Вибори відбулися, але...

Офіційні результати Центрвиборчкомом оголошені. Але їх результатами, схоже, задоволені далеко не всі. По-перше, це викликано особливостями цих виборів: низька явка; перше місце за партійними списками «Народного фронту»; прорив «Самопомочі»; провал «Сильної України» і відповідно відсотки «Опозиційного блоку»; низький результат «Батьківщини»; не проходження до парламенту «Свободи» та «Громадянської позиції». По-друге, це стосується боротьби на окремих мажоритарних округах. На двох з них (38-й, 63-й) ЦВК так і не встановило результати, будуть оголошені пізніше.

Отже, в цілому за підсумками виборів до складу Верховної Ради VIII скликання обрано 421 народного депутата, з них 225 — за партійними списками і 196 — у мажоритарних округах. Партія «Блок Петра Порошенка» отримала 132 депутатських мандати, «Народний фронт» — 82, «Самопоміч» — 33, «Опозиційний блок» — 29, Радикальна партія Олега Ляшка — 22, «Батьківщина» — 19, «Свобода» — 6. Від партій «Сильна Україна», «Заступ», «Воля» і «Правий сектор» обрано по одному народному депутату в мажоритарних округах. У 94-ох округах обрані депутати, які балотувалися як самовисуванці.

Скандали і боротьба на окремих округах була прогнозованою. Причина, насамперед, у виборчому законодавстві. Влада так і знемогла, а скоріше, не захотіла його змінювати. Тому, отримали багато в чому брудну, а на фоні війни ще і цинічну кампанію. Звичайно, все це відобразилося і на подальших переговорах з приводу коаліції.

Як приклад, Святослав Олійник у себе в ФБ пише: «На 45 окрузі переміг Юхим Звягільський, набравши 1454 голоси. Дані про місце розташування даної окружної комісії на сайті ЦВК відсутні. Насправді цей округ знаходиться всередині міста Донецька. Прямо там, де зовсім недавно пройшли «вибори» і коронація глави ДНР Захарченко. На окрузі номер 53 пройшов якийсь Олег Недава. За нього нібито проголосувало 2275 виборців. Адреса цієї комісії також на сайті ЦВК відсутня. Насправді цей округ розташований в м. Єнакієве — теж на окупованій території. Ігор Шкіря нібито виграв вибори на окрузі номер 52 з 4772 голосами. Адреси цієї комісії теж немає на сайті ЦВК. Але мається на увазі, що Шкіря переміг в м. Горлівка. Це фарс? Ні, це офіційні дані ЦВК. Після Революції гідності, мабуть, саме так повинен формуватися український парламент — коли на очах у всього суспільства впарюється явна афера. Цікаво, як результати такого «голосування» можна пояснити людям, які стоять на блокпостах і перебувають під безперервним артобстрілом?!».

КОМЕНТАР

Про особливості та результати цих виборів говоримо з політологом Михайлом БАСАРАБОМ.

— Все це, на жаль, свідчить про те, що після Революції гідності та важкої війни з Росією, що триває, у нас так і не відбулося якісного перезавантаження політичної системи. Ми не отримали жорстких чи рішучих намірів Президента здолати корупцію. Адже дедалі частіше з’являється інформація, що корупціонери відновили роботу корупційних схем. Це стосується держзакупівель, митниці, Генеральної прокуратури та інших сфер. Звичайно, ці вибори були кращими ніж 2012 року, але конфлікти в певних областях, фактична підозра керівника ЦВК у спробі отримати хабар (лише слідчі і суд має довести правдивість чи неправдивість цієї інформації) тощо свідчить про те, що ці далекі від ідеалу. Насправді, вибори є відображенням стану нашої політичної системи. Отже, ці вибори показали, що ми все одно продовжуємо жити в старій системі, яка потребує перетворень.

— Як приклад можна навести ситуацію із трьома округами, про які пише Олійник. Якими можуть бути наслідки для влади? 

— По-перше, це певним чином делегітимує нинішній склад парламенту. Звичайно, ми не можемо ставити під питання законність обрання всієї Ради, бо якщо ми почнемо дискутувати на цю тему, то пан Путін нам тільки поаплодує. Ми маємо визнати, що вибори відбулися, результати встановлені. Але є непоодинокі випадки і повідомлення про численні порушення, скандали в тих чи інших округах, що дає підстави говорити — певна частина депутатів була обрана з порушенням законодавства. Наведений вами приклад і подібні речі кидатиме тінь і на новий парламент, і на сформований уряд.

Досягти правдивої мети за допомогою неправдивих засобів не можна. Тому дедалі частіше в Україні говорять, що цілком ймовірним є третій Майдан. Безумовно, він може мати трагічні наслідки для держави загалом, її територіальної цілісності. Влада не може діяти безвідповідально. Президент не може, як гарант Конституції, спостерігати за тим, що в багатьох округах відбувається свавілля. І це стосується багатьох сфер життя країни. Інакше протестні настрої лише збільшуватимуться, що може мати погані наслідки для влади, зокрема, Президента. Він не реалізував значну частину з того, що декларував у своїй інаугураційній промові, якій всі аплодували, а інколи навіть діяв всупереч своїм обіцянкам. Все це може мати погані наслідки.

— Багато хто розглядав кандидата в президенти Порошенка як людину, яка має виконати історичну місію — виступити проти свого класу. Але зараз ми бачимо, що щось не складається. А іноді навіть здається, що «група Коломойського» має всі шанси очолити «антиолігархічний заколот». Що думаєте з цього приводу?

— В результаті цих парламентських виборів найбільшим переможцем можна вважати крупний капітал, власне олігархів, які впливали на формування виборчих списків, а також повели до Верховної ради велику кількість своїх мажоритарників. Це є певна поразка президентської партії, хоча це навіть не стільки поразка Порошенка, скільки перемога олігархів, які отримавши певну сатисфакцію на парламентських виборах, спробують цим скористатися аби нав’язати не вертикальне, а горизонтальне спілкування з Президентом.

В період міжсезоння, у дуже непростий для країни час, Коломойський проявив найбільшу активність з цього середовища. В той час як пінчуки, ахметови, інші взагалі воліли зробити так, щоб їх було не чутно, Коломойський ризикнув, увійшов у велику політику. А маючи серйозний вплив на південно-східних територіях, він зараз, напевно, матиме підстави презентувати себе в якості виразника крупного капіталу. Я не виключаю, що намагаючись вибудувати нову модифікацію з Президентом, Коломойський спробує закріпити за собою право першого репрезента олігархів у вибудовуванні нових, значно рівніших стосунків з Порошенком. Звичайно, за таких обставин будуть певні умови, зовсім інша манера спілкування. Якщо раніше всі заглядали в бік Президента і саме він мав визначати політичний дискурс у державі, то після виборів стало зрозуміло, що Президент поступається цією роллю, певним чином віддає ініціативу представникам крупного капіталу. Тому може бути все — і конфліктні ситуації, і впливи на Президента... настає нелегкий час.