У Криму відроджується «Міллі Фірка»
У Сімферополі відбулася нарада представників різних напрямів і течій політичного спектра кримськотатарського народу, на якому створений оргкомітет із відродження в Криму партії «Міллі Фірка». Координатором оргкомітету обраний Рефат Аблаєв, а його заступником Абдурешит Джеппаров. Учасники наради, як повідомляє газета «Півострів», ухвалили таке рішення після аналізу ситуації, яка склалася після виборів Верховної Ради України, та формування органів влади на місцях, в Україні, в Криму і в кримськотатарській спільноті. Вони дійшли висновку, що національні структури кримськотатарського народу діють неефективно та вимагають системного вдосконалення.
Як відомо з історії, «Міллі Фірка» (назву можна перекласти як «національна партія» кримських татар) виникла в Криму в 1917 році. Її лідером був кримськотатарський поет, автор національного гімну «Я присягнувся», муфтій мусульман Криму і голова директорії Челебіджан Челебієв, згодом без суду вбитий у в’язниці Севастополя. У керівництві партії перебували видатні діячі національного руху Джафер Сейдамет, який згодом емігрував у Туреччину, відомий татарський поет Бекір Чобан-Заді, репресований комуністичним режимом, та інші. Партія була розпущена в січні 1918 року, але її активісти продовжували ідеологічну діяльність у дусі партії та завжди відігравали помітну роль у долі Криму. Загалом «Міллі Фірка», за оцінкою радянської історіографії, «займала контрреволюційну позицію по відношенню до Рад», але після розпуску частина її колишніх членів, наприклад, Алі Боданинський і Ісмаїл Леманов, співпрацювали з радянськими органами влади в Криму. У листопаді 1920 року деякі члени партії «Міллі Фірка» звернулися до Кримського ревкому з «Доповідною запискою», в якій просили сприяти розвитку кримськотатарської культури й освіти, а також легалізувати в законному порядку партію «Міллі Фірка», що, на їхню думку, сприяло б зміцненню позицій радянської влади серед кримськотатарського народу, але отримали відмову. У роки сталінських репресій практично всі діячі колишньої «Міллі Фірка» були засуджені, більшість із них розстріляні або загинули у в’язницях. Найвідоміша в цьому сенсі «справа Велі Ібраїмова», який у 1924 — 1928 роках був Головою Ради народних комісарів Кримської АРСР, намагався повернути з еміграції кримських татар, які свого часу виїхали в Румунію, Туреччину, Болгарію, та наділити землею в степу Криму всіх бідних безземельних селян-кримських татар. Велі Ібраїмов був засуджений «за випинання національних інтересів на збиток класовим», і реабілітований посмертно.
Про необхідність відродження партії «Міллі Фірка» в Криму говорять давно. Однак досі справа не рухалася далі теоретичних дискусій. Ініціатори відродження «Міллі Фірка» стверджують, що нова національна партія кримських татар потенційно може об’єднати всі впливові групи та політичні течії народу, оскільки загальноприйнятою думкою серед кримських татар є твердження про те, що інтересів народу в українській державі не дотримуються, мова не отримала статусу державної, кримська автономія не є кримськотатарською, культура утискається, національна освіта розвивається повільно, до участі в органах влади кримських татар допускають мало та неохоче, історичні топоніми не відновлені. Прокоментувати можливе відродження «Міллі Фірка» кореспондент «Дня» попросив одного з найбільш авторитетних і відомих в Україні представників кримськотатарського народу, народного депутата України, заступника голови Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Рефата ЧУБАРОВА: — У політиці завжди є люди, які своє невміння працювати в команді прикривають генерацією нових ідей, іноді не зовсім осмислених. Ідея про створення певної організації, яка могла б увібрати в себе всі політичні течії та всі структури народу, не життєздатна на рівні політичної партії, оскільки партія — організація з чіткою ідеологічною платформою. Вони також не розуміють, що організація, здатна об’єднати всі, або хоч би більшість політичних течій кримськотатарського народу, вже створена — це система курултаю та меджліс. Курултай обирає весь народ, до нього можуть бути обрані представники всіх політичних напрямів, і він повинен, в ідеалі, через компроміси об’єднувати весь народ і весь його політичний спектр. Ті ж політики, які не вміють знаходити компроміси, завжди намагаються створювати нові й нові структури під себе.
Я не відкидаю, що серед кримських татар може бути створена нова партія, зокрема і «Міллі Фірка». До речі, ідеї про її відродження виникають не вперше, оскільки вона зіграла помітну роль в історії народу. Але говорити про те, що партія може об’єднати весь політичний спектр, щонайменше наївно. Думаю, що авторам цієї ідеї подобається сам політичний бренд «Міллі Фірка», адже зрозуміло, що немає сенсу відтворювати старі структури в нових умовах просто заради бренду. «Міллі Фірка» в післяреволюційних умовах 1917—1918 рр. у Криму, що входив до складу Росії, — це одне, а нова партія в нинішніх умовах Кримської автономії в складі України — це зовсім інше. З іншого боку, я порадив би авторам цієї ідеї самим глибше вивчити історію «Міллі Фірка», а також починати будь-яку організаційну роботу тільки після того, як усе кримське суспільство знатиме про цю партію та її діячів значно більше, ніж тепер. Тому що навколо історії «Міллі Фірка» поки що більше міфів, легенд і брехні, аніж правди.
