Від якої інтеграції відмовлятися?
Скільки «коштує» інтеграція: до ЄС, ЄЕП і до обох цих структур одночасно? На конференції «Міжнародний досвід регіональних форм інтеграції», організованій Міжнародним фондом «Відродження» та громадською організацією «Фонд розвитку гуманітарних технологій», йшлося й про інтереси нашої держави в ЄЕП, і про перспективи, що відкриваються для наших підприємств після вступу України до СОТ, і про доцільність створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, і про особливості інтеграційних процесів як у Європі, так і на пострадянському просторі. Практично всі учасники дискусії зійшлися на тому, що вступ до ЄС — це довгострокова перспектива, а СОТ — це та сходинка, що допоможе нам відчутно зблизитися з європейським співтовариством. Щодо ЄЕП, то, за словами директора департаменту співпраці з країнами СНД Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Володимира Шевченка, цей економічний союз жодним чином не суперечить європейським спрямуванням України. Принципова позиція України в цьому питанні чітко окреслена: формування ЗВТ без винятків і обмежень — і тільки. Крім того, як підкреслив В. Шевченко, ЄЕП створюється поступово та з урахуванням досвіду й законодавства ЄС, а також норм і правил СОТ.
Проте більшість як експертів, так і журналістів не приховували свого вельми критичного ставлення до ідеї вступу України до ЄЕП. Відомо, що зона вільної торгівлі України з Росією досі не створена, хоча відповідні угоди існують. Угода 1995 року про створення ЗВТ у рамках СНД не діє тому, що тільки Росія досі не зібралася її ратифікувати. Крім того, директор департаменту співпраці з країнами СНД мінекономіки В. Шевченко не впевнений на сто відсотків у тому, що відбудеться вирівнювання цін на енергоносії, хоча це прописано в угоді про ЄЕП.
Глава групи радників міністра економіки Володимир Грановський у свою чергу звернув увагу на те, що, оскільки в документах про ЄЕП «прописані фактично всі контури митного союзу, що передбачає єдину митну, зовнішньоекономічну й валютну політику», це може призвести до зриву переговорів з СОТ. Навіть у такому великому економічному союзі, як NAFTA, навів приклад радник міністра, куди входять США, Канада й Мексика, кожна зі сторін має свою зовнішньоекономічну й митну політику. ЗВТ завжди є правовим оформленням інтенсивних економічних відносин. А в умовах, «коли порушено торговельні відносини й немає взаєморозуміння у двосторонній економічній політиці, створювати ЗВТ, а тим паче сильні економічні союзи фактично неможливо, оскільки не вирішені питання більш низького рівня». Що ж до Євросоюзу, то для України це, на думку В. Грановського, на даному етапі не більше ніж ідеологія, культурна, історична й політична мета, за якою поки не видно конкретних економічних інтересів. Нині уряд не володіє інструментами для вступу нашої країни в ЄС, тому слід ставити перед собою більш реальні завдання, щодо яких неможливі політичні спекуляції. Питання про вступ України до СОТ саме таким і є. Хоча отримання вигод від вступу до економічного союзу та приєднання до ринків не звільняє державу від розробки стратегії конкуренції на світових ринках надалі. Хорошим прикладом може слугувати сьогоднішня ситуація з Мексикою в NAFTA. Після вступу Мексики до цього союзу там зросли ціни на робочу силу, тому сьогодні американські й канадські інвестори, які зайняли, на відміну від мексиканських підприємців, активну позицію, згортають виробництво в Мексиці й переводять його в країни з дешевшею робочою силою. Це неодмінно призведе до уповільнення економічного зростання й спаду прямих іноземних інвестицій. Тобто будь-яка форма інтеграції є всього лише інструментарієм для подальшого економічного прогресу. За словами пана Грановського, Україна, як і Мексика, зайняла пасивну позицію щодо своїх зовнішньоекономічних інтересів. Хоча є вдалі тактичні кроки, але відсутня довгострокова стратегія. Великі побоювання у радника міністра викликають і перспективи торгової співпраці з Росією: багато підприємств обох країн є складовими однієї інфраструктури, вони практично ідентичні за асортиментом продукції, тобто в разі реалізації ЄЕП конкуруватимуть однотипні підприємства. Виходить, що цей інтеграційний проект буде ефективним лише в тому разі, якщо Україна, Казахстан і Білорусь стануть звичайними територіями для збуту або виробництва продукції, керованими з одного центру — Москви. Навряд чи українські компанії зможуть конкурувати з російськими колегами, враховуючи обсяг продажу там і тут. Чи така інтеграція нам потрібна?
Не приховуючи своєї прихильності до ідеї європейської інтеграції, директор Центру європейських і міжнародних досліджень Григорій Немиря нагадав, що Велика Британія двічі подавала заявки на вступ до ЄС, які не приймалися до розгляду. І лише з третього разу туманний Альбіон став повноправним членом Євросоюзу. Ми ж, зазначив експерт, такої заяви ще не подавали. Мало того, формальне підписання угоди має, зауважив Григорій Немиря, підкріплятися ще й народним волевиявленням. Наприклад, у Норвегії після підписання відповідної угоди в 1970-х й 1990-х роках на референдумах двічі з невеликим відривом перемагали противники інтеграції до ЄС. Зачіпаючи проблеми тимчасових рамок отримання членства, директор Центру європейських і міжнародних досліджень навів як приклад Туреччину, яка ще з 1963 року має договір про асоціацію з ЄС, і лише 1999 року була визнана кандидатом на вступ, але досі з нею ще не починали переговори. Відносини України та Євросоюзу значною мірою залежатимуть від того, як пройдуть президентські вибори 2004 року. Іншими словами, Україна, як сказав Г. Немиря, стоїть у черзі, щоб стати в чергу тих, хто вступає до ЄС.
Повертаючись до теми СОТ, заступник начальника департаменту співпраці з СОТ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Лідія Мельник зазначила, що Україна, Росія й Казахстан — останні великі держави, які на сьогодні ще не є членами цієї організації. Україна сьогодні фактично вийшла на фінішну пряму для отримання членства у СОТ, але необхідно вирішити ще цілу низку питань у сфері торгового режиму й щодо законодавчого забезпечення вступу до СОТ. Процес гармонізації законодавства з СОТ відстає від загальних темпів роботи для вступу України до цієї міжнародної організації. Експерт спрогнозувала, що, можливо, вже наприкінці 2004 — початку 2005 року Україна стане членом СОТ. Внаслідок цього, за словами Лідії Мельник, збільшаться інвестиції, підвищиться рівень зайнятості, збільшиться асортимент продукції на українському ринку (що приведе до пониження загального рівня цін), українські товари отримають доступ на світові ринки, відповідно, збільшаться валютні надходження від експорту вітчизняної продукції тощо. Ще один плюс — визнання за Україною в антидемпінгових розслідуваннях статусу країни з ринковою економікою. Крім того, українські виробники отримають можливість захищати свої інтереси згідно з процедурою розгляду торгових суперечок СОТ. Після отримання членства у СОТ Україна вже сміливо зможе порушувати питання про певні компенсації збитків, яких вона зазнає у зв’язку з травневим розширенням ЄС.
У той же час вступ України до СОТ є якоюсь мірою й небезпечним. На думку експерта Українського центру міжнародної інтеграції Віталія Ваврищука, не слід нехтувати, зокрема, регіональною складовою цієї проблеми — області з експортно орієнтованим виробництвом (Донецька, Дніпропетровська) отримають нові можливості для розширення ринків збуту, однак на економіці областей, орієнтованих переважно на внутрішнього споживача, це позначиться не найкращим чином. Загалом, цінова конкуренція загостриться, а обсяги державної підтримки економіки зменшаться. Деякі вітчизняні виробники взагалі можуть втратити свої сегменти ринку. До плюсів же В. Ваврищук додав встановлення відкритих правил гри на вітчизняному ринку та зменшення можливостей корупційного лобізму, що приведе до звуження тіньового впливу фінансово-промислових груп.
А от керівник проекту технічної допомоги уряду США, головний радник з питань СОТ Йоахім Фархат вважає побоювання української сторони з приводу того, що членство у СОТ призведе до занепаду деяких галузей виробництва через різке зменшення обсягу державних субсидій, надто перебільшеними. СОТ дозволяє своїм членам захищати власну індустрію за допомогою звільнення від сплати мита на імпортні матеріали, від податку на землю, від ПДВ на імпортні матеріали, від платежів у державний інноваційний фонд тощо. Що ж до компенсаційних заходів, то вони можуть бути запроваджені лише тоді, коли секретаріат СОТ офіційно доведе негативний вплив субсидій або зміни ввізного мита на інтереси інших членів.
На думку ж експерта Українсько-європейського консультативного центру Бернарда Спінуа, основною перешкодою для української сторони є незавершена нормативно-правова база. Західний експерт запевнив присутніх: «Якщо Україна виконає всі умови (окреслені в Угоді про партнерство й співпрацю. — Ред. ), їй не можна буде відмовити в членстві в ЄС». Разом із тим він визнав, що історія розширення ЄС знає одне-єдине політичне рішення — прийняття Греції, яка не виконала всіх умов для отримання членства. За словами Б. Спінуа, «греки увійшли до ЄС лише тому, що, на думку більшості членів європейського співтовариства, вони дуже хороші люди»...
