Святослав ПIСКУН: «...Не треба було мене знімати з посади»

Генеральна прокуратура ось уже декілька днів перебуває в епіцентрі політичних подій. Недавно слідчі Генпрокуратури пояснювали журналістам причини закриття резонансних справ. За подіями в головному слідчому відомстві країни уважно стежить і колишній керівник ГПУ, а нині депутат-регіонал Святослав Піскун. До речі, як з’ясувалося, він не проти повернутися у крісло генпрокурора, однак не раніше 2011 року. Каже, що саме тоді «працювати буде весело й цікаво». На майбутньому з’їзді Партії регіонів, за списками якої пан Пискун і пройшов у Раду на торішніх виборах, він збирається запропонувати до нинішньої назви партії додати слово «народна». Запевняє, що ця ініціатива — не пафос, а лише констатація наявного факту. В інтерв’ю «Дню» Святослав Піскун розказав про те, чому він припинив боротьбу з Президентом за своє відновлення в кріслі Генпрокурора, спрогнозував, у якому разі коаліція може підтримати кандидатуру Віктора Короля на посаду голови СБУ.

— Верховний Суд України недавно відновив екс-губернатора Київської області Євгена Жовтяка на посаді голови Київської ОДА. Президент назвав дії пана Жовтяка шоу. Як ви вважаєте, чим закінчиться ця кадрова тяганина, адже ви також іще недавно судилися з Віктором Ющенком, намагаючись за допомогою суду повернутися в крісло Генпрокурора?

— Дійсно, історія, яка сталася з Жовтяком, цілком ідентична історії, яка мала відбутися з Піскуном. Тобто підстави звільнення Жовтяка аналогічні підставам звільнення Піскуна. І тому рішення щодо Жовтяка свідчить про те, що 19 лютого поточного року мало відбутися аналогічне рішення суду й щодо Піскуна. Знаєте, чому я тоді забрав свою заяву? Тому що я не був упевнений у тому, що Президент виконає закон і відновить мене на посаді Генерального прокурора.

— Нині працівників ГПУ представники парламентської опозиції звинувачують у виконанні політичного замовлення. Зокрема, нашоукраїнець Давид Жванія стверджує, що Генеральній прокуратурі України з боку представників команди Віктора Януковича дана вказівка за будь-яких умов притягнути до кримінальної відповідальності екс-міністра внутрішніх справ, лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка. Прокоментуйте. І скажіть ще, чому ваші колеги по фракції так болісно реагують на політичну діяльність Юрія Луценка?

— Я б не сказав, що на Луценка хтось болісно реагує. Наприклад, я взагалі ніяк не реагую (сміється). А я теж член Партії регіонів, чи не так? Що стосується першої частини вашого запитання, можу сказати, що, на мій погляд, давати якісь вказівки Генеральній прокуратурі щодо окремо взятої персони… Знаєте, це просто віддає брудом. Це вже було. Не знаю, якою є ситуація в ГПУ зараз, але про себе можу впевнено сказати: я ніколи не виконував ніяких вказівок.

— А це взагалі реально?

— Реально, нереально, але всі знають, що Піскун не виконував замовлень. Чому ж мене тоді два рази звільняли? Саме за те, що я не виконував незаконних указів, мене два президенти (Кучма і Ющенко) й знімали з посади Генерального прокурора. Я впевнений, що й Медведько поводитиметься аналогічно. А якщо він усе ж таки почне виконувати установки, це буде дуже великою його помилкою, тому що настане час, коли він уже не буде Генеральним прокурором і йому про це обов’язково нагадають.

— Юрій Луценко, Василь Цушко. Вони цивільні міністри, які не мають ні спеціальної освіти, ні, тим паче, досвіду роботи в силових структурах. Як ви, як колишній Генеральний прокурор, дивитеся на те, що політики призначаються на вищі посади в силових структурах?

— Якби я не пропрацював 20 років у прокуратурі, ніхто б мене не висунув на посаду Генерального прокурора. Це я знаю напевно. А взагалі, я вважаю, що такі посади мають займати професіонали. Але є політична воля. Парламентській більшості або меншості, можливо, відомі якісь особливі риси, наприклад, того ж Цушка, через які він, на їхній погляд, може бути професійним міністром внутрішніх справ.

— Справа Гонгадзе. Справа про отруєння Ющенка. Усі Генпрокурори, й ви в тому числі, називали розслідування цих справ справою честі. Чому досі щонайменше в названих епізодах не поставлена крапка?

— Коли я був Генеральним прокурором, і ці справи, в тому числі, активно розслідувалися.

— Разом із тим вони не доведені до суду. Чому?

— Не треба було мене знімати з посади. Я знаю, що при мені була розкрита справа Александрова, при мені розслідувалася справа Гонгадзе, при мені, правда, частково, було розслідуване отруєння Ющенка. Було багато зроблено, і я думаю, що особисто до мене стосовно розслідування резонансних справ було набагато менше претензій, ніж до інших генеральних прокурорів.

— Добре. Ваш прогноз: справу отруєння Президента коли-небудь доведуть до кінця? Суспільство знатиме імена замовників і виконавців?

— Безумовно.

— Справу загибелі генерала Кравченка недавно закрили через відсутність складу злочину. Родичі незадоволені цим рішенням, вони не вірять у самогубство й збираються судитися з Генпрокуратурою. Ваша оцінка.

— Головне, щоб усе було згідно з законом. Якщо працівники Генеральної прокуратури вчинили згідно з законом — честь їм і хвала, якщо ні, настане час, й цю постанову хто- небудь скасує.

— Яких реформ, на ваш погляд, нині неабияк потребує Генеральна прокуратура України?

— Насамперед, виділення слідства до окремого органу.

— Зараз Генпрокуратура і МВС політизовані?

— Мені здається, що названі вами структури завжди були політизовані. Оскільки та політична сила, яка мала в країні владу, намагалася мати свого Генпрокурора й свого міністра внутрішніх справ. Це було завжди. Але не треба на це дивитися так, наче в нас робиться не так, як скрізь. Просто суспільство й журналісти мають у прямому значенні слова «забивати» в рамки законності ці органи.

— «Забивати», вибачте, як?

— Я, наприклад, запропонував створити громадську раду при Генеральному прокуророві, що складається з журналістів, психологів, філологів, політиків. І члени цієї ради, знаючи про те, що відбувається в ГПУ, могли б радити Генпрокурору, що і як треба зробити, щоб цей орган мав своє, неполітизоване обличчя. Це зовсім не означає, що хтось втручатиметься в роботу Генпрокуратури, ні. Але поради суспільства й обов’язково контроль мають бути. І, звісно, захист теж, якщо в ньому є потреба.

— Ваші колеги по фракції виступили із законодавчою ініціативою скасування РНБО. Ви вважаєте доцільним, щоб функції Ради національної безпеки й оборони були передані президентському Секретаріату, як це пропонують автори законопроекту?

— Діяльність РНБО, наскільки я пам’ятаю, прописана в Конституції України. І якщо якийсь депутат висуває законодавчу ініціативу, це його особиста думка. Більше того, кожний депутат має повне право озвучувати свої думки. Але згадане вами питання пов’язане з Конституцією. А рішення Конституційного Cуду України від 2005 року говорить про те, що всі інші рішення до Основного Закону можуть вноситися тільки за допомогою плебісциту — через референдум.

— Спікер Мороз та інші ваші колеги по коаліції, особливо після підписання угоди про співпрацю між БЮТ і «Нашою Україною», дедалі частіше говорять про те, що в найближчому майбутньому коаліція розшириться до 300 депутатів. Це, на ваш погляд, реально? І у зв’язку з цим друге запитання. Юлія Тимошенко говорить про те, що представники коаліції намагаються перекупити опозиціонерів, щоб вони перейшли в табір правлячої більшості…

— Говорити можна про що завгодно, але потрібні факти. Ми, наприклад, можемо говорити про зірки або інші космічні речі, і так само ми можемо говорити й про підкуп депутатів. Цього нам ніхто не забороняє й заборонити не може, адже людина для того й має язика, щоб говорити. Однак для того, щоб довести свою правоту, слід, по-перше, апелювати фактами, а по-друге, якщо порушено закон, депутати зобов’язані повідомити про це правоохоронні органи. Зараз, як бачимо, все обмежується лише розмовами. Ні публічних фактів підкупу, ні заяв від депутатів до міліції не надходило. Що стосується перспективи розширення коаліції, можу сказати, що особисто я виступаю за те, щоб вона нараховувала у своєму складі 350 народних депутатів. Від цього, повірте, суспільство лише виграло б.

— Ваш прогноз щодо перспективи Віктора Короля з другої спроби очолити СБУ.

— Знаєте, особисто я дуже добре ставлюся до Віктора Миколайовича Короля, оскільки я з ним працював. Він був начальником податкової міліції, а я був його заступником. На мій погляд, це чесна, порядна й, головне, відповідальна людина. Щоправда, він міліціонер. І мені здається, саме цей факт зупиняє коаліційні фракції в питанні підтримки його кандидатури. Але, мені здається, якщо будуть проведені нормальні консультації, можливо, ми й проголосуємо за нього. Однак нам не слід забувати про те, що це дуже відповідальна посада й ми повинні відповідально, а не зопалу підходити до розгляду цього питання.

— Ви акцентуєте увагу на тому, що голова СБУ — це дуже відповідальна посада. Разом із тим, Служба безпеки ось уже декілька місяців не має повноцінного керівника. Це взагалі нормальне явище, як ви вважаєте?

— Не нагнітайте. Насправді нічого страшного в цьому немає. У СБУ є виконуючий обов’язки, тому говорити про відсутність керівника взагалі не варто. До речі, було таке, коли Олег Литвак виконував обов’язки Генпрокурора дев’ять місяців при президентові Кучмі. Тож у політиці буває всяке.

— Останнім часом з трибуни ВР часто говорять про спробу держперевороту. Примітно, що коаліція звинувачує в цьому опозицію, а опозиція, навпаки, говорить про узурпацію влади з боку правлячої більшості й уряду, кваліфікуючи ці дії спробою держперевороту. Як ви ставитеся до подібних «спічів» політиків?

— Я не бачу жодних підстав або передумов, щоб сьогодні говорити про держпереворот. Можу сказати, що я як колишній Генеральний прокурор, як людина, яка поважає Конституцію й закони України, зроблю все для того, щоб захистити закон. Причому навіть, якщо мені для цього доведеться вдатися до непопулярних політичних рішень.

— Відомо, що ви є прихильником обрання Президента в парламенті. Чому?

— Я не говорю, що це має бути обов’язково. Але як варіант я цього не виключаю. Ось, наприклад, у Латвії президента обирають у парламенті, й що, латиші хіба живуть гірше за нас?

— На ваш погляд, співіснування Президента — представника однієї політичної сили та прем’єра — лідера іншої политичної структури може бути продуктивним і безконфліктним апріорі?

— Насправді, на мій погляд, усе залежить не від конкретних персон, а від того, як будуть прописані закони. Якщо чітко розмежувати їхні обов’язки, всім одразу буде зрозуміло, що й від кого потребується. А коли один, наприклад, не розуміє, що прийшли зміни й той комплекс повноважень, який він мав раніше, не відповідає вимогам Конституції, тоді дуже важко порозумітися.

— А взагалі, парламентсько-президентська модель правління виправдовує себе?

— Я виступаю за політреформу, оскільки вважаю недоцільною ситуацію, коли влада сконцентрована в одних руках. Я не хочу, щоб життя, здоров’я, благополуччя моїх дітей, моїх онуків, моїх близьких, залежали від волі однієї людини, яка сьогодні раптом встане не з тієї ноги, нарубає дров, та так, що «тріски людям очі повибивають».

— Ваші опоненти називають коаліцію філією Кабінету Міністрів, мовляв, ви голосуєте за всі урядові закони на рівні рефлексів собаки Павлова.

— Можливо, ми й голосуємо на рівні собаки Павлова, але в мене, наприклад, немає критичних зауважень до тих проектів законів, за які я голосую. Це відповідає моїм моральним і політичним поглядам, крім одного випадку, коли моєю карткою проголосували за проект закону «Про геноцид». Я не встиг забрати картку, бо був в іншому приміщенні Верховної Ради.

— Як ви вважаєте, чому в нашій країні прослуховують усіх спікерів? Спочатку Литвин скаржився, тепер Мороз.

— Спікерів прослуховують тому, що вони розумні люди й говорять цікаві речі. Навіщо слухати дурнів? (сміється).

— Чи правда, що вам пропонували місце в списку пропрезидентської «Нашої України»?

— Так, була розмова на цю тему з Президентом. Але не пішов я туди й, повірте, не шкодую про це.

— 31 березня, у день з’їзду «Нашої України» Віктор Ющенко може знову повернутися на посаду Голови НСНУ. Після того, як глава держави реально очолить опозиційну політичну силу, як, на ваш погляд, зміняться й без того непрості стосунки по лінії Президент — коаліція — уряд?

— Це було б розумним рішенням хоча б тому, що реально більше нікому очолити партію. А що стосується взаємин… Можливо, навпаки, це була б відкрита, чесна політика, а не загравання з народом.

— Віктор Ющенко висловив готовність ветувати ті закони, при розгляді яких не були враховані поправки й побажання об’єднаної опозиції. Це може призвести до законодавчої кризи…

— Не може. Вже багато законів написано, й держава за ними живе. Я думаю, що ми знайдемо спосіб ці закони втілювати в життя іншими методами. Тому тут я проблеми не бачу. А якщо Президенту хочеться ветувати? Він має право — нехай ветує. Але це, слід зауважити, є оцінкою самого Президента. Усе ухвалюється законною більшістю. Крапка. А чому він ветує — це вже третє питання.

— Ви не шкодуєте про те, що пішли в політику?

— Ні. Найменше я хотів би зараз бути Генеральним прокурором.

— Чому?

— Не цікаво. Але я не виключаю, що повернуся в Генпрокуратуру в 2011 році.

— А в політиці кар’єрна межа — це депутатство?

— Так. Я заступник глави комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Мені подобається моя робота. Я став доступніше для людей. Більш того, люди до мене почали ставитися з більшою повагою, ніж це було тоді, коли я займав крісло Генпрокурора. У мене в Києві, на вулиці Воровського, є громадська приймальня, де я регулярно зустрічаюся з людьми й допомагаю їм вирішувати проблеми.

— А ви поділяєте ідеологію Партії регіонів, чи для вас непринципова назва партії, депутатом від якої ви є?

— Я поділяю ідеологію Партії регіонів. До речі, можливо, це буде сенсація, але я хотів би запропонувати колегам перейменувати партію в Народну партію регіонів.

— Чому раптом?

— Щоб бути ближче до народу.

— Народ у нас український, а ви у своїй партійній програмі декларуєте необхідність надання російській мові статусу другої державної…

— Програма на з’їзді, і я в цьому впевнений, буде змінена. Не буде в програмі написано «російська мова», якщо державна мова — українська. Цього апріорі бути не може, і я буду на цьому наполягати.

— А чому «Народна партія регіонів» не голосує за визнання Голодомору актом геноциду українського народу? Тільки два депутати — Чорновіл і Герман з 186 регіоналів натиснули кнопку «за».

— Не два депутати, а три. Я передав свою картку під слово, що голосування буде таким як треба. Потім я не встиг її висмикнути вчасно. А взагалі, на мій погляд, це голосування — наша політична помилка.

— Коли відбудеться з’їзд Партії регіонів, і які питання на ньому будуть розглянуті?

— З’їзд відбудеться восени. Порядок денний ще не визначено, але, як мені здається, ми, по- перше, повинні все ж таки стати Народною партією регіонів. По-друге, ми маємо показати людям своє політичне й економічне обличчя. Ми ліберали, ми центристи — це зрозуміло, але нам усе ж таки слід чітко визначитися: куди ми йдемо? У нас є багаті люди. Так от, наше завдання полягає саме в тому, щоб багаті люди: і з Партії регіонів, і інші багаті люди України чесно поділилися з тими, хто є бідним, і дали роботу тим, хто не може її знайти.

— Ви можете сказати, що Партія регіонів — це монолітна партія?

— Безперечно. Люди там розумні, відповідальні, дисципліновані. Здебільшого це люди зрілого віку, й мені з ними дуже комфортно працювати. Якщо я, наприклад, говорю, мене чують. Це важливо? Мені здається, дуже.