Тактика конфронтац і ї проти міжнаціонального миру в Криму

Варто зазначити, що ще у травні першим на акцію протесту кримських татар зреагував глава кримського парламенту Леонід Грач. Він засудив дії меджлісу, висловив тверду позицію, вироблену роками комуністичного ставлення до проблеми — не йти на жодні компроміси. Крім того, голова кримських комуністів висловив думку, що проблеми кримських татар, зокрема участь в органах влади, і без того вирішені достатньою мірою. Надалі під тиском обставин Леонід Грач пішов на поступки і навіть ініціював рішення Президії Верховної Ради, автором якого виступив сам особисто. Це рішення відзначалося неприйняттям меджлісу кримськотатарського народу як організації, однак допускало зміну виборчого закону, згідно з яким Верховна Рада Криму могла б формуватися на пропорційній основі за участю у виборах партій і громадських, в тому числі національно-культурних, організацій депортованих. Значення пропозиції Леоніда Грача полягало у тому, щоб обговорити зі всіма політичними (і національно-культурними) силами певну «Угоду заради відродження Криму». Меджлісові при цьому пропонувалося зареєструватися як громадській організації і, говорилося у рішенні, «якщо меджліс користується одностайною підтримкою кримських татар і виражає їхні інтереси», то він може на виборах отримати 12 відсотків голосів». Меджліс кримських татар оцінив цей крок парламенту, зазначивши, що його конструктивізм полягає тільки в одному — у тому, що «вперше на третьому році роботи нинішнього складу Верховної Ради АРК у рішенні його президії визнається необхідність врегулювання міжнаціональних відносин і забезпечення представництва кримських татар». Разом з тим у цілому меджліс не прийняв позиції Леоніда Грача. В заяві у відповідь меджліс підкреслив, що згідно з соціологічними опитуваннями можна зробити висновок, що парламентові автономії сьогодні довіряють не більше 3 відсотків виборців, але це не служить мотивом для того, щоб піддати сумніву його легітимність. Водночас меджліс на попередніх парламентських виборах, у яких за пропорційною системою взяли участь списки трьох кримськотатарських організацій, отримав понад 90 відсотків голосів виборців і всі 14 депутатських місць, виділених квотою. Меджліс знову повторив свою пропозицію — створити робочу групу з повноважних і кваліфікованих представників для вироблення пропозицій щодо зміни законодавства. Однак Верховна Рада Криму відповіла мовчанкою…

Ситуація зайшла до глухого кута. І тоді у відповідь на звернення народного депутата України Рефата Чубарова, ініціативу виявила адміністрація Президента України. Її голова Володимир Литвин, як повідомила прес-секретар Представництва в Криму Марія Лашкіна, звернувся з листом-дорученням до Представництва в Криму і Ради міністрів автономії знайти варіанти вирішення проблеми.

Кілька днів у Сімферополі тривали переговори за участю представника Президента Анатолія Корнєйчука та віце-прем’єра уряду автономії Сергія Веліжанського. Урядом Криму прийнято спеціальну постанову «Про забезпечення соціально-економічного та етнокультурного розвитку раніше депортованого кримськотатарського народу», вирішено також створити робочу групу з підготовки змін до виборчого та земельного законодавства. У відповідь на надіслане запрошення Леонід Грач погодився направити до неї представників Верховної Ради.

На підсумковій прес-конференції Сергій Веліжанський повідомив, що 1999 року 9 мільйонів гривень використано на соціально-економічне облаштування кримськотатарського народу, на 2000 рік передбачено виділити 11 мільйонів тільки з кримського бюджету. Голова Ради представників кримськотатарського народу при Президентові Мустафа Джемілєв зазначив, що сьогодні кримські татари представлені в органах влади у 20 разів менше від їхньої частки у структурі населення. Згідно з висновком урядової комісії з Києва, що вивчала ситуацію з паюванням землі у Криму, кримські татари, які складають 25 відсотків сільського населення, отримали тільки 7 відсотків земельних паїв. Мустафа Джемілєв зазначив, що меджліс кримських татар не зацікавлений в існуванні напруженості у кримському суспільстві і робитиме все можливе для її розрядки, «однак мир і злагода на цьому півострові не можуть базуватися на дискримінації його корінного народу».

У прийнятій постанові уряд Криму для виконання доручень Президента України вирішив створити при Раді міністрів Раду представників кримських татар як консультативно-дорадчий орган, виділити у Сімферополі приміщення для Ради представників кримськотатарського народу при Президентові. Міністерство архітектури та інші відомства зобов’язані до 1 серпня 2000 року розробити заходи з підтримки індивідуальних забудовників із числа депортованих. Міністерство праці та служби працевлаштування зобов’язані розробити заходи щодо підвищення зайнятості серед репатріантів, організувати підготовку та перепідготовку кадрів з числа депортованих. Передбачаються заходи з розвитку малого та середнього бізнесу, виконання програми розвитку мережі загальноосвітніх установ, класів з українською та кримськотатарською мовами навчання, видання літератури. У Міністерстві освіти Криму буде створене управління з освіти кримськотатарською мовою, у міських та районних відділах — методичні відділи. У Цільовій програмі підготовки та перепідготовки кадрів для соціально- культурної сфери передбачено реалізувати квоти для кримських татар, буде відновлено Науково-дослідний інститут кримськотатарської мови, літератури та історії.

Міністерство культури Криму зобов’язане продовжити роботу з повернення музеям Криму пам’яток історії та культури кримськотатарського народу, які знаходяться у сховищах СНД та інших держав, передбачити виділення на 2001 рік коштів на реконструкцію будівель республіканського кримськотатарського музею мистецтв, кримськотатарського театру, у структурі міністерства буде створене управління з відтворення та збереження кримськотатарської культури.

Міністерство охорони здоров’я Криму до 15 липня зобов’язане надати план відкриття медичних установ у місцях компактного мешкання кримських татар, провести порівняльні дослідження здоров’я населення з метою поліпшення медичного обслуговування репатріантів, провести аналіз зайнятості медпрацівників із числа кримських татар.

Уряд так само зобов’язав Комітет з інформації Криму забезпечити трансляції програм кримськотатарською мовою. Передбачено заходи щодо зміцнення матеріальної бази кримськотатарських фольклорних ансамблів «Крим» і «Хайтарма», створення видавництва кримськотатарської художньої літератури, повернення культових і релігійних об’єктів громадам кримських татар. Буде створено програму туристичного обслуговування гостей Криму з використанням етнографічних сіл.

І хоч розв’язання задекларованих урядом проблем ще попереду, і Мустафа Джемілєв сказав, що «такі заходи на 90 відсотків задовольняють потреби кримських татар», вже сьогодні можна зробити висновки з травнево-червневого протистояння у Криму. Головний із них свідчить про те, що комуністи на чолі з Леонідом Грачем, як і Верховна Рада Криму, виявилися не в змозі вирішити не тільки складні проблеми реабілітації депортованого народу, а й навіть найпростіше завдання зі зняття напруженості та ліквідації протистояння, усі їхні кроки приводили тільки до посилення конфронтації.

По-друге, шлях ігнорування меджлісу (а значить і ігнорування Ради представників народу при Президентові, оскільки меджліс входить туди у повному складі), і тим більше ворожого ставлення до меджлісу кримських татар, невизнання його як представника народу, як це робить Леонід Грач, не веде до продуктивного вирішення проблеми.

По-третє, пройдений кримським урядом шлях говорить про те, що ні зменшити, ні ігнорувати невирішені проблеми репатріантів не можна. Причому, чим лояльнішими будуть до проблем депортованих представники органів влади всіх рівнів, тим ефективніше можуть бути знайдені шляхи їх вирішення.

По-четверте, оскільки сьогодні, вже на одинадцятому-дванадцятому (!) році репатріації доводиться констатувати, що досі не вирішено елементарних проблем, які не потребують великих витрат, можна зробити висновок про те, що інертність держави до питань суспільної злагоди дозволяє мати політичну перспективу силам, які свідомо протидіють вирішенню серйозних і небезпечних проблем, які культивують стан розрізненості і конфліктогенності в українському суспільстві.