Три дні на прийняття рішень

18 січня стало останнім днем роботи 8-ї сесії Верховної Ради третього скликання. Парламентські канікули продовжаться до 5 лютого. Термін повноважень цього депутатського корпусу закінчується 4 квітня, тобто йому залишилося відпрацювати усього вісім тижнів. Два з них — в округах, три — у комітетах, і три — пленарних. Іншими словами, для прийняття рішень у депутатів буде всього три «голосувальнi» дні. Спікер ВР Іван Плющ і його заступнiк Степан Гавриш і так уже неодноразово виражали стурбованість заявами представників деяких політичних сил, зокрема, блоку «За єдину Україну!», про можливість розпуску парламенту під час виборчої кампанії. Суть заперечень керівництва Верховної Ради зводиться до того, що народні обранці ще не до кінця виконали свій обов’язок перед виборцями. Тим часом згубний вплив майбутніх виборів на законотворчий процес (відкриття 9-ї парламентської сесії практично співпаде з початком передвиборчої агітації) напевно не забариться позначитися. Мабуть, у глави держави буде ще не один мотив назвати нинішній парламент «політичним клубом», «центром дестабілізації» та іншими образливими для депутатського колективу словами. До речі, в останній четвер 8-ї сесії парламентарії використали шанс відкорегувати закон про вибори — внесені до нього поправки вводять відповідальність за підкуп або надання на пільгових умовах матеріальних цінностей членам виборчих комісій, а також дають право розпоряджатися виборчими фондами кандидатів-«мажоритарників» не тільки їх уповноваженим особам, але й самим кандидатам. ВР також створила (всупереч, до речі, думці Івана Плюща, який вважав це недоцільним) тимчасову слідчу комісію, покликану здійснювати парламентський контроль за реалізацією співвітчизниками їх виборчих прав.

Самі депутати, озираючись, так би мовити, назад, із задоволенням кажуть про своєчасне прийняття бюджету- 2002 (хоч це не стільки заслуга парламенту, скільки просто виконання ним його обов’язків) і, за винятком, зрозуміло, лівих — про Земельний кодекс. При спробі більш глибокого аналізу пройденого за чотири роки шляху неодмінно спливає тема парламентської більшості. При цьому деякі чомусь соромливо мовчать, наприклад, про те, чим «віддячили» колеги екс-першому віце-спікеру Віктору Медведчуку, який активно сприяв створенню більшості та затвердженню Земельного кодексу. Мало хто з депутатів, у тому числі тих, що планують обзавестися мандатами й на наступні чотири роки, насмілюється заговорювати і про «завислий» до невідомо яких часів Податковий кодекс, — хоч за зниження податкового пресу ратують сьогодні у своїх передвиборчих програмах ледве чи не поголовно.

Тема реалізації рішень квітневого 2000 року Всеукраїнського референдуму також, видно, стане знову актуальною вже у нового складу Верховної Ради.

Не згадують парламентарії і про свою реакцію на інформацію про те, що російський Ту-154 над Чорним морем збила українська ракета. Так, погодитися з екс-міністром оборони Олександром Кузьмуком, який усе заперечував з парламентської трибуни, було зручніше і «патріотичніше», ніж з секретарем РНБОУ Євгеном Марчуком, у якого виявилося досить мужності, щоб одним з перших визнати той трагічний факт. Знову ж, доводити необхідність прозорості та відвертості у політиці багатьом законотворцям набагато легше на словах, ніж на ділі.

Легше, мабуть, і скаржитися на невизначеність відносин з виконавчою гілкою влади, ніж урегулювати ці взаємостосунки на законодавчій основі. Невипадково пересуди про доцільність формування коаліційного Кабінету Міністрів у приміщенні під куполом поновлюються тільки у зв’язку з грядущою відставкою чергового уряду. Щоправда, 17 січня ВР прийняла, як повідомляють «Українські новини», сьомий за рахунком варіант закону про Кабінет Міністрів. Залишається подивитися, чи не спіткає і його доля шести попередніх, «заветованих» Президентом.

Тим часом, щоб доповнити свій образ ще якимись світлими штрихами, у Верховної Ради зразка 1998 року залишилося, по суті, три дні.

КОМЕНТАРІ

Леонид КРАВЧУК , фракція СДПУ(о):

— Чекати від цього парламенту чогось більшого, ніж він зробив, враховуючи його склад, було неможливо. До позитивів можна віднести прийняття закону про вибори народних депутатів, а також багатьох кодексів, у тому числі Бюджетного та Земельного. Ми значною мірою зсунули з місця судову реформу. Таким чином частково виконали зобов’язання України перед Радою Європи. Можна навести чимало прикладів, які свідчать про те, що Верховна Рада працювала відповідально. На жаль, як і попередні парламенти, цей також не уник політизації. Велика справа була зроблена в 2000 році — створено парламентську більшість. Але через відсутність єдиної політичної платформи і координації дій з урядом та Адміністрацією Президента вона розпалася, і це було найбільшою втратою парламенту за останні два роки. Вважаю, якщо б ми працювали узгоджено, дотримуючись регламенту, законів і Конституції, ми б змогли уникнути більшої частини наших неприємностей. На жаль, у нас сама Верховна Рада не дотримується законодавства, як у випадку із слідчими комісіями, що, при відсутності законів, створюються формально.

Коли скласти всі обіцянки, що давали депутати та партії під час минулих виборів, то можна сказати, що з них виконано мізер. Проте з точки зору реальних можливостей, парламент зробив чимало для того, щоб вдосконалювати законодавство і приймати закони. Парламент працював не гірше від інших державних структур в Україні.

Юрій КОСТЕНКО, фракція УНР:

— Найбільшим політичним досягненням Верховної Ради цього скликання було створення більшості, чого до цього не зробив жоден парламент. Сихронізована робота гілок влади дала колосальні економічні результати. Це свідчить про необхідність змін до Конституції і законодавства з тією метою, щоб парламент формував уряд і разом із ним ніс відповідальність за все, що відбувається. До того ж на останній сесії було ухвалено ряд важливих законів, кодексів. До недоліків роботи парламенту я б відніс те, що не була реформована судова система, а це дуже важливий елемент для синхронної роботи трьох гілок влади. Не був прийнятий також новий Податковий кодекс — головний економічний закон, і ці втрати будуть позначатись на вирішенні економічних проблем. Не проведена також пенсійна реформа. Проте, на мій погляд, тією ж мірою, якою виборці поставились до виборів, парламент виправдав їхню довіру. Я кажу це, враховуючи фактор взаємовідповідальності парламенту та виборців.

Рефат ЧУБАРОВ, фракція НРУ:

— До плюсів належить, безумовно, затвердження ряду кодексів і своєчасне прийняття бюджету. До мінусів — те, що парламент не зміг ухвалити закон про вибори народних депутатів України у такому вигляді, який сприяв би конституюванню нашого суспільства, посиленню ролі політичних партій. Народні депутати також несерйозно поставилися до закону про вибори до парламенту Автономної Республіки Крим, не врахувавши при цьому кримськотатарський чинник. Узагалі на цій сесії виразно відчувалося дихання майбутніх виборів, тому багато рішень, що приймалися депутатами, були популістськими. Загалом же, кажучи про роботу парламенту цього скликання, було б надто сміливо стверджувати, що парламент виправдав довіру виборців. Я думаю, що у такий надто нестабільний період виборці в будь-якому випадку були б незадоволені роботою вищого законодавчого органу. Однак наша заслуга полягає у тому, що ми не приймали рішень, які могли б кардинально змінити всю спрямованість розвитку України. І в цій ситуації це плюс.

Вадим ГУРОВ, фракція «Демократичний Союз»:

— Парламент цього скликання був одним з найбільш продуктивних, позначилася висока професійна підготовленість депутатів. Незважаючи на те, що лівих у цьому парламенті було чимало, нам вдавалося приходити до якихсь спільних знаменників, хоч багато питань були явно заполітизовані. Я вважаю, що парламент цього скликання виконав своє завдання.

Дмитро ТАБАЧНИК, фракція «Трудова Україна»:

— Найголовнішим підсумком роботи парламенту цього скликання стало прийняття двох Кодексів — Цивільного і Земельного. ЗМІ звернули більшу увагу на другий через те, що він приймався більш драматично. І всупереч істерикам комуністів та завдяки Віктору Медведчуку має найвищу ступінь легітимності. Одночасно Цивільний кодекс також є монументальним законом — це фактично цивільна конституція країни, що захищає наші права.

Аналізуючи український парламентаризм, можна сказати, що парламент першого скликання запам’ятався прийняттям Акта про державну незалежність і рядом основоположних законів. Друге скликання через вину Мороза було набагато менш плідним, однак його досягненням стало прийняття Конституції. Заслуга ж парламенту третього скликання — ряд Кодексів. Думаю, більш ніж наполовину наш парламент виправдав довіру виборців: особисто я обіцяв знизити податки сільгоспвиробникам і ухвалити закон про повернення вкладів населенню. Ці закони прийнято.

Володимир РИБАК, голова фракції «Регіони України»:

— Щодо восьмої сесії, то я думаю, що можна критикувати депутатів і говорити про що завгодно, але не можна забувати, що бюджет було прийнято вчасно. Ряд кодексів і закони, необхідні для майбутнiх виборів, — прийнято. У час, що залишився, нам необхідно відірватися від особистих амбіцій і не використовувати парламентську трибуну для передвиборчої кампанії. Думаю, наші виборці заслуговують набагато більшого, ніж ми зробили для них на цій сесії, однак парламент — це парламент, тут сидять люди різних політичних поглядів.

Георгій КРЮЧКОВ, фракція КПУ:

— Верховна Рада працювала настільки ефективно, наскільки це було можливо під тиском, я б навіть сказав, пресом з боку органів виконавчої влади. Певний негативний момент і відповідні настрої у депутатів викликала постійна критика Президента на адресу Верховної Ради. Проте парламент зробив дуже багато, і повністю негативно оцінювати його роботу я б не став. Було прийнято ряд законів, які створювали певний рівень захисту національного виробника і сприяли розвитку економіки. Парламент стояв на варті прав громадян, хоч це вдавалося далеко не завжди. Пригадаємо хоча б як уряд Ющенка двічі припиняв дію законів про пільги у процесі прийняття бюджету. Це ганьба для Верховної Ради. Проте такий цинізм зустрічається і зараз. Наша робота велася в екстремальних умовах, і з урахуванням цього, парламент переважно виконував поставлене завдання. Великим недоліком роботи парламенту можна назвати невирішеність питань його внутрішньої організації. Це ганьба, що за чотири роки народні депутати так і не ухвалили закону про регламент. Проте, я думаю, це робилося свідомо: є люди, зацікавлені в цьому. А Лазаренко?! Він дочекався за кордоном судового вироку і досі є народним депутатом України. А у нас важко навіть добитися обговорення цього питання. Однак, незважаючи на те, що функції і механізми роботи Верховної Ради у нашій країні просто принизливі, були і певні досягнення. Взяти хоч би прийняття кодексів. Позитивом можна назвати і створення непоганої законодавчої бази для розвитку стратегічних напрямків промисловості.

Олексій ІЩЕНКО, фракція СДПУ(о):

— Думаю, парламент попрацював досить продуктивно, про це свiдчать конкретні результати. Ми прийняли Земельний, Бюджетний, Цивільний, Сімейний та інші кодекси, цілий ряд непоганих законів. Тому сказати, що наша робота була неефективною, було б неправильно. Позитивним можна назвати і той факт, що ми забезпечили законодавчу базу для майбутніх виборів, яка дає додаткові можливості забезпечити всеохоплюючий контроль за їх результатами. Хоч є, звичайно, і серйозні зауваження. Хотілося б зробити більше. Ми знаємо, що на самому початку своєї роботи Верховна Рада не була структурованою. Довга «спікеріада», неефективна робота до створення більшості не дала можливості прийняти ряд таких законів, які давно чекає країна. Це не кращим чином характеризує український парламент. Не краще на його роботі відбилося і постійне, часто ситуативне, перегрупування сил.

Олександр ТУРЧИНОВ, фракція «Батьківщина»:

— Безумовно, парламент не міг вирішити всіх питань, які поставили перед ним виборці. Інша річ, що Верховна Рада цього скликання поставила рекорд з кількості ухвалених законів. Але й це, на мій погляд, не зовсім добре. Багато законів було створено і затверджено поспіхом через те, що у нас відсутня законодавча стратегія в державі. Вал — не головний показник нашої діяльності. Однак потрібно відзначити, що парламент виконав той мінімум завдань, який перед ним ставило життя. Зокрема, у країні розпочато бюджетну реформу — ми відійшли від «совкової» системи вертикалі, в якій чиновники були головними дійовими особами з розподілу бюджетних ресурсів. Серйозний прорив було зроблено і у цивільному законодавстві, сімейному праві і т. д. У той же час український парламент навряд чи можна назвати зразком цивілізованого парламентаризму хоч би тому, що у ньому немає політичної більшості. Сьогодні ніхто не несе відповідальності за ті рішення, які приймаються або не приймаються. Переважно в ході сесії більшість формувалася не на принципах політичних програм, узгоджень і завдань, а під адміністративним натиском.

Михайло БРОДСЬКИЙ, лідер фракції «Яблуко»:

— Парламент до кінця так і не виправдав надій виборців, але функцію боротьби з виконавчою владою виконав. Головним недоліком цього парламенту я б назвав відсутність нормальної конструктивної більшості, яка відповідально формувала б уряд. У зв’язку з цим нам дуже не вистачає зміни в Конституції: склад уряду повинен затверджуватися не Президентом, а Верховною Радою. Великий позитив у роботі парламенту — прийняття закону про вибори, який дасть людям шанс обрати того, кого вони хочуть, і дозволить уникнути фальсифікації результатів виборів. На жаль, нам не вдалося знизити податки, але можна говорити про перемогу в прийнятті бюджету.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

— Це скликання парламенту було першою стадією перехідного процесу до справжньої української версії сучасного парламентаризму. Цей склад парламенту вперше сформував неліву парламентську більшість, і вона протягом якогось часу існувала. Це скликання парламенту суттєво вперше вплинуло на формування виконавчої влади. Як відомо, Ющенко був за пропозицією 11 фракцій рекомендований Президентом на посаду прем’єра. Тобто роль парламентаризму при цьому парламенті істотно посилилася. Але, на жаль, цей перехідний період не пройдено так, щоб закріпити за парламентом ці функції, наприклад, функцію більш суттєвого і послідовного впливу на формування виконавчої влади. Частково це пов’язано з недостатньою життєздатністю більшості, що сформувалася, частково — з непослідовною політикою виконавчої влади, яка, зокрема, була пов’язана зі спробами провести не найкращий за формою референдум і ввести нові правила гри. Це введення не було достатньо підготовлене ні виконавчою владою, ні законодавчою. Проте ми вперше при нинішньому парламенті отримали політичний уряд і політичні характеристики функціонування частин парламенту. Тобто у нас вийшов політичний прем’єр Ющенко, потім політична більшість, яка спочатку його підтримала, а потім розкололося, і у центрі утворилася політична опозиція цьому уряду, що призвела до відставки цього уряду. Тобто все, як у «дорослих», як у Європі. Потім, щоправда, почалося відкочування — неполітично мотивована відставка одного з організаторів парламентської більшості. Цим був підготовлений грунт для протистояння двох центрів сили — навколо Ющенка і навколо Медведчука. Тобто ми суттєво наблизилися до європейських правил політичної гри саме під час роботи цього парламенту. Я вже не говорю про те, що цей парламент зробив те, чого не вдавалося зробити попереднім, — прийняти кодекси. Це колосальна заслуга парламенту цього скликання. Я б навіть сказав, що це більш цінно, ніж прийнята Конституція. І у цьому значенні цей парламент для формування нового українського суспільства зіграв більш значущу роль, ніж попередній.