадські організації. Адже в нас, на жаль, охоплення громадян і громадськими організаціями, і партійними структурами не відповідає тим стандартам, які існують в інших вільних країнах світу. Тим більше я вважаю, що тут якраз питання в іншому — не в тому, який набір громадських організацій включити в ту чи іншу структуру. Ті мільйони громадян, що сьогодні прокинулися і ніколи раніше не ходили на жодні акції протесту, не виявляли своєї громадянської позиції, саме сьогодні заявили цю громадянську позицію, а отже, як дійти до кожного з цих громадян, щоб вони мали можливість відповідно себе виявити в цій ситуації. Для цього зараз і створюється організація «Майдан» та її структури по всій Україні, причому не лише на рівні обласних центрів, бо практично ми намагаємося дійти до кожного села.

Якщо подивитися на прізвища присутніх на Майданах, які відбувалися по всій Україні (маю на увазі й Податковий майдан, і Мовний майдан, а потім і останні дні існування так званого громадського Майдану до його розгону), то окремі з них є дуже примітними. Звісно, я не можу звинувачувати цих людей в тому, що вони працюють на Клюєва, Януковича тощо. Чомусь саме ці люди світяться в усіх цих подіях, коли розганяли, наприклад, і той самий Податковий майдан, коли активісти продовжували свою боротьбу, а ці особи йшли на співпрацю з владою і підписували якісь угоди з Азаровим і Януковичем. Така сама ситуація була й у разі розгону студентів, яке сталося 30 листопада, коли чомусь раптом згорталося все обладнання і ці так звані громадські активісти рятували не людей, а те обладнання, яке вони надавали громадським організаціям. Тому зрозуміло, чому зараз з’являються заяви про «проекти Банкової». Так просто все не відбувається. Вважаю, у Форумі Євромайданів, який проводили в Харкові, брали участь різні люди. Були активісти різних Майданів, ті, хто виявив себе досить активно в громадському житті (той же Брюховецький та багато інших). Утім, там були й ті, хто вирішив використати цю подію для того, щоб показати чергову альтернативу, але цього не сталося, бо всі чудово розуміють, що є одне об’єднання — «Майдан», яке згуртовує мільйони громадян, котрі сьогодні протестують проти чинного режиму.

Якщо говорити про незадоволеність громадян діями опозиції, то мушу сказати, що такими особами є, передусім, прихильники опозиції. Саме вони намагаються організувати так званий розбір барикад Майдану, на який одного разу може прийти одна людина, іншого — п’ятдесят осіб. А це все — свідчення того, яку «підтримку» має Янукович у суспільстві. Звісно, є багато незадоволених, які хочуть виступити з трибуни Майдану. У нас є, я так розумію, десятки вашингтонів, ненароджених геніїв, наполеонів, котрі хотіли б виступити і котрі вважають, що від їхнього виступу в країні все зміниться. Я, наприклад, жодного разу не виступав на Майдані, але ж це не означає, що хтось там не так себе веде чи комусь окремо не надають слова. Знаєте, гадаю, питання дуже просте — якщо ти хочеш виявити себе в сьогоднішніх умовах, то для цього в тебе є набагато більше можливостей, аніж виступити з трибуни Майдану, бо це найпростіше.

Те, що відбувається фактично всі останні місяці (бо лік уже йде не на дні, а на тижні та місяці), свідчить про те, що владі поки що вдалася тільки одна провокація — біля Банкової в той страшний вечір 1 грудня. Вважаю, ця подія багато чого навчила всіх, і саме тому й безпека Майдану, і оборона, і заходи, які вживаються увесь цей час по охороні акцій, які проходять, свідчить про те, що можуть бути якісь дрібні інциденти, але в цілому ситуація є чітко контрольованою, і, на мою думку, питань щодо цього ніяких не існує.

«ЯК ВИСОЦЬКИЙ ПИСАВ: «НЕТ, РЕБЯТА, ВСЕ НЕ ТАК...»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Опозиція зараз шукає нові форми та методи дій, і я думаю, там будуть діяти методом проб і помилок. Але Майдан можуть утримати і як плацдарм на майбутнє. Чи вдасться утримати? Питання відкрите. Але те, що наразі криза жанру існує, відчувається навіть усередині Майдану.

Думаю, що опозиція все ж контролює ситуацію, адже найбільші мітинги щонедільні віче — збирає саме вона. Опозиція також є найбільш організованою силою. Безумовно, вона не контролює весь Майдан. Це очевидно. Є певні протиріччя між частиною громадського сектору Майдану та партійною частиною Майдану. Деякі громадські активісти висловлюють недовіру, критику щодо партійних структур опозиції. Але все ж таки, повторюся, опозиція залишається нині найбільш організованою силою на Майдані.

Знаєте, це як Висоцький писав: «Нет, ребята, все не так». Критикувати дуже легко, але опозиція сама опинилася в ситуації, де вона не очікувала нинішнього стану. Опозиціонери навіть іноді про це несвідомо кажуть, як-от Тягнибок на останньому віче. Мовляв, я вже не знаю, що й говорити, бо влада ніяк не реагує. Для опозиції не реагування влади і нині тактика влади стали певною несподіванкою, і вони зараз також шукають якогось тактичного оновлення, але легко сказати — треба ще й робити. Готових рецептів немає, їх у природі не існує, їх треба шукати.

Варіанти розвитку ситуації можуть бути різні: як конфліктні ситуації, які ми бачили в Святошинському районі, так і повторення або спалах нових. За певний час можливі і певні спроби м’якого розблокування. Хоча б частково. Таке теж можливо. Опозиція буде шукати нові методи й форми протистояння з владою. Можливо, матиме місце спроба проголосувати за відставку уряду в лютому. Той же Автомайдан може дати про себе знати. Утім, наголошую, в опозиційних сил немає готової стратегії, тому саме її пошуком вони зараз і будуть зайняті. Проте тиск на владу — різної форми та інтенсивності — буде продовжуватися й надалі. Тобто ситуація такої собі уповільненої кризи та збереження політичної напруги й надалі продовжуватиметься.

Насправді влада очікувала швидкого результату. Начебто в період свят їй і вдасться подолати Майдан. Однак повністю подолати так нічого і не вдалося. Звісно, достатньо високий ефект від цієї тактики є.

Як наслідок, громадська частина Майдану намагається самоорганізуватися. Це нормально, і я думаю, що це буде продовжуватися. Крім того, є багато амбіційних людей у середовищі громадських активістів, які хочуть стати новими лідерами. Думаю, що більшість з них не реалізує своїх амбіцій, але такі спроби є. Така природна ситуація є, як на мене, закономірною. І це зовсім не означає, що є якісь глибокі протиріччя, це є проявом різноманітності Майдану.

Можливо, хтось із громадських активістів і працює на Банкову, але я вважаю, що ті закиди і критика з боку опозиції і деяких опозиціонерів про те, що створення громадських організацій у середовищі Майдану — «проект Банкової» — це несерйозно й очевидно, що опозиції не личить робити таких заяви. Це прояв неповаги до громадської частини Майдану.