Завдання на кмітливість

З пункту А до пункту Б вирушила людина Х. Відомо, що пунктом А була Україна, а людиною Х був громадянин, стосовно якого слідчі видали постанову про розшук. Завдання: дізнатись, яким місцем на карті світу став пункт Б. Над цим рівнянням з одним невідомим сушать голови вітчизняні правоохоронці разом із працівниками Національного бюро Інтерполу. І вже не перший день.

Усього до Генерального секретаріату Інтерполу було направлено 23 так звані червоні картки. Кожна картка уособлює людину, яка оголошена Україною в міжнародний розшук. В тому числі, з січня цього року у міждержавний розшук було оголошено десять екс-високопосадовців. Серед них колишні: керівник Державного управління справами Ігор Бакай, голова Сумської ОДА Володимир Щербань, губернатор Київської області Микола Засуха, колишній керівник УМВС в Закарпатській області Василь Варцаба, перший заступник голови СБУ Володимир Сацюк, мер Одеси Руслан Боделан, генерал міліції Олексій Пукач. Про них всіх, як заявив на прес-конференції керівник НЦБ Інтерполу в Україні полковник міліції Кирило Куликов, достеменно відомо лише те, що їх немає в Україні. Де вони — невідомо. Одначе пан Куликов поспішив завірити, що активна пошукова робота ведеться, і базується вона на співпраці українського Інтерполу чи не з усіма правоохоронними органами світу. Більше того, «з російськими правоохоронцями в нас все спільне», — заявив пан Куликов. Що саме, він не уточнив.

Що може Росія і Україна знайти спільного, наприклад, в панові Бакаї? По-перше, — громадянство. Якщо генеральний прокурор України Святослав Піскун заявив про отримання ним офіційного підтвердження того, що Бакай має російське підданство, то того ж дня керівник українського Інтерполу заявив протилежне. Нагадаємо, що у травні, коли Бакая оголосили в міжнародний розшук, НЦБ Інтерполу звернулось до колег з Росії щодо питання про громадянство Бакая. І 18 травня з Федеральної еміграційної служби Росії було отримано листа, в якому значиться, що пана Бакая немає на обліку в Росії. Тобто громадянином РФ він не є. Буквально днями Куликов звертався до українського департаменту з питань громадянства і міграції, де йому повідомили, що пан Бакай стоїть на обліку як громадянин України. Але дійсно екс-голова ДУС через родичів звертався до правоохоронців України з метою відмови від громадянства України, де їм пояснили, яка це рутинна справа — відмовлятись від свого громадянства. 1 серпня Інтерпол в Україні отримав офіційного листа з МВС Росії за підписом першого заступника міністра генерал-полковника Олександра Чекаліна, в якому повідомлялося, що дійсно Бакая було затримано і... відпущено, тому що він є громадянином Росії. «Але яка різниця, якої країни він є громадянином, якщо він скоїв злочин?» — дивується полковник Куликов. Згідно з конвенцією 1993 року про правову допомогу з кримінальних справ, якщо пан Бакай визнає себе громадянином Росії, він мусить бути покараний за російським законодавством. Бакай, коли отримував російське громадянство, повинен був надати повну інформацію щодо себе. І підставою для відмови в наданні громадянства повинно було стати кримінальне провадження проти громадянина. Така кримінальна справа щодо Бакая була порушена. «Рішення про надання йому громадянства — це справа Росії, але рішення про покарання повинне бути спільним», — сподівається Кирило Куликов. Відомо, що 18 травня 2005 року Бакай ще не був громадянином Росії. 28 червня його затримали в Росії, де він пред’явив загранпаспорт, виданий 5—6 травня. Чи міг Бакай стати громадянином іншої країни за місяць?

Згідно з російським законодавством, на загальних підставах стати громадянином РФ можна, живучи в країні із видом на проживання впродовж 5 років безперервно. Одначе цьому, кажуть юристи, передує запит до країни (в даному випадку України) щодо відмови від попереднього громадянства. Як виняток, зарахувати до громадян Росії можуть лише за наявності «особливих заслуг перед РФ». Куликов розказав, що, за його даними, правоохоронець, який затримав Бакая, а після цього був вимушений його відпустити, примусив Бакая підписати папір, за яким останній зобов’язується з’явитися при першій вимозі правоохоронних органів Росії для дачі пояснень. Однак через те, що достеменно невідомо, громадянином якої країни є Бакай, не можна сказати, в компетенції яких органів знаходиться його справа.

Яким чином людина, оголошена у міжнародний розшук, перетнула кордони України, Куликову невідомо. Видається це дивним і тому, що, зокрема, Ігорю Бакаю вдалось транспортувати свою машину Maybach, не помітити яку (навіть не затятим автолюбителям) на дорогах було б вельми складно. «Ми знаємо, — каже Куликов, — що деякі злочинці зараз знаходяться в Росії». А де інші? Була версія, що, наприклад, екс-мер Одещини Руслан Боделан переховується в ПАР. Але громадянин з паспортом Боделана до Південної Африки не в’їжджав. А от твердження про те, що людина з документами Пукача знаходиться в державі Ізраїль, пан Куликов не зміг ані підтвердити, ані спростувати. Напрошується запитання: чому пошуки Пукача, на якому, по суті, тримається «справа Гонгадзе», тривають так довго? Кирило Куликов пояснює довготривалу заминку тим, що справа «дуже важка». Незважаючи на те, що для України справа Пукача є пріоритетною, для правоохоронних органів інших країн вона другорядна. «Наприклад, в Ізраїлі поки що є більш важливі справи, і вся поліція задіяна в них», — заявив керівник українського Інтерполу.

Стосовно діючих чиновників, якими свого часу опікувався Інтерпол, то нині цікавість до них втрачено. У травні Генеральний секретаріат Інтерполу прийняв рішення щодо зняття прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з міжнародного розшуку, повідомив К. Куликов. Пані прем’єр подорожує різними країнами без жодних перешкод. Кирило Куликов запевнив, що навіть якщо військова прокуратура Росії не закрила її справу, це не є підставою для затримання громадянина, у якого є дипломатичний імунітет.