У пошуках нових векторів

Надання Україною повітряного коридору для транспортних літаків ВПС США означає приєднання нашої держави до міжнародної антитерористичної коаліції. Однак поки що важко сказати, до чого саме ми приєдналися, оскільки постає питання — чи є антитерористична коаліція ситуативною формацією, чи ж довготерміновим об’єднанням. Як переконаний директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України Сергій Пирожков, знати відповідь на це запитання Києву просто необхідно для розробки власної стратегії. Яким може, і яким повинне бути місце України — досі позаблокової держави з різновекторною зовнішньою політикою — у новій системі міжнародних відносин, як новий світовий порядок вплине на внутрішню ситуацію в країні (зокрема на розробку державного бюджету на наступний рік), з’ясовували учасники круглого столу «Нові міжнародні реалії: виклик глобального тероризму», організованого Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національним інститутом проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. Поки що єдине, з чим погоджуються і у Києві, і в Москві, і на Заході — після 11 вересня у світі постала абсолютно інша ситуація, яка може потребувати кардинальних змін самих засадничих принципів міжнародних відносин та глобальної безпеки.

НЕЙТРАЛІТЕТ І РЕГІОН

Андрій ФІАЛКО , керівник Головного управління з питань зовнішньої політики адміністрації Президента України:

— У світі існує консенсус щодо оцінки подій, які трапилися, — це тероризм, з ним не можна миритися. Але стосовно конкретних засобів боротьби, консенсус значно менший. Тому коли ми говоримо про антитерористичну коаліцію, я був би стриманіший в оцінках як її перспектив, так і позиції України щодо коаліції. Ми не знаємо, що станеться найближчим часом. Ми не можемо апріорі схвалювати чи засуджувати, чи брати участь у тому, чого не знаємо. Скажімо, якщо операція перекинеться на інші країни, почнуться проблеми і в рамках цієї коаліції. Але на сьогодні позиція України — виважена, вивірена, обгрунтована.

Борис АНДРЕСЮК , голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони:

— Деякими політичними силами ставиться питання необхідності негайно розробити законопроект, який би законодавчо підтвердив нейтральний статус України. Чи готова Україна до такого кроку? Як на мене, сьогодні ми не готові дати однозначну відповідь на це запитання. Сьогодні можна називати як великі плюси нейтрального статусу, так і негативні аспекти. Україна є позаблоковою державою, і цей статус на даний момент дає нам можливість досить вдало маневрувати, приймаючи політичні рішення, виходячи з тiєї політичної ситуації, яка сьогодні є у світі.... Якщо б ми, скажімо, повністю законодавчо задекларували свій нейтральний статус, можливо, не потрібно було б приймати рішення про надання повітряних коридорів. Але не так усе просто, і географічне, й політичне місце України не дає змоги однозначно дати відповідь на це запитання.

Ігор ХАРЧЕНКО , заступник Держсекретаря Міністерства закордонних справ України:

— Бойові дії в Афганістані позначаться на ситуації в Центральній Азії, в регіоні, з яким Україна має дуже тісні відносини. Згадаймо, що одна з ключових держав у цьому регіоні — це Узбекистан, який є учасником ГУУАМ. Що це означає для України в контексті осмислення і подальшого розвитку відносин з цією групою держав? Яким чином уточнити, розвинути ті засадничі положення, якими Україна вже багато років користується у проведенні своєї регіональної політики з точки зору використання своїх можливостей для підтримання стабільності й безпеки в регіонах, які становлять її безпосереднє географічне оточення чи становлять для неї інтерес?

ГРОШІ, АРМІЯ, ЗАКОН

Борис АНДРЕСЮК:

— За дорученням Президента Рада Національної безпеки і оборони, фактично, вже до літа розробила нову концепцію національної безпеки. Події 11 вересня змушують говорити, що вона має бути переглянута в багатьох положеннях. Суттєвої доробки потребує й нова військова доктрина, яка має бути пов’язана з реформами Збройних сил. Програма реформування до 2005 року, затверджена Президентом, сьогодні виконується, але потребує суттєвих уточнень і доповнень. Збройні сили сьогодні повинні бути націлені в тому числі на гарантування національної безпеки держави з урахуванням можливостi терористичних актів. Потребує суттєвого доопрацювання і концепція антитерористичного центру, який уже три роки існує в складі Служби Безпеки України.

Сьогодні у ВР опрацьовується проект держбюджету на 2000 рік, який ми практично з коліс пристосовуємо до тих нових світових реалій. Якщо в проекті бюджету на функціонування антитерористичного центру закладено суму в 10 мільйонів гривень, то ми сьогодні вже бачимо, що це просто мізер для того, щоб центр міг виконувати в повному обсязі свої функції. На останній зустрічі з прем’єр-міністром і міністром фінансів, загалом, було досягнуто принципової згоди, що структура бюджету, і насамперед військового, потребує значного корегування, і насамперед це стосується структури видаткової частини оборонного бюджету. Дуже небезпечно виділяти кошти лише на проїдання армією, і не давати жодної копійки на її розвиток.

Ми побачили в новому аспекті цілий ряд законодавчих актів, які сьогодні потребують ратифікації, виходячи з Конвенції з боротьби з тероризмом, яка Україною ще не ратифікована. Верховна Рада і комітет працюють в цьому напрямку.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВИБОРУ

Борис ПАРАХОНСЬКИЙ , зав. відділом глобальної та європейської безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБОУ:

— Сьогодні ми маємо справу з тенденціями до все більшої консолідації основних геополітичних партнерів — і США, й Китай, і Росія спільно працюють над тими ж проблемами, — це для України більш виграшний варіант ніж тоді, коли відбувається протистояння між ними, і нам кажуть, що треба робити вибір між Росією й Заходом, чи ще якийсь вибір. А в ситуації консолідованості всього світу й спільної боротьби зі спільними загрозами Україна повинна, може й буде знаходити своє місце.