«Вирвати владу з рук Мінотавра»
Столиця тим часом патронує грандіозні концертні шоу, зранку до ночі і вночі тримається за мікрофони в найрізноманітніших залах і роздає премії, ордени, дипломи, фортуни. А тут — фортуна одна: працювати й не думати про зарплату. Провінції зарплата не потрібна. Слово «гроші» послідовно виходить з ужитку пересічного громадянина, і йому, тому пересічному громадянинові, нав'язують ідею: «Коби не гірше!» А було ж і гірше. На Буковині з 1946 по 1963 роки торохтів непохованими кістками лютий голод. У Буковині по п'ять разів на століття змінювалася влада. І буковинець мав своє свято лише на Різдво та Великдень. Днями депутат Чернівецької обласної ради Ауріка Божеску в складі робочої групи відвідала 2 буковинські райони — Глибоцький і Заставнівський — щоб з'ясувати, як виплачується заробітна плата лікарям і вчителям. У деяких школах живі гроші давали іще на Різдво — по 6 гривень та на Великдень — по 10 гривень. Отже, все в нас повторюється. І констатований депутатом факт нікого не здивував, бо всі про це знають. Проте, як виявилося, вчинок депутата був кваліфікований місцевою виконавчою владою як протиправний (не можна в людей запитувати, як вони живуть) і через (цитую губернатора Теофіла Бауера) «контроль із боку обласної ради діяльності функціональних підрозділів облдержадміністрації» голову обласної ради Івана Шилепницького автоматично «виключено» із членів колегії облдержадміністрації, а двері сесійної зали на період виробничих нарад виконавчої влади наглухо зачинені перед виконавчим апаратом обласної ради. Тут-таки фінансове управління одержало розпорядження від губернатора припинити фінансування «радівських» газет «Буковинське віче» та «Зоріле Буковіней». Треба зауважити, що нині Буковинський регіон переживає «кращі» демократичні часи! Над працівниками райдержадміністрацій щодня висить дамоклів меч розправи за неслухняність. Кожна догана оголошується по місцевому радіо та телебаченню. За рік функціонування нової виконавчої команди змінено 32 працівники структурних підрозділів райдержадміністрацій, 47 — в управліннях та відділах облдержадміністрації, замінено 12 заступників голів районної виконавчої влади, понад 30 голів КСП. Щоправда, це кваліфікується як виключно оптимальна робота з кадрами. Та в народі ранкові інформаційні радіопередачі під рубрикою «В облдержадміністрації» називають «репресіформом». Не секрет, коли немає інших важелів впливу, вдаються до гільйотини. Коли не вистачає грошей на благо всіх громадян, їх ділять між собою. Днями стало відомо, що за рахунок облдержадміністрації придбано трикімнатну квартиру для заступника голови облдержадміністрації Михайла Березовського (неодруженого), «як для виняткового фахівця і кандидата наук». Кандидатів наук у нашій області — сотні, проте жодному із них не презентовано квартири та ще й у такий скрутний для бюджету області час, та ще в такий винятковий спосіб. Навпаки, ті кандидати вимушені торгувати на Калинівському ринку, аби пережити день до вечора. Тисячі людей ночують під будинком адміністрації напередодні прийому першою особою від виконавчої влади. Найбільше «ходоків» — від Сторожинецького, Вижницького, Путильського районів, де, за словами Селятинського сільського голови Стефанії Клацик, «люди не живуть, а виживають». Мабуть, тому й не довелося звозити, (як це робилося під час зборів на підтримку нині діючого Президента), спеціально замовленими автобусами людей з різних районів області до Чернівців — вони прибули сюди в суботу, 2 липня, з відусюди самі, — на форум «З Євгеном Марчуком — у ХХI століття!» Криза влади спонукала і селян, і робітників, і інтелігенцію «отверзати уста». Довготерпляче мовчання поволі переросло у цунамі гніву: «Ми не хочемо бути розчином для суперкосмічних цивілізацій. Нам потрібна своя цивілізована держава на чолі з українською владою. Ми повинні вирвати владу з рук Мінотавра», — сказав на форумі кандидат філософських наук Іван Москалюк. Його підтримали представники від освітян, медичних працівників, селянських демократів, члени УРП, Соціал-демократичний союз. Зокрема, керівник організаційного комітету «Педагоги Буковини — за Євгена Марчука» Михайло Білогорка заявив: «Сором жити в суспільстві, де вчитель і бомж стоять в одному синонімічному ряду». Ми віримо, що в особі Євгена Кириловича йде «апостол правди і науки». Під благословення митрополита Чернівецького і Буковинського Данила, за волею серця й розуму, а не страху і примусу, велелюддя конференції було одностайним, як колись, в історичному листопаді 1918 року під час Буковинського віча. Тоді буковинці висловили волю: «Бути з великою Україною», тепер — «Бути з Євгеном Марчуком», який уособлює справжню українську владу в міжнародному контексті.
P.S. У середу, 7 липня, газету обласної ради «Буковинське віче» Чернівецька обласна друкарня не віддрукувала. Газеті «інкримінували» запізнення з графіком подачі останніх матеріалів для друкарів. Тим часом видання, що є більш улюбленими для влади, мають моду затримувати матеріали мало не на півдоби. Зрештою, газетярам відомо, що таке газетний день. Колектив редакції «Буковинського віча» схильний пов'язувати таку неприязнь до себе з матеріалами, що повинні були з'явитися в номері. А саме, там був репортаж із обласних установчих зборів Всеукраїнського громадського об'єднання «З Євгеном Марчуком — у ХХI століття», а також текст звернення Євгена Марчука до буковинців.
