Вибори задля виборів?

Кількість кандидатів на посаду мера столиці вражає, проте очевидно, що кияни сьогодні мають право запитати: чи всі кандидати адекватно оцінюють свої здібності і, головне, — можливості відповідати за долю Києва та киян? Експертну оцінку «Дню» дав політолог Володимир ФЕСЕНКО.

— Пане Володимире, як ви вважаєте, чим зумовлена рекордна кількість бажаючих поборотися за посаду мера? Можна казати, що Київ сьогодні ключовими політичними гравцями розглядається як бастіон президентської кампанії і чи багато, на ваш погляд, підставних, або, як їх ще називають, технічних кандидатів? — Так, безумовно, технічні кандидати будуть, однак, я вважаю, що кількість кандидатів на посаду мера в Києві — це наслідки, м’яко кажучи, недосконалість виборчої системи, коли не так уже й складно будь-якій людині висунути свою кандидатуру, по-перше. По-друге, кандидатів буде все- таки менше, ніж півсотні, оскільки не всі зможуть виконати умови, хоч і вони не такі вже й складні. Я маю на увазі збір підписів, а зібрати кількасот підписів у тримільйонному Києві не така й велика проблема, якщо, звичайно, у кандидата є хоч невелика команда. Тому, на мій погляд, головна проблема — недосконалість виборчого законодавства в Києві. Необхідно посилювати вимоги до висунення кандидатів. Що ж до реальної боротьби за столичну владу, то її фактично вестимуть близько п’яти кандидатів, які претендують на посаду мера, і я не виключаю, що не більше десятка блоків або партій. І саме той факт, що одночасно відбуватимуться вибори і київського міського голови, і до Київради, можливо, обумовлює велику кількість кандидатів.

— Ви кажете про топ-п’ятірку кандидатів на мерське крісло. Кого саме ви сюди відносите, крім лідерів соціологічних рейтингів — Черновецького і Кличка?

— Судячи за даними останніх рейтингів, перша п’ятірка виглядає так: Черновецький, Кличко, кандидат від БЮТ (швидше за все, Турчинов), Омельченко, Катеринчук. У всіх інших шанси мінімальні. Можливо, велика боротьба буде не за посаду мера, а за те, щоб провести свої політичні сили в Київраду.

— А чим пояснити таку низьку якість столичної виборчої кампанії, адже кандидати на посаду міського градоначальника поки що переважно зосереджені на критиці Черновецького, в гіршому випадку — говорять про проституцію як головну проблему Києва. Про інші проблеми — ані слова.

— Я гадаю, не потрібно так критично зараз оцінювати хід кампанії, що фактично ще не почалася, оскільки сьогодні ще, по суті, йдеться тільки про перший етап — етап висунення кандидатів і політичних сил. Реальна ж кампанія — змістовна, конкурентна — почнеться приблизно 16 квітня (нагадаємо, реєстрація кандидатів триває до 14 числа нинішнього місяця. — Ред. ). Іншими словами, коли буде остаточно відома конфігурація учасників виборів, стартує боротьба і технологій, і програмних позицій. Фактично ж зараз у Києві виборчу кампанію ведуть дві фігури: Черновецький і Кличко. І навіть ситуація з рейтингами, варто зазначити, не відображає однозначної реакції електоральних очікувань у Києві. Вельми показовий той факт, що велика частина жителів столиці, судячи з опитувань громадської думки, не підтримують ні Черновецького, ні Кличка, що дає шанс іншим кандидатам. Тому я не виключаю, що в цій виборчій кампанії потрібно чекати сюрпризів. Що ж до програм, то я, відверто кажучи, не надавав би дуже серйозного значення програмам. Чому? Бо досвід усіх виборів, зокрема й до місцевих рад, свідчить, що, на жаль, виборці набагато більше уваги приділяють особистості кандидатів, ніж програмам, з якими вони йдуть на вибори. Це, по суті, буде ключовим чинником на цих виборах — особистість кандидата. Програмні позиції? Ну, якщо хтось щось запропонує цікаве або, швидше, оригінальне, можливо, на це і звернуть увагу. Однак усі знають ключові, болючі проблеми Києва і всі знають, що тут гранично складно запропонувати щось таке, що істотно, кардинально й принципово відрізнялося б від пропозицій інших кандидатів. Ось, скажімо, проблема «пробок». Її однаково, можливо, з деякими технологічними особливостями, вирішуватимуть усі кандидати. Що ж до інших проблем, тут я не оптиміст. Скажімо, проблема корупції на земельному ринку, вона, на жаль, залишиться, хоч хто стане новим мером. Навіть якщо подивитися на команду Кличка, то там ми бачимо безліч впливових київських персон, які мають свої інтереси і на земельному, і на будівельному ринку. Тому чекати, що якщо переможе Кличко, ситуація якісно зміниться, чесно кажучи, гадаю, не варто. Крім того, той же Віталій Кличко, на жаль, не є самостійною політичною фігурою й тому існує ризик, що ним можуть маніпулювати. Крім того, існує інший ризик — ризик того, що Черновецький може залишитися мером. У нього зараз не тільки найбільший рейтинг, він проводить наймогутнішу кампанію, використовуючи, зокрема, і міські ресурси, і соціальні програми, що проводяться від імені нинішньої місцевої влади. Крім того, хоч як це прикро, досить ефективно сьогодні працюють популістські технології.

— Як у такому випадку пояснити парадокс: до рішення ВР про проведення позачергових виборів у Києві більшість жителів міста виступали «за» столичне виборче перезавантаження, а сьогодні пан Черновецький лідирує в електоральному рейтингу?

— По-перше, на мій погляд, українці загалом і кияни зокрема, втомилися від виборів. По-друге, кількість прихильників Черновецького також не є абсолютною. Це, згідно з останніми соціологічними даними, приблизно 25% виборців. Тут усе-таки є деякий зазор між наведеними вами показниками. Є, до речі, ще одна обставина, яка полягає в тому, що пан Черновецький і його команда підтримали ідею виборів. Вони зробили ставку на дату — 25 травня, вони першими почали виборчу кампанію і вони демонструють упевненість у своїй перемозі. Я вважаю, це також певний сигнал для їхніх виборців, що, мовляв, потрібно підтримати цю команду, щоб довести перемогу. Тому вагомої суперечності я не бачу.

— Коаліція допустила помилку, не висунувши єдиного кандидата через амбіції окремих політичних фігур?

— Так, згодний, певна помилка в цьому є. Але, відверто кажучи, особисто я, наприклад, і не чекав, що коаліція на цих виборах буде представлена єдиною командою, оскільки, як часто в нас буває, об’єднуються проти чогось або когось, а коли є шанс отримати свій власний інтерес, зокрема на виборах, починають відокремлюватися. У цьому випадку, я гадаю, представники коаліції все ж спробують створити певні передумови для того, щоб відтіснити Черновецького. Це принциповий інтерес і БЮТ, і деяких інших представників демократичної коаліції. А ось для Кличка, наприклад, важливіша всього власна перемога. Тому він і його команда зайняли ультимативну позицію: або я — єдиний кандидат, або я самостійно братиму участь у виборах. До речі, я вважаю, це помилка Кличка, що він зайняв негнучку позицію. А коаліції, напевно, варто б було думати про створення союзу не тільки на виборах мера, але і в Київраді. Взагалі, я вважаю, коаліція поспішила безпосередньо з постановою (ВР про проведення позачергових виборів мера та Київради. — Ред. ). Якщо вже затверджувати таке рішення, то, очевидно, варто було б завчасно, або водночас з ним провести законодавчу норму про систему виборів міського голови в два тури.

— Рішення прем’єра Тимошенко очолити список до Київради — спроба стати локомотивом свого блоку, передавши свій особистий рейтинг?

— Безумовно. З політичного погляду, це рішення абсолютно логічне, бо, дійсно, буде зроблене все для того, щоб викликати максимальні асоціації БЮТ безпосередньо з фігурою Юлії Володимирівни. Вона йде на ці вибори, щоб максимально підняти рейтинг БЮТ, і я гадаю, що ця сама стратегія буде використана і на виборах мера. Тобто, як казав Президент: «Балога — це я», — Тимошенко казатиме про кандидата в мери Києва від БЮТ: «Турчинов — це я». З етичного погляду, тут виникає проблема, оскільки така стратегія — некоректна, не відповідає європейським традиціям участі діючого прем’єра в місцевих виборах. Однак із політичного погляду, Тимошенко зрозуміти можна: для неї ці вибори дуже важливі, тому вона та її команда практично все ставлять на кін, щоб перемогти на виборах у Києві.

— А взагалі, як ви оцінюєте мерський вибір БЮТ — кандидатуру пана Турчинова? І які шанси в столиці регіоналів?

— Для БЮТ проблема полягає в тому, що крім Юлії Тимошенко в них немає, скажімо так, безсумнівно переможного кандидата в змаганнях за посаду київського мера. Однак усе-таки, враховуючи високі рейтинги БЮТ у Києві, той же Турчинов має шанс вагомо посилити свої рейтинги, що нині не дуже високі. Крім того, у Турчинова є такі позитивні якості — великий політичний досвід, досвід державного управління, до речі, він — доктор економічних наук. Навіть його жорсткий стиль поведінки — рубані фрази тощо, знаходять відгук у частини виборців, які відчувають і формують запит на такого сильного керівника. Тому я не виключаю, що з усіх можливих інших кандидатур від БЮТ, Турчинов є оптимальним варіантом, хоч і в нього є вагомі недоліки. До таких я б відніс відсутність чарівності, здатності подобатися виборцю на особистому рівні. Також можна згадати й про його релігійну приналежність, хоча, як свідчить досвід Черновецького, це той недолік, який не заважає стати мером. Я непогано оцінюю шанси Турчинова. Він може стати одним із фаворитів виборів мера Києва. Інше питання, чи вистачить потенціалу БЮТ у такій швидкоплинній виборчій кампанії для того, щоб реально претендувати на перемогу. Що ж до Партії регіонів, то, знаєте, в цьому випадку, напевно, було б набагато цікавіше, якби на вибори пішов Янукович. Але, як то кажуть, необхідно враховувати те, що це Київ — місто, де регіонали ніколи не мали великої кількості прихильників. До речі, згідно з деякими опитуваннями, рейтинг Партії регіонів у Києві навіть нижчий, ніж три відсотки. Отже, регіоналам необхідно поборотися за те, щоб потрапити до Київради. А взагалі, зараз ситуація така, що хоч би хто з регіоналів балотувався на посаду мера, він не має шансів стати фаворитом. Щонайбільше, кандидат від ПР зіграє роль такого собі паровоза для всього виборчого списку до Київради. Однак це навряд чи є вирішальним чинником, оскільки бренд «Партія регіонів» важить дещо більше, ніж рейтинг будь-якого кандидата на посаду мера Києва від цієї партії. Тому, на мій погляд, ім’я кандидатури на посаду мера від ПР не є вагомим і навряд чи вплине на загальну погоду київських виборів.

— Яка реальна роль і вага нинішніх виборів у Києві в контексті грядущої президентської кампанії?

— Досить висока роль і вага. Принаймні, всі розуміють роль Києва як плацдарму майбутніх президентських виборів. Це пов’язано з тим, що Київ може стати величезним джерелом для фінансових та інших ресурсів для грядущої кампанії. Крім того, вибори в Києві — це плацдарм, скажімо так, з погляду суспільного впливу. Мається на увазі чинник Майдану. До 2004 року це якось не сприймалося, а після помаранчевої революції політики з усіх таборів це усвідомили. Від київської влади, не вирішально, але все ж залежатиме, як розвиватимуться події на президентських виборах: чи треба буде чинити опір чомусь або комусь або ж навпаки — сприяти організації масової підтримки того або іншого кандидата. І я б звернув увагу ще на одну важливу обставину. Я вважаю, що це умовно, але все- таки є сенс порівнювати вибори в Мукачеві 2004 року напередодні президентських виборів, і вибори й Києві зараз...

— Ви натякаєте, що нинішні столичні перегони, по суті, — це репетиція грядущої президентської кампанії?

— Так. Це також репетиція і з погляду того, щоб або забезпечити перемогу, або зупинити ту чи іншу політичну силу (кандидата). У цьому випадку ціна цих виборів формулюється питанням: чи можна зупинити Тимошенко? Цей чинник, можливо, є найвагомішим в оцінці значення київських виборів. Проблема, хоч як це дивно, полягає навіть не в тому, вдасться чи ні перемогти Черновецького, а в тому, чи переможе Тимошенко на цих виборах, або ж ті, хто не зацікавлений у майбутній перемозі Тимошенко на президентських виборах, зможуть її зупинити.