«Влада має відповісти на очікування громади»

Після подій, які 6 – 7 грудня охопили Вінницю (нагадаємо, «День» писав про них у № 231 від 9 грудня), єдине, що можна стверджувати з впевненістю на 100%: вінничани не хочуть стати головними ініціаторами «другого фронту» всередині держави. Для цього почали шукати компроміс навіть ті особи, які досі й руки одне одному не подавали. Зачастили до Вінниці й народні депутати, які намагаються контролювати ситуацію й тримати сторони конфлікту «під ковпаком».

Єдиним «фронтом» проти сепаратизму виступили на вихідних громадські активісти. На мирне народне віче вони запросили півсотні «автомайданівців» з усієї України й закликали владу припинити політичні репресії та звільнити з-під варти Юрія Хорта. Як розвиватимуться події, стане відомо вже сьогодні на позачерговій сесії Вінницької обласної ради. А поки що «День» вирішив з’ясувати в місцевих вінницьких експертів, чи може тліючий вінницький конфлікт вплинути на загальну ситуацію в державі?

Політолог Олександр ЛОГІНОВ вважає: «Назвати події, які відбулися у Вінниці, народним протестом складно. Адже декілька сотень учасників мітингу в жодному разі не можуть представляти волю всього населення регіону. Але показовим є те, що силові акції за останній рік отримали настільки повну легітимізацію, що охочих використовувати насильницькі методи в політичній боротьбі стає дедалі більше. Помітний інтерес у цьому і політичних сил. Ідеться не стільки про реванш «старої влади», скільки про претензії активістів щодо певного впливу і контролю над діяльністю структур виконавчої влади. Інколи – дуже сумнівний з правової точки зору.

Щодо ролі політичних партій у цих процесах. Нині можна стверджувати, що ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода» хоч і скористалися ситуацією, але єдиної політичної лінії так і не виробили. Було намагання продемонструвати активність. Але це намагання стримувалося тим, що «Батьківщина» напередодні заявила про входження до коаліції й зайняття посад в уряді та виконавчій владі. «Свобода» ж, попри усі заяви про перебування в авангарді революційних змін, чітко власну політичну платформу не окреслила. До того ж питання,  чи вплинули події 6 грудня на позитивну динаміку рейтингу цих партій, – спірне. Нові протестні акції, які з великою часткою ймовірності будуть в Україні в найближчі місяці, партійного забарвлення не матимуть.

Деструктивні події в Україні матимуть системний характер у разі, якщо влада не зуміє відповісти на очікування суспільства. У вінницькому випадку цікаво інше – формальний привід, викликаний протиріччями в кадрових питаннях (тонкощі, які навряд чи зрозумілі широкому колу громадян), призвів до силових акцій. Причому акції налякали і тих, проти кого вони були спрямовані, й тих, хто їх формально організовував. В іншому випадку не було б такої хвилі виправдань, що «сепаратизму немає», «народного губернатора ніхто не проголошував» та інше».

Водночас Олексій СТРУКЕВИЧ, доктор історичних наук, завідувач кафедри філологічних та суспільних дисциплін Вінницького інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, не погоджується: «Вінницькі події – це наслідок загальноукраїнського невдоволення. Нині в нашій державі склалася певна невідповідність: якщо на центральному рівні відбулися кадрові зміни (й у складі Верховної Ради, й Кабінету Міністрів), то на місцевому ситуація зрештою залишилася старою, біля керма все ті ж обличчя. І це не подобається не лише вінничанам, а всім без винятку.

Чому вибухнуло у Вінниці? Для цього було сприятливе підгрунтя: конфлікт між законодавчою та виконавчою гілками влади. Місцеві реакціонери вчорашньої Партії регіонів та їхніх сателітів за цей рік вже оговталися й зрозуміли, що не так все й страшно, а тому спробували взяти реванш. Однак вони не врахували, що Свитка на посаду голови облради висунув «Вінницький майдан», і спроба «продинамити» їх обернулася штурмом будівлі ОДА.

Звісно, політичні партії скористалися цим конфліктом. І це не дивно, бо партійців значно легше підняти на протест, аніж пересічних вінничан».

У тому, що в буремних подіях початку грудня у Вінниці помітний слід Росії, сходяться на думці обидва експерти. «Російські ЗМІ отримали чудову картинку. Однак переоцінювати спецслужби РФ на цьому етапі я б не став – вони чекатимуть більшої радикалізації суспільства. Хоча і певні дії для стимулювання подій 6 грудня, саме у такому вигляді, в якому вони відбулися, могли бути вчинені», – говорить Олександр Логінов. Олексій Струкевич підтверджує: «Багато говорять про те, що тут відчувається «рука Москви». Не виключаю, адже Кремль завжди використовуватиме конфлікт між владою та народом. Якби російські агенти не скористалися вінницькими подіями, це означало б, що вони погано працюють».

 Як розвиватиметься ситуація? Експерти пов’язують можливі сценарії з місцевими виборами. «Місцеві політики вже пішли на компроміс. Є попередні домовленості про конструктивні дії, передусім для нормалізації бюджетного процесу в області. Хоча це тимчасовий захід. У міру погіршення ситуації всі шукатимуть крайніх. Ближче до місцевих виборів, хоч коли б вони відбулися, – навесні чи восени наступного року,  політичне протистояння на регіональному рівні загострюватиметься. Вітчизняні політики звикли грати за правилами, які діяли з 1991 року. Але нинішнє суспільство ці правила та домовленості відкидає категорично», – вважає Олександр Логінов.  

«Усе залежить від того, як поведеться центральна влада. – переконаний Олексій Струкевич. – Якщо будуть ухвалені законодавчі документи, які дозволять провести дострокові вибори, то це зніме напруженість у суспільстві, причому не лише у Вінниці, а й Запоріжжі та інших містах України. У іншому разі ситуація буде тільки нагнітатися, і рано чи пізно знову вибухне.

Свого часу впливовий американський філософ Френсіс Фукуяма, який у середині минулого десятиріччя займався темою громадянського суспільства в Східній Європі, дійшов  висновку, що в Україні (на відміну від інших європейських країн, де реформи проводить влада), всі зміни ініціюватиме саме громадянське суспільство. Цю думку  2006 року, після розчарування від помаранчевої революції, більшість істориків сприйняли з посмішкою, але, як показують нинішні події, Фукуяма не обманув, бо нині громадянське суспільство диктує політичну «моду». І, зрештою, я переконаний, воно переможе».