Влада зробила «півкроку»

Українська політика все більше нагадує шоу. Одні роблять вигляд, що проводять реформи, інші — що борються з режимом. Принаймні, так виглядає ззовні. Епопея зі скликанням позачергової сесії опозиціонерами через висунення Генпрокуратурою звинувачень на адресу Юлії Тимошенко у причетності до вбивства народного депутата Євгена Щербаня закінчилася тим, що вчора опозиційні фракції скликали збори в парламенті. Висловили недовіру... і розійшлися.

ОПОЗИЦІОНЕРИ «ПОКЕРУВАЛИ» РАДОЮ

Звичайно, влада зробила все (для цього у неї є всі інструменти), щоб показати неспроможність опозиції організувати сесію. Спікер Рибак говорив спочатку про те, що опозиція сфальшувала певну кількість підписів за позачергову сесію, потім, що це дорога забава для парламенту — не треба витрачати гроші, і насамкінець, що вже немає сенсу проводити засідання — варто дочекатися чергової сесії 5-го лютого. В результаті, влада вимогу опозиції таки проігнорувала. «Регіоналів» в залі не було. А от опозиціонерів, за словами керуючого засіданням, заступника голови Верховної ради Руслана Кошулинського, в залі було 158 (разом з кількома позафракційними). Хоча офіційно сайт парламенту повідомляє, що сумарна кількість трьох опозиційних фракцій складає 177 «штиків». Де решта?

«З огляду на кількісний склад трьох депутатських фракцій та обмеженість місць у конференц-залі голова Верховної Ради України Рибак В. В. прийняв рішення, як виняток, дозволити проведення цих зборів у залі пленарних засідань у будинку Верховної Ради України по вул. Грушевського, 5», — передає прес-служба парламенту.

Якою є нинішня влада, якими методами вона діє, суспільство мало змогу побачити давно. А от щодо опозиції були і, можливо, є певні надії на те, що вона, дійсно, стане альтернативою існуючий системі влади (хоча «День» ще на стадії формування передвиборчих списків опозиції, головним чином, «Батьківщини», писав про проблеми з якістю підбору кадрів). Саме цим і викликана поява в парламенті двох нових політичних партій — «УДАРу» та «Свободи».

«Мені дивно, що ініціатором позачергової сесії була фракція «УДАР», а не фракція «Батьківщина», — пише у своєму блозі на korrespondent.net колишній бютівець, а нині позафракційний народний депутат Сергій Міщенко. — Мені знадобилося п’ять днів, щоб відшукати людину, аби поставити підписи... Я, так розумію, ця людина ходила по верховнорадівському секретаріату і просили видати підписні листи?!! Смішно! І одні і другі користуються карикатурними аргументами... Опозиція повинна була вимагати від голови Парламенту Рибака, аби той не лише на словах а й документально підтвердив які підписи він поставив під сумнів і якими даними оперував депутат Владислав Лукянов, коли говорив що має підтвердження, що 11 депутатів були за кордоном. Це був обов’язок опозиції. Потрібно було заблокувати кабінет спікера і не виходити звідти допоки він не скличе сесію. А так, усе це виглядає як фарс й спектакль для виборців».

«Докази щодо сфальшованості підписів вимагалися нами як публічно, так і підчас безпосереднього спілкування з керівництвом Верховної Ради, — коментує народний депутат від фракції «УДАР» Ростислав Павленко. — Однак їх не наводять і є пряма підозра, що ніяких доказів просто немає. Існує велика ймовірність, що була дана команда зверху. Рибак під час зустрічі із делегованою опозиційною групою дав зрозуміти, що не міг вчинити інакше. Це — порушення регламенту і такий голова має піти зі своєї посади. У понеділок ми будемо ставити питання про включення до порядку денного ряд ініціатив. Існує ціла стаття регламенту, присвячена висловленню недовіри голові Верховної Ради та Генеральному прокурору. Зокрема, ми будемо наполягати на голосуванні питання про притягнення їх до відповідальності».

Керуючи власні збори, опозиційні депутати мали змогу нарешті висловитися на «повну котушку». Лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк закликав «заблокувати парламент до того моменту, поки не буде введено в дію систему Рада-3». «УДАР» зробить все, щоб парламент працював законно, або він не працюватиме взагалі. Про це з трибуни парламенту заявив народний депутат від фракції «УДАР» Валентин Наливайченко. «Наша головна вимога — кожен, хто отримав мандат і отримує зарплату у Верховній Раді, повинен голосувати персонально, з’являтися на засідання, а не брехати людям», — наголосив він. В свою чергу, лідер фракції «Свобода» Олег Тягнибок в чергове закликав говорити українською мовою в стінах парламенту. Також він сказав, що якщо парламентська більшість не хоче працювати, то необхідно провести вибори.

В результаті, депутати трьох опозиційних фракцій одноголосно ухвалили спільну заяву, в якій вирішили: висловити недовіру спікеру Рибаку та розпочати процедуру відкликання його з посади у зв’язку з незадовільним виконанням ним своїх повноважень та грубим порушенням норм Конституції України (152 підписи вчора вже зібрали); висловити недовіру Генеральному прокурору України Віктору Пшонці, керівникам правоохоронних органів, які здійснюють політичні репресії в Україні; вимагати негайного звільнення усіх політичних в’язнів, Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, забезпечення їх повноцінного лікування; вимагати створення спеціальної слідчої комісії з розслідування фактів тиску на опозиційних народних депутатів тощо.

В цілому, правильні слова. Дуже добре, наприклад, що опозиція безкомпромісно домагається персонального голосування. І атмосфера в залі була теплою.  Та чомусь не гріє. Але, знаючи весь бекграунд, слова не сприймаються, негативний осад залишається. На минулій сесії опозиція елементарно не змогла чи не захотіла мобілізувати всіх своїх депутатів, щоб проголосувати за декриміналізації «статті Тимошенко». Навіть деякі «регіонали» голосували, а понад 20-ти представників «Батьківщини» не голосували. Як вони збираються реалізовувати ці вимоги?

«Те, чим зараз займається опозиція, можна назватися ходінням по граблях. Чим більше в тебе гуль на голові — тим більший ти опозиціонер, — пише у своїй сторінці в Facebook позафракційний народний депутат Віктор Балога. — «Юлі — волю!» однозначно повинно залишатися одним із головних гасел у діяльності опозиції, але не єдиним. Функція опозиції — це ще й контролювати владу і пропонувати альтернативу. Поки що ми бачимо, що з першим вони справляються погано, а другим не займаються взагалі. І хто їм у цьому винен?».

«СПРАВА ГОНГАДЗЕ-ПОДОЛЬСЬКОГО» — ТЕСТ

В той час, коли практично всі засоби масової інформації цими днями пишуть про «справу Гонгадзе-Подольского», обговорюють вирок (довічне ув’язнення) головному виконавцю злочинів Олексію Пукачу, від опозиційних фракцій немає жодної реакції. Висловилися учасники судового процесу над Пукачем, експерти, журналісти, деякі політики в Україні, в тому числі, спеціальний представник ОБСЄ. Вчора вже відреагував навіть уряд США. «Слід вітати цю новину (вирок Пукачу. — Авт.), і ми сподіваємося, що українська влада продовжуватиме займатися цією справою, щоби притягнути до правосуддя тих, хто замовляв викрадення і вбивство Георгія Гонгадзе. Уряд США і надалі усюди підтримуватиме журналістів, які працюють задля інформування громадськості й викриття корупції та несправедливості», — йдеться в заяві.

Можливо, опозиціонери як і телеканал ICTV, вважають слова Пукача про причетність колишнього президента Леоніда Кучми і народного депутата Володимира Литвина до побиття Подольського та вбивства Гонгадзе, емоційними? До речі, в своїх новинах не згадали прізвища Кучми та Литвина й інші телеканали зятя екс-президента Віктора Пінчука — СТБ та Новий канал.

Говоримо на цю тему з опозиційними депутатами.

«Якою може бути офіційна позиція щодо вироку Пукачу?, — коментує народний депутат від фракції «Батьківщина» Андрій Павловський. — Кожній здорово мислячій людині зрозуміло, що він (Пукач. — Авт.) виконував волю тогочасного керівництва держави. Сам генерал міліції на таке б не наважився. Через міністра Кравченка найвищі керівники держави передали відповідні вказівки і він їх виконав. Звісно, цей процес має продовжуватися і не тільки виконавці, а й замовники мають бути покарані. Чому немає реакції опозиції? Я можу подзвонити прес-секретарю і через півгодини така заява з’явиться, якщо питання щодо роз’яснення позиції «Батьківщини» у цій справі критичне».

«Пукач визнав себе виконавцем і назвав замовників, — говорить народний депутат від «Свободи» Андрій Мохник. — Утім, судове рішення у його справі ухвалено в інтересах чинного режиму. Влада показала, що щось зробили у цій справі й, з іншого боку, отримала можливість тримати у підвішеному стані людей, котрих назвав Пукач: Литвина, Кучму — чи, як додав Мельниченко, — Пінчука. Режим використовує справу Гонгадзе, щоб дотискати людей, котрі мають ресурси, щоб перебрати їх собі».

«Очевидно, що питання покарання замовників у справі Гонгадзе буде розглядатися вже після зміни влади, — висловлюється Ростислав Павленко. — Вирок Пукачу — це завершення розпочатої раніше лінії притягнення до відповідальності виконавців. Але ймовірність, що ця влада доведе справу до кінця, дуже мала».

Засудивши Пукача, влада якраз зробила серйозний, якщо не крок, то півкроку у «справі Гонгадзе» (чого, до речі, суспільство так і не дочекалося в часи Ющенка). А що зробила опозиція (зараз і коли була при владі), чим вона допомогла? Відсутність своєчасної реакції, не дивлячи на певні правильні слова в коментарях, говорить про те, що опозиція не здатна охоплювати весь спектр подій суспільно-політичного характеру в країні. А в цьому випадку не може чи, що ще гірше, не хоче зрозуміти увесь негативний вплив на суспільство не доведеною до кінця «справою Гонгадзе».

На вчорашньому засіданні опозиції був присутній і позафракційний депутат Олесь Доній. Виступаючи з трибуни, він розкритикував опозицію: «В тому стані, якому зараз перебуває опозиційний рух, він приречений на поразку. Доній запропонував створити позафракційне об’єднання «Народна рада». «Скільки часу я говорив про доцільність Народної ради? Опозиційні депутати роблять вигляд, що вони мене не чують... Лідери фракції в цьому не дуже зацікавлені, бо це не лише долучає позафракційних депутатів, а і тестує вагу кожного з депутатів. А на цей момент у нас відбуваються дуже дивні речі — інколи здається, що це гра в піддавки. Я вважаю, що перемогти цей режим для опозиційних сил можна лише одним шляхом — єднанням і очищенням», — сказав він.

* * *

Вчора в парламенті Арсеній Яценюк заявив, що з «Партією регіонів гратись в інтелігентну опозицію не вдасться». Насправді, з Партією регіонів гратися взагалі не бажано, тим більше, в інтелігентну опозицію. В нинішніх умовах суспільство має бачити дієву опозицію. Чи бачить? Частково. Чому? Ми перерахували. Якщо і далі так триватиме, в 2015-му у опозиції мало шансів.