З кого вибирати?

Якщо швидкими темпами починають ремонтувати дороги, сквери, під’їзди..., а тим більше, коли місто заповнено політичною рекламою кандидатів і партій, значить скоро вибори. 25 жовтня Україну чекають місцеві перегони — останній етап постмайданних виборів. І тут хотілося в першу чергу звернути уваги на столицю, де розгорнулася достатньо гостра боротьба. Але виборці розгублені. За кого голосувати?

«З 29 КАНДИДАТІВ У МЕРИ КИЄВА ПОНАД ПОЛОВИНУ ВИКОНУЮТЬ ТАКУ ТЕХНІЧНУ РОЛЬ»

Звичайно, на фоні війни спостерігати за всім цим передвиборчим дійством, аморально і неестетично. Однак, українські політики настільки звикли до своєї цинічної системи координат, що їх поки не можуть зупинити ні майдани, ні війна. Отже, на виборах в Києві зареєструвалося 29 кандидатів, які поборються за посаду міського голови, а за місце в Київській міській раді змагатимуться аж 2847 кандидатів. Всього представлено 40 партій.

КИЇВ. ВЕРЕСЕНЬ 2015 РОКУ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

На посаду мера балотуватимуться: Віталій Кличко — «Блок Петра Порошенка «Солідарність»; Борислав Береза — Партія рішучих громадян; Володимир Бондаренко — «Батьківщина»; Олександр Омельченко — Українська партія «Єдність»; Василь Гацько — «Демократичний альянс»; Сергій Гусовський — «Самопоміч»; Юрій Єхануров — «Відродження»; Геннадій Корбан — УКРОП; Володимир Макеєнко — «Наш край»; Олександр Мирний — «Свобода»; Олександр Пузанов — «Опозиційний блок»; Євген Рибчинський, самовисуванець; Ігор Мосійчук — Радикальна партія Олега Ляшка; Сергій Думчев — «Рух за реформи»; Тетяна Монтян — «Спільна дія»; Дарт Вейдер «Блок Дарта Вейдера»; Геннадій Балашов — «5.10; Сергій Мельничук, самовисуванець.

«Якщо дивитись на довгий список кандидатів на посаду київського міського голови, то слід розуміти, що є передвиборчі технології, а є реальна ситуація, — коментує «Дню» експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай. — Виборчі технології диктують всім суб’єктам політичного процесу, що повноцінною командою є та, яка в першу чергу має кандидата на посаду міського голови, а вже в другу чергу — кандидатів до міськради. Адже головна причина голосування виборців — обрання міського голови. Існує поняття «розмивання голосів», і частина кандидатів зареєстрували та фінансово підтримали інших кандидатів, щоб було багато «самовисуванців».

«В Києві явка на виборах буде невисокою — від 40 до 50%, і в першу чергу люди прийдуть обирати градоначальника міста, і лише в другу чергу — депутатів, тож другий бюлетень для них буде другорядним, — продовжує експерт. — Тому депутатські команди висунули багато кандидатів на посаду міського голови, незважаючи на те, що їх кандидат непрохідний. Вони хочуть, щоб виборці помітили у першому бюлетені їх лідера, а потім вже саму партію, і проголосували за неї. Бо в другому бюлетені буде позначено лише два прізвища — лідера, який очолює партійний список, і кандидата, закріпленого за окремим округом. Висунення кандидата в мери — певна необхідність, тому з 29 кандидатів більше половини виконують таку технічну роль».

«МІСЦЕВІ ВИБОРИ СТАЛИ ТРАМПЛІНОМ ТА РОЗІГРІВОМ ПЕРЕД ПОЗАЧЕРГОВИМИ ВИБОРАМИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ»

Особливістю нинішніх виборів є те, що вони проходитимуть за новим законодавством, навколо якого в свій час також було багато критики. Експерти зауважували, що у законі існує певна підміна понять, тому що повноцінно відкритими списками запропоновану виборчу систему назвати не можна. Головна відмінність від відкритих списків у тому, що кандидати від однієї партії конкурують між собою на різних округах. Тобто, фактично, не конкурують. На кожному окрузі є кандидат, якого висунула партія, і якщо виборцю подобається партія, але не подобається цей кандидат, у нього все одно немає вибору, і він має його підтримувати. А плюсом закону вважається — двотурові вибори міських голів великих громад.

Та навіть спостерігаючи сьогодні за виборчою кампанією, переконуєшся, що на практиці мало що змінилося. Замість партій — проекти, замість ідей — пусті обіцянки. Відчувається, що учасники виборчої кампанії налаштовані на короткий результат. «Незмістовність виборчої кампанії — це характеристика всіх місцевих виборів в Україні, — каже Олександр Солонтай. — Але особливістю цих виборів стало те, що місцева тематика майже не звучить. Натомість кандидати говорять про контрактну армію, збереження країни, ціни на газ та електрику, піднімають питання позачергових парламентських виборів. Тож місцеві вибори стали трампліном та розігрівом перед позачерговими виборами до Верховної Ради, на які орієнтовані політичні сили. А це проблема, бо політики не беруть на себе жодних зобов’язань, пов’язаних із місцевими справами та користуються неграмотністю виборців, які не розуміються, яке питання чого стосується».

«Сьогоднішні передвиборчі перегони залишились боротьбою глянцевих таблоїдів, виставкою марнославства, а не перетворилися у боротьбу ідей і програм, — коментує «Дню» директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — Кожен виставляє своє фото, пише будь-який слоган, який має дуже віддалене відношення до проблем міста. Але цього недостатньо для серйозної роботи в столиці. Поки я не бачив у кандидатів програм, конкретних пропозицій, плану дій та пріоритетів. Наприклад, я не зміг знайти в інтернет-пошуковику «План Берези», про який він виголошує з бігбордів. «Батьківщина» ж проголошує зниження тарифів, але спекуляція чистої води, бо місцеві депутати не можуть впливати на тарифи на утримання будинків та прибирання прибудинкових територій, бо в Києві це прерогатива КМДА».

«ПРИНЦИПОВОГО ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ ДОБРОМ І ЗЛОМ НЕ СПОСТЕРІГАЄМО»

Якщо ж оцінювати існуючий політичний розклад, то які шанси у існуючих кандидатів? «Перемога Віталія Кличка під великим питанням і залежатиме від того, хто потрапить з ним до другого туру, — наголошує Олександр Солонтай. — Одна справа — якщо в другому турі буде хтось одіозний, до кого буде стільки ж запитань, як і до Кличка. Інша справа — якщо там буде нова людина з чистою репутацією, яка має досвід та підтримку на всеукраїнському рівні. Тому поки зарано говорити, чи зміниться персонально влада у Києві. Єдине, що точно відбудеться — Президент втратить більшість у Київраді, зокрема фракція Кличка-Порошенка більше не матиме 2/3 мандатів, адже нова формула законодавства не дозволяє отримати таку велику підтримку, щоб за допомогою 30—40% голосів виборців контролювати абсолютну більшість депутатського корпусу. Бонуси хоч і будуть значними, але мажоритарної системи немає, а це означає, що переможець в окрузі, який отримає 25% голосів, стане депутатом».

«Сьогоднішня виборча кампанія відбувається за формулою «Віталій Кличко та інші», — каже «Дню» політолог Михайло Басараб. — Боротьба «інших» кандидатів ведеться лише заради виходу в другий тур. Однак навіть у другому турі має перемогти колишній боксер. Політичні важковаговики вирішили не ув’язуватися у вибори столичного мера, оскільки Кличко стартував у якості явного фаворита. Щоб перемогти його, потрібно було докласти зусиль й витрати серйозні ресурси. Окрім того, Кличко отримав благословення від президента. Прохолодними можемо назвати і вибори до Київради. Як завжди відомі корупціонери та бізнесмени ведуть до міської ради своїх маріонеток, щоб вирішувати власні питання. Принципового протистояння між добром і злом не спостерігаємо. Ми бачимо освоєння великих бюджетів на рекламу. Але гарячої дискусії не чути. Можливо, це тому, що нинішні вибори заздалегідь анонсували як проміжні. За два роки після впровадження децентралізації відбудеться хвиля наступних місцевих електоральних кампаній».