«Таврійські ігри» навколо крісла мера
Дніпропетровська преса на всі лади обговорює неординарну новину: прокуратура висунула обвинувачення в розтраті бюджетних коштів міському голові Івану Куліченку. Причому — в особливо великих розмірах. Інформація про це дозовано просочилася з правоохоронних органів ще в кінці грудня, однак виглядала настільки неймовірною, що не всі й не відразу прийняли її на віру. Адже буквально напередодні дніпропетровського мера з великою пошаною, в присутності глави держави, обрали президентом Асоціації міст України і громад, яку раніше очолював мер столиці Олександр Омельченко. Не секрет також, що І. Куліченко не перший рік є керівником делегації України в Конгресі місцевої й регіональної влади Європи, де він став віце-президентом палати місцевих рад. Презентуючи досягнення вітчизняного самоврядування в Страсбурзі, дніпропетровський мер навіть облаштував у рідному місті Європейський бульвар. Не менш респектабельними були і його ділові зв’язки, оскільки кум Президента України — Петро Порошенко, перебуваючи з візитом у Дніпропетровську, публічно називав градоначальника, який наповнив місто автобусами «Богдан», своїм давнім другом. Припустити, що на таку шановану людину «підшили» кримінальну справу, зовсім нелегко. Ймовірно, тому місцева влада зберігає цілковите мовчання, а в правоохоронних органах вважають за краще посилатися на непорушність таємниці слідства.
Проте у прокуратурі Дніпропетровської області визнають, що напередодні Нового року «одному з керівників міськради» висунули обвинувачення у скоєнні злочину за статтею 191, частина 5 КК України — розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем. За поясненнями керівника прес-служби обласної прокуратури Світлани Чорної, коріння цієї справи тягнеться у 2001 рік, коли за листом з облдержадміністрації на будівництво кримського санаторію «Таврія» були перераховані кошти міського бюджету — близько 800 тисяч гривень. Згодом цей об’єкт був незаконно переданий приватній структурі — дніпропетровській фірмі «Перспектива- 1». Спочатку прокуратура висунула обвинувачення у перевищенні службових повноважень начальнику управління капітального будівництва облдержадміністрації Анатолію Євсюкову і в жовтні 2005 року передала кримінальну справу до суду. Проте суд несподівано повернув справу на дослідування, зазначивши, що не всі посадові особи були притягнуті до відповідальності. У зв’язку з цим, говорить Чорна, 4 грудня 2006 року було порушено справу вже щодо посадових осіб міськради, а 26 грудня «одному з них» висунули обвинувачення в розтраті бюджетних коштів в особливо великих розмірах. За подібні злочини винуватцям загрожує позбавлення волі від 7 до 12 років і обмеження права обіймати певні посади. Для будь-якого керівника чи виборної особи така зловісна перспектива, без сумніву, означає справжній крах політичної й господарської кар’єри.
Прокурорське обвинувачення дніпропетровський мер зустрів на лікарняному ліжку. За неофіційною інформацією, незадовго до цього, якраз в День місцевого самоврядування, його запрошували до прокуратури. Як повідомила прес-секретар міського голови Ірина Мазніченко, у шефа несподівано cхопило серце, і «швидка допомога», не гаючи часу, доставила його до реанімації. Зараз стан здоров’я Івана Івановича поліпшився, і він днями зміг приступити до виконання своїх посадових обов’язків. І. Куліченко визнає наявність кримінальної справи, пов’язаної з розслідуванням будівництва санаторію «Таврія». Однак при цьому він підкреслює, що в «реалізації проекту» брали участь близько 40 підприємств, зокрема, міськвиконкоми Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Дніпропетровська. Крім того, голова облдержадміністрації вважає, що для журналістських обговорень заради «спортивного інтересу» тут немає підстав — кримінальна справа буде розглянута, за його словами, «відповідно до законів України».
Тим часом у Дніпропетровську гадають, що могло стати істинною причиною немилості до Івана Івановича. Адже як не крути, але ніхто в місті не пригадає, щоб керівника подібного рангу, та ще й за таку суму, образно кажучи, спробували «взяти за зябра». Звичайно, за шість років перебування Куліченка у кріслі мера недоброзичливці звинувачували його і в небезкорисливій роздачі земельних ділянок, і в будівництві величезного котеджу на вулиці Абхазькій. Однак правоохоронні органи не вбачали жодного криміналу чи пропускали все повз вуха навіть у період гучної кампанії боротьби з корупцією. Не відразу помітили вони і причетність «посадових осіб міськради» до історії з санаторієм «Таврія», хоча розслідуванням цієї справи свого часу активно цікавився колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Саме він у квітні 2005 року вручив повістку із запрошенням на «чаювання» голові облради Миколі Швецю, коли той зустрічав у дніпропетровському аеропорту Президента В. Ющенка. Тоді багато хто з дніпропетровців всерйоз подумали, що Миколі Антоновичу, який у період будівництва санаторію «Таврія» був головою облдержадміністрації, час сушити сухарі. Проте сталося інакше. Вже через кілька місяців Н. Швець, наче й не було нічого, очолив список пропрезидентської партії Народний союз «Наша Україна» на виборах до обласної ради. Крім нього, до того самого списку належали, а потім і пройшли в депутати не лише нинішній губернатор Дніпропетровщини Надія Дєєва, а й начальник обласної міліції Олександр Бобильов. Про справу «Таврії» відтоді якось не згадували. Неохоче повертався до цієї теми й міністр Ю. Луценко під час своїх візитів до Дніпропетровська.
«Згадав» про «Таврію» обласний прокурор Володимир Шуба. У листопаді минулого року під час прес-конференції він сам запитав у журналістів, чому ніхто не цікавиться цією напівзабутою справою. І багатозначно повідомив, що вона, між іншим, «не закрита». Саме тоді він несподівано направив протест до Дніпропетровського міськвиконкому, звинувачуючи керівництво міста в порушенні закону щодо підвищення комунальних тарифів. У зв’язку з цим пішли чутки про те, що міська влада просто не догодила прокуророві, відмовивши на сесії у виділенні земельної ділянки на набережній Дніпра. Однак насправді все виявилося набагато серйознішим. Розслідування афери, яку пов’язували з ім’ям колишнього губернатора, несподівано обернулося проти мера — людини, варто зауважити, вельми обережної й передбачливої.
Основна версія, яка обговорюється у Дніпропетровську, полягає в тому, що деякі впливові сили намагаються «прибрати» Куліченка, аби організувати дострокові вибори міського голови. У цьому, на перший погляд, може бути зацікавлена як Партія регіонів, домінуюча нині на Дніпропетровщині, так і її опоненти. Дійсно, якщо мер подасть у відставку, виконуючим його обов’язки згідно із законом має стати секретар міськради — молодий регіонал Олександр Тимошенко (не плутати з чоловіком лідера БЮТ), якого вважають «правою рукою» лідера обласної організації Партії регіонів, народного депутата Олега Царьова. І хоча керувати мільйонним містом 30-річному політику навряд чи під силу, процес виборів нового мера цілком міг би стати передбачуваним. Проте «змова» регіоналів, як багато хто вважає, малоймовірна, хоча б з тієї причини, що вони й без того достатньою мірою контролюють ситуацію як на міському, так і на обласному рівнях. Губернатор Дніпропетровщини Н. Дєєва, хоча й була вибрана депутатом за списком НСНУ, однак тепер віддає перевагу тісному співробітництву з головою обласної ради, регіоналом Юрієм Вілкулом. Подібну тактику передбачливо обрав і безпартійний мер Іван Куліченко після того як у міськраді утворилася коаліція на чолі з Партією регіонів, яка контролює понад дві третини голосів депутатів. Заварювати нову кашу з виборами після того як все визначилося і владналося, регіоналам навряд чи вигідно.
Водночас порушниками спокою у Дніпропетровську постійно виступають прихильники Юлії Тимошенко, більшість з яких пов’язана з групою «Приват». Навіть тепер, зазнавши нищівної поразки у боротьбі за контроль над міською й обласною радами, вони практично на кожній сесії вставляють палиці в колеса. І, судячи з усього, зовсім не випадково. З рук «приватівців» після недавньої ліквідації підприємства «Дніпроблводоканал», «упливла» вода. В обласному центрі вони втратили вплив на процес виділення земельних ділянок під забудову, хоча несамовито боролися за цю прибуткову сферу майже півроку, блокуючи роботу міськради за допомогою судів. Більше того, міські депутати, за цілковитої згоди мера, створили спеціальну комісію, аби розібратися з рейдерськими захопленнями, якими промишляють представники групи «Приват». Очевидно, неспроста «приватівські» ЗМІ стали регулярно згадувати про катастрофічний стан міського господарства, готуючи місцевий електорат до думки про необхідність заміни якщо не депутатського корпусу, то принаймні міського голови. На випадок дострокових виборів мера є і цілком відповідна кандидатура «міцного господарника» М. Швеця, який уже керував Дніпропетровськом до І. Куліченка. Зазнавши півроку тому поразки в боротьбі за крісло голови облради, Микола Антонович явно засидівся без справжньої роботи. Ходили розмови, що після «реанімації» справи «Таврії» він поспішив виїхати за кордон. Однак чутки виявилися «вкрай перебільшеними». Під час брежнєвського ювілею М. Швець з’явився на відкритті меморіальної дошки і презентації добродійного фонду, з ідеєю створення якого він виступив ще минулої осені. Фонд, покликаний «відроджувати славу» Дніпропетровщини, розташувався в колишньому брежнєвському особняку на вулиці Рогальова, реставрацію якого, за чутками, проводила вже згадана будівельна фірма «Перспектива-1». Утім, Микола Антонович і раніше, ще перебуваючи при владі, неодноразово брав участь у відкритті об’єктів цієї приватної структури, близької до групи «Приват». І хоча сам він раніше відхрещувався від можливості нового висунення на пост міського голови, серйозні обставини, наприклад, та сама «криза міського господарства», ймовірно, можуть вплинути на його остаточне рішення. Зрештою, М. Швець як людина, яка вболіває душею за славу Дніпропетровська, неодноразово й публічно засуджував свого колишнього підлеглого Куліченка за неправильну забудову історичного центру міста чи вирубку зелених насаджень на земельних ділянках, що виділяються під будівництво. Перебуваючи на посаді голови обласної ради, Микола Антонович навіть ініціював створення комісії, покликаної взяти під контроль містобудівні процеси. Утім, установити опіку над міським головою не вдалося — Іван Іванович лише посміювався над такими намірами, хоча, як відомо, сміється той, хто сміється останнім.
Як розповідають, після порушення кримінальної справи в команді мера пішли серйозні «тріщини», а його найближчі соратники почали підшукувати підходящий партійний «дах». Нині, під час відсутності міського голови, його підстраховує перший заступник Анатолій Крупський, який до призначення на цю посаду був вибраний депутатом міськради за списком БЮТ. Проте списувати самого І. Куліченка, посада якого, на думку співчуваючих йому депутатів, зазнала «рейдерської атаки», поки ще зарано. Вони вважають, що розслідування у справі «Таврії», як і «підкилимна» боротьба навколо нього, можуть принести різні несподіванки. Передусім хоча б тому, що прокуратура ще не оголосила своїх офіційних висновків. Потрібно враховувати, що в будівництві санаторію, виділенні коштів, розподілі будівель і чималих ділянок кримської землі брали участь як колишні, так і нинішні посадові особи, а також впливові бізнес-структури. Крім того, висловлюються думки, що дострокові вибори міського голови, якщо до них дійде справа, також можуть піднести сюрпризи. Адже досі, за традицією, що склалася в Дніпропетровську, ім’я офіційного кандидата спочатку оголошували губернатори, а для надійності йому «тимчасово» передавали посадові повноваження. Провернути подібний сценарій у нинішніх умовах буде зовсім нелегко. Водночас виборча кампанія, пущена «на самоплив», може надовго «обезголовити» владу в одному з провідних міст України, як це вже трапилося в інших обласних центрах. Сумніватися в тому, що боротьба за пост мера буде запеклою і безкомпромісною, не доводиться, оскільки ставки в ній, ураховуючи стрімко зростаючі ціни на нерухомість і землю, дуже високі. Як наслідок, передбачати фінал «таврійських ігор», що розгорнулися у Дніпропетровську, поки що не беруться навіть досвідчені в місцевій політичній кухні люди. На їхню думку, ця справа настільки «каламутна», що «набагато простіше зіграти в наперстки з шахраями».
