Боротьба за мир?

Події останніх місяців, які відбулися в Україні і безпосередньо в Кривому Розі, свідчать про те, що один з потужних індустріальних центрів країни все гучніше заявляє про себе і як про своєрідний політичний центр проросійської опозиції. І було б дуже дивно, якщо б Кривбас як місце значної концентрації російського капіталу та основних активів проросійських олігархів не намагалися зробити оплотом так званого «руского мира» в Україні. Інша справа, як до цього ставляться самі криворіжці. Як показали буремні події в період Майдану і масштабні акції протесту під час скандальних виборів і перевиборів криворізького міського голови, людей, які не хочуть бачити на чолі міста ставлеників проросійського олігархату, вже надзвичайно багато. Але що таке воля людей, навіть якщо їх тисячі або мільйони, коли вони стають заручниками великої геополітичної гри на грані війни і миру?

Отже про мир, за який активно борються ті, що роздмухали війну.

У той час, як захисники України мало не щодня гинуть на передовій під обстрілами російських окупаційних військ, прихильники «руского мира» в особі проросійського Опозиційного блоку, звісно, турбуються в тилу про мир. Згадаймо таку надзвичайно масштабну липневу акцію як Всеукраїнська хресна хода, організована УПЦ Московського патріархату та її головними спонсорами з Опоблоку Вадимом Новинським і Олександром Вілкулом. До речі, її повна назва звучить як «хода миру, любові і молитви за Україну». Дарма, що в складі російських бандформувань воюють на Донбасі напевно не чужі Московському патріархату члени так званої «Православної армії», – головне, щоби в українському тилу їхні брати по вірі дбали про мир. Звісно, «руский мир».

Молилися й дбали про мир і під час іншої масштабної акції, яка у вересні відбулася вже безпосередньо в Кривому Розі з нагоди 20-річчя Криворізької єпархії. У досить помпезному відзначенні річниці єпархії взяв участь сам патріарх – предстоятель УПЦ МП блаженніший митрополит Онуфрій у супроводі цілого сонму архіпастирів, народних депутатів і депутатського корпусу місцевих рад від Опоблоку та міської влади на чолі з міським головою.

І от після цих доволі знакових подій до Кривого Рогу прибув нещодавно ще один мирний десант. Цього разу до боротьби за мир підключилися жінки на чолі з відомою депутаткою від Опоблоку Наталією Королевською, які саме в гірничо-металургійному центрі України вирішили провести засідання ініціативної групи Національного форуму «Жінки за Мир».

Щоправда мирну жіночу ініціативу досить холодно зустріли місцеві радикали з «Правого сектора» та Криворізької самооборони, які прийшли пікетувати цей форум і намагалися зірвати його проведення. Звісно, внаслідок інциденту виник гучний скандал, який напевне й був головною метою цього явно провокативного жіночого заходу. Після скандального засідання ініціативної групи його учасниці навіть звернулися до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з вимогою припинити «разгул и вседозволенность радикальных группировок и псевдопатриотов», закликаючи високопосадовця відновити громадський порядок в Україні. І така вимога обурених жінок, як на диво, прекрасно вписалася в загальноукраїнську тенденцію дедалі ширшого переслідування патріотів.

Щоправда у деяких поміркованих криворізьких журналістів до учасниць скандального жіночого форуму виникло чимало цілком закономірних запитань. Приміром, інтереси якої країни представляють жінки, що виступають за мир, адже вони не вимагають, скажімо, від очільника країни-агресора – президента Російської Федерації Володимира Путіна, мирно повернути Крим і вивести війська з окупованих територій України, а натомість говорять про мир взагалі? Або чому цей явно сепаратистський захід організували саме в Кривому Розі? На жаль, зрозумілої відповіді на поставлені запитання звісно ніхто не дав.

Що ж до спроби місцевих праворадикалів зірвати засідання ініціативної групи зазначеного форуму також виникає чимало застережень – не стільки відносно самої цілі, як саме методу її досягнення. І тут варто визнати, що піддавшись на провокацію, своїми незграбними діями пікетувальники просто підіграли своїм опонентам, які тепер використовують дану ситуацію на всі сто. До речі, це вже не перша з часів Майдану ситуація, коли завдяки чітко спланованій спецоперації створюється надто несимпатична картинка за участі найзапекліших опонентів місцевої влади в особі представників національно-патріотичних сил чи то громадського сектору. В умовах фактично розпочатої підготовки до майбутніх парламентських виборів такі речі вартують дорого.

Так, на своїй сторінці в ФБ один із лідерів Опоблоку і член місцевої опозиційно-правлячої сімейки Олександр Вілкул з неабияким задоволенням написав, що «рецидивісти», які назвали себе «Правим сектором», із закликом бити жінок напали в Кривому Розі на форум «Жінки за Мир». Допис  пафосно завершується провокаційним запитанням: «Таким «героям» слава?» І розійшлася ця «топ новина» по широкому інформаційному провладному полю, як брехня по селу. І хто там з обивателів, не надто обізнаних у методах політичного шахрайства, буде розбиратися в тонкощах майстерно розіграної ними чергової «вистави»? Так що справу зроблено. Але на цьому, гадаю, електорату розслаблятися зарано, адже до наступних виборів ми обов’язково побачимо ще не одну таку виставу за участі дешевих акторів, але надзвичайно дорогого місцевого театру політичних ілюзій.

Отже можна вважати, що спецоперація «Жінки за мир» у Кривому Розі пройшла успішно. Тож «мирно» налаштованим жінкам, якими опікуються далеко не мирні їхні політичні господарі, тепер можна спокійно їхати до іншого міста, де також треба закріпити успіх відверто проросійського Опозиційного блоку та інших клонів колишньої Партії регіонів.

Залишається лише констатувати, що повзуча контрреволюція «рускомір’я», яка стала особливо помітною в бунтівному Кривбасі після сумнозвісних скандальних виборів криворізького міського голови, коли, незважаючи на тривалі масові протести, місто гірників і металургів знову очолив ставленик проросійського олігархату Юрій Вілкул, здається, вийшла на новий етап. Очолювані Опоблоком і Ко проросійські сили цілком очікувано переходять у наступ. Продовжуючи заряджати електорат негативом по відношенню до Майдану та його найбільш радикальних і послідовних політичних сил, регіонально-опозиційна місцева влада за будь-яку ціну намагається остаточно витіснити їх з електорального поля Кривбасу на політичний маргінес.

Саме на це доволі агресивно працює наразі розгалужена мережа провладних ЗМІ та інтернет ресурсів, через які постійно піддаються нищівній критиці неугодні політичні сили, нечисленна демократична опозиція міськради і ллється бруд на найбільш незручних для влади депутатів. Судячи з усього, шефську допомогу надають у цьому і російські політтехнологи, і навіть тролі. Скажімо, досить показовою у цьому відношенні є організована не без їх участі рекламна кампанія «Вилкул защитил Кривбасс от львовского мусора», яка стала своєрідним красномовним привітом, адресованим найперше «Самопомочі». Та не важко вловити в підтексті й більш широкий, але вкрай небезпечний зміст, який вказує на традиційне українофобське протиставлення Сходу і Заходу. Приводом для такого чорного піару стало ухвалене депутатами міськради рішення про обмеження прийняття твердих побутових відходів, винесене міським головою на вересневу сесію. Як з’ясувалося, з цього приводу до криворізьких властей з інших міст поки-що ніхто не звертався, але чого тільки не вдієш заради гучного заголовку, розтиражованого в газетах, і галасливої реклами, розмноженої по всьому місту на бігбордах.

Звісно, цей доволі агресивний політичний і пропагандистський наступ має далеко не містечковий характер і за слабкої й неефективної місцевої демократичної опозиції, яка на жаль вже не має відчутної підтримки ні від населення, ні належної партійної опіки згори – скажімо, тієї ж «Самопомочі», що досить активно працювала в Кривому Розі під час минулої виборчої кампанії, а тепер чомусь втратила інтерес до розбурханого нею ж робітничого міста, досить прогнозовано може завершитись остаточною перемогою адептів «руского мира». …З усіма витікаючими наслідками як для самого надзвичайно важливого в усіх відношеннях промислового регіону, так і для України в цілому.

У всякому разі доволі знакові події, які відбулися останнім часом в Україні і безпосередньо в Кривому Розі, свідчать про те, що цей процес не є спонтанним, а має характер добре продуманого і скоординованого дійства, спрямованого на подальше укріплення проросійської влади в регіоні та на посилення її впливу на владу центральну. І все це, безумовно, має безпосередній стосунок і до процесів міжнародних, пов’язаних з врегулюванням ситуації на Донбасі та проведенням передбачених мінськими домовленостями місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях. Тому встановлення давно очікуваного миру в цьому зруйнованому війною регіоні саме на умовах Кремля і його олігархічних маріонеток в Україні власне і є кінцевою метою затіяної ними масштабної геополітичної гри з елементами «гібридної війни», економічного саботажу і політичного шантажу, а також постійними інтригами на міжнародному рівні та «невтомною» боротьбою за мир. І як тут не згадати колишній Радянський Союз з його запеклою боротьбою за мир у всьому світі, хоча той же світ саме його й вважав чомусь найагресивнішою державою. Тож продовжувачам «славних» радянських традицій варто замислитись над тим, до чого зрештою призводить подібне роздвоєння масової свідомості й цілком очевидне застосування брудних прийомів і подвійних стандартів у великій геополітичній  грі.