ЗАПИТАННЯ «Дня

Чи доцільно вводити в Україні інститут подвійного громадянства?

Микола ОНИЩУК, народний депутат, заслужений юрист України, перший заступник голови Спілки юристів:

— Багато країн світу вирішують цю проблему в залежності від того, які завдання вони ставлять з точки зору дотримання етнічної і національної монокультури свого народу. Наприклад, законодавство Німеччини не дозволяє мати подвійне громадянство. Такі ж обмеження існують і в багатьох інших країнах із моноетнічним населенням. В таких випадках це є формою захисту внутрішнього етнічного і національного простору. Разом з тим досвід процесу глобалізації, який відбувається у світі, просуває національні правові системи до того, щоб вони йшли, хоч і з окремими обмеженнями, властивими тим чи іншим державам, до визнання подвійного, а інколи навіть потрійного громадянства. Лібералізація цієї проблеми є загальносвітовою тенденцією. Тому що навіть європейська спільнота йде до того, щоб з часом на континенті було єдине громадянство — громадянин «Сполучених Штатів Європи». Європейський Союз розвивається саме в цьому напрямку. З огляду на це потрібно, очевидно, оцінювати і ситуацію в Україні, яка хоч і залишається етнічно монодержавою (я маю на увазі, що українці в етнічній структурі населення домінують), водночас є багатонаціональною державою. І, оскільки вона сьогодні ставить за мету інтеграцію у європейський простір і в світову економічну і політичну системи, то, швидше за все, ми повинні думати, як поступово рухатися у напрямку лібералізації такого явища як громадянство. Поступово — тому що, на мою думку, варто почати з деяких винятків, коли подвійне громадянство припускалося б. Насамперед, винятки можна було б робити для дітей, які народилися в Україні, але чиї батьки не є громадянами України, а також в деяких інших випадках. А що стосується огульного, так би мовити, надання права на подвійне громадянство, то я особисто проти.

Марія МАТІОС, письменниця:

— Ніякої мови про доцільність введення подвійного громадянства в Україні бути не може (хіба що на рівні теоретизування чи наукової дискусії). Переважній більшості нинішніх, образно кажучи, титульних громадян України (незалежно від національності), не забезпечено основних конституційних прав.

А «п'ята колона» в Україні почувається досить вільно і без подвійного громадянства. У нас і без того розмите і слабке внутрішньосуспільне життя. Поцікавтеся глибше законодавством Ізраїлю чи ще якоїсь країни, де діє цей закон, — і вам дуже швидко розвидниться, як дбає держава про свої національні інтереси.

Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:

— Я вважаю, що запровадження інституції подвійного громадянства в Україні доцільне. Але не відразу й не зараз. Бо будь-яка нова політична інституція має відповідати рівневі політичної культури населення країни. Гадаю, що наразі наша політична культура така, що ця інституція використовуватиметься громадянами не на благо суспільства, держави і навіть не на власне благо. Тому що, чим нижчою є політична культура, тим частіше люди використовують власні права проти себе самих. Тому цей інститут використовуватимуть, скоріше за все, не для отримання якихось переваг, а для певних вивертів. Наприклад, для того, щоб уникнути військової служби, ухилитися від сплати податків і подiбне. Друге громадянство дозволяло б маневрувати між українськими умовами і законами та законами й умовами інших країн. Але в принципі я підтримую все, що розвиває міру свободи особи, а друге громадянство, безперечно, збільшує таку свободу.