«З населення народився народ»
Ще два тижні тому Україна, попри напружену виборчу кампанію, загалом виглядала спокійною країною. Результати другого туру президентських виборів штовхнули Україну до масштабної політичної кризи. У чому суть кризи та де з неї вихід? Представник провладної політичної сили — СДПУ(О), народний депутат Петро ПИСАРЧУК та опозиціонер-комуніст, народний депутат Борис ОЛІЙНИК по- різному відповідають на ці запитання. Однак співрозмовники «Дня» одностайні в тому, що рятувати країну слід негайно, бо завтра може бути пізно.
Петро ПИСАРЧУК: «Під виглядом боротьби за демократію йде змагання за слабеньку владу»
— Верховна Рада України ухвалила постанову щодо політичної кризи в Україні. Ряд пунктів цього документа, як видно із голосування, влаштовують лише певну зі сторін. Наскільки ухвалене рішення здатне вивести країну із непростої ситуації?
— Будь-яке рішення мало бути наслідком компромісу. Тож не думаю, що в проголосованому є щось, що принципово не влаштовує одну зі сторін, втягнутих у протистояння. Хоча там міститься багато речей дискусійних, таких, які суперечать Конституції та законам України. Тому, я думаю, це рішення ще буде предметом розгляду судових інстанцій, в тому числі — Конституційного суду.
Верховна Рада зробила досить цікавий крок. Вона констатувала, що вибори в Україні відбулися з порушеннями, фактично не маючи про ці порушення ніякої інформації, не створивши навіть комісії, яка б вивчила ситуацію та виступила з доповіддю. На трибуну вийшли декілька депутатів, які сказали, що були порушення, і на підставі цього парламент проголосував. Мені здається, слід було хоча б рішення Верховного Суду по скарзі одного з кандидатів відносно масових порушень дочекатися. А ми побігли попереду паровоза. Очевидно, це пов’язано з силовим тиском — міста і села України мітингують. У результаті ми одержали незаконне — я б навіть цього слова не побоявся — рішення Верховної Ради.
— Ви бачите можливість юридичного вирішення ситуації?
— Я б так сказав: сьогодні немає праведних і грішних. Правова культура знаходиться в занедбаному стані, в суспільстві панує правовий нігілізм.
Якщо говорити про порушення в ході виборчого процесу, то набагато гіршим від адміністративного є моральний тиск. Це я можу сказати на прикладі західного регіону, де знаходиться мій виборчий округ. Коли людина не може висловити свою справжню позицію, бо її одразу розпинають, від церкви відлучають, Іудою обзивають, — це не можна вважати вільним вибором. Ці вибори були абсолютно неправдивими, люди були однобоко поінформованими. Віктор Янукович ніс весь негатив нинішньої влади. Що найперше всаджувалося в голови людей, — що влада є поганою. І якщо ми вже так збурили Україну, то правильно було би почати вибори з нуля. Але це при умові, щоб всі кандидати були в рівному становищі, на людей не чинилося ні адміністративного, ні психологічного, ні морального, ні політичного тиску. І щоб ми обрали того президента, який зуміє переконати виборця. Було б дуже добре, якби за Віктора Януковича проголосувало хоча б 30% населення Західної України, а за Віктора Ющенка — 30% Східної. Тоді можна було б говорити, що змагалися програми. А так у нас змагалися гроші й бізнес.
— І адмінресурс?
— Адмінресурс — менш за все. Ми багато говоримо про адмінресурс, але забуваємо, що організацією виборів займаються органи місцевого самоврядування. Не губернатори, не голови райдержадміністрацій, а міські та селищні ради. На яких вплив того ж прем’єр- міністра, а тим паче — голови райдержадміністрації — практично нульовий. Я розумію деяких мерів міст — вони бояться Януковича, їм більш вигідний Ющенко. Під виглядом боротьби за демократію йде змагання за слабеньку владу. Я залишаюся твердим прихильником Віктора Януковича, тому що в його уряду є результати роботи. Цими виборами ми зірвали той позитив, який намітився в різних сферах, найперше — в економіці. Ми ризикуємо зруйнувати найголовніше, що так тяжко вибудовували за майже 14 років Незалежності України — мир та порозуміння в державі. В Києві люди вже перестають вітатися з тими, хто голосував за Януковича. Хіба це нормально?
— Хто винний, що до такого дійшло? Влада мала б не допустити масових фальсифікацій, про які говорить уся країна...
— Винні політикани. Я можу зрозуміти бізнесменів з оточення Віктора Ющенка. Вони вклали в кампанію величезні кошти. Вони сподіваються їх не тільки повернути, але повернути сторицею. Я можу зрозуміти людей, які ще рік тому були апологетами влади, а зараз, зорієнтувавшись у політичній кон’юнктурі, вскочили у поїзд Ющенка. Вони розуміють, що дороги назад немає, знають, що поставлене на карту, і готові на все заради перемоги. З іншого боку, я бачу, як Віктора Федоровича підтримує Донбас. Звичайно, 5 чи 10% голосів сфальсифікувати можна. Але не кілька мільйонів.
— Представники опозиції разом з закордонними спостерігачами кажуть, що було сфальсифіковано не менше...
— Я би радив закордонним спостерігачам поїхати на Львівщину та подивитися, як там голосування фальсифікували. Зараз там мене обзивають зрадником, погрожують вислати зі Львова. Давайте аналізувати: хто першим каталізував ланцюгову реакцію по розвалу України? Львівська міська рада. Я не знаю, яка Віктор Янукович людина, але знаю багатьох з оточення Ющенка. Про політика треба судити не по словах, а по ділах. За два роки прем’єрства Віктор Янукович нікого не з’їв, не вбив. Прийдуть нові уряди, то дай Бог, щоб Україна мала такі темпи приросту ВВП, як за ці два роки. Якщо деякі чиновники в Києві звикли красти, розтягуючи до 20% бюджету, і їм раптом наступили на палець, то що робити цим панам, як не кричати, що Янукович — хижак?
— Чи можливо все-таки розв’язати нинішню ситуацію в державі за умови, якщо Віктор Янукович залишається в тій ролі, яку йому визначив Центрвиборчком?
— Напевно, ні. Та і сам Янукович заявляв, що він не хоче бути нелегітимно обраним президентом. Розблокувати ситуацію можна лише таким чином — провести дострокові вибори президента, попередньо прийнявши політичну реформу, і на цьому поставити крапку.
— А де гарантії, що під час повторних виборів вдасться уникнути порушень?
— Якщо буде проведена політична реформа, я переконаний, порушень буде менше. Посада президента менше важитиме.
— Буквально за лічені дні в українську політику увірвалася тема розколу країни...
— Якщо ми далі будемо тиснути один на одного, виводячи на вулиці маси людей, єдність держави може опинитися під питанням. На чому базується єдність України? На законах і Конституції. Ще не створено такої економічної, мовної, релігійної ситуації, яка могла б намертво зцементувати країну. Відмінності між сходом і заходом досить відчутні. Отже, соборність нашої країни дуже крихка. Чому спостерігається такий «синдром отаманщини»? Це ми вже проходили в 1917—20 х рокахминулого століття. В часи смути в Україні завжди була купа князів та отаманів. На жаль, історія повторюється.
— Однак тепер до цього процесу безцеремонно долучаються окремі російські діячі, — чого вартий приїзд мера Москви Юрія Лужкова на з’їзд депутатів в Луганській області, де йшлося про перспективи створення сепаратистського утворення — так званої південно-східної республіки.
— З одного боку — Росія. А з іншого — Америка. Наскільки мені відомо, на виборчу кампанію головного опозиційного кандидата американський мільярдер Джордж Сорос виділив 13,5 млн. доларів.
— Кажуть, на кампанію його суперника російським олігархам довелося викласти кілька сотень мільйонів доларів...
— Я не знаю таких даних. Я спостерігаю масові акції опозиції, які вимагають величезних коштів. Притому фінансові ресурси опозиції не вичерпуються. З іншого боку, я недавно бачив шахтарів, які приїхали в Київ, і знаю, з яким трудом довелося вирішувати проблеми їх поселення та харчування.
— Політеліти домовляться після всього, що сталося в Україні останнім часом?
— Приречені. Як не домовляться, зроблять гірше і собі, і людям, і Україні.
— Хто все ж таки, на вашу думку, відповідає за бруд, яким супроводжувалися нинішні вибори?
— За великим рахунком, навіть не ЦВК, не Янукович, і не Ющенко. Є команди, які ставлять на того чи іншого кандидата. Вкладають в нього гроші. Для чого? Заради людей? Заради сильної та міцної України? Заради розвитку демократії? На жаль, ні. Для того, щоб дорватися до влади та використати її для свого збагачення. Такою є гірка правда. І, як бачите, ці команди вже плюють на закон — як з одного боку, так і з іншого, бо їм за будь-яку ціну важливий результат.
Борис ОЛІЙНИК: «Рубіж вже близько»
— Україна опинилася в критичній ситуації, — вже навіть про розкол держави заговорили. Що зараз справді загрожує нашій країні?
— По-перше, слід сказати всім тим, хто намагається зсегментувати простір, що в будь-якій державі, яка хоч трохи поважає себе, подібні дії трактуються як зрада Вітчизні. Хотілося б, щоб це почули ті, хто прагне творити якісь регіональні автономії. Мова йде про посягання як на конституційні засади, так і на міжнародно-правові норми. Якщо на територіальну цілісність країни посягають зсередини, це називається «п’ята колона». А з «п’ятою колоною» відомо, як у нормальних країнах поводяться. Декому не завадило б знати історію.
— Свого часу Президент України Леонід Кучма сказав, що вибори 2004 року будуть найбруднішими за всю історію незалежності. Так воно й сталося. Хто винний?
— Влада. Як не згадати сказане свого часу Михайлом Грушевським: «Біда України в тому, що нею правлять ті, кому вона не потрібна».
— А як щодо опозиції, яка, щоб там не казали, також доклала руки до нагнітання пристрастей навколо виборчого процесу?
— Йдеться не про Ющенка чи Януковича. Йдеться про те, що народу плюнули в душу. Далі він вже це терпіти не зміг. І «прогавили» момент, коли з населення народився справді народ. Слава Богу, він уже стоїть перед нами. За що, звичайно, треба подякувати владі.
— Який бачите вихід із нинішньої ситуації — юридичний, політичний?
— Тільки політичний, немає юридичного виходу. Вибори треба скасувати та заново провести. Або хоча б знайти можливість переголосувати. Будь-що треба зробити зараз, аби лиш розрядити обстановку. Тому що рубіж нагромадження негативної енергії вже близько. В політиці є такі закони — великих чисел. Коли триста тисяч зібралися на Майдані, ситуація розвивається вже за зовсім іншою логікою, аніж коли діють одиниці.
— Чому КПУ, замість того, щоб принципово заявити, з ким вона, зайняла таку вичікувальну позицію?
— Я відповідаю лише за себе особисто.
— Хто, на вашу думку, зараз контролює ситуацію в країні?
— Ті, хто не допускає поруху, щоб винні понесли кримінальну відповідальність. Я був на виборах в Югославії, коли мінялася влада. Там була схожа ситуація.
— За кого ви голосували в другому турі?
— Це — «таємниця сповіді».
