Де був Євромайдан, коли фальсифікували вибори?

Напередодні довиборів 15 грудня оптимісти міркували собі, що події Євромайдану на виборчому процесі відобразяться позитивно: коли тисячі людей виходять на головну площу країни та вимагають законності, верховенства права та європейських стандартів, аж таких грубих фальсифікацій бути не може. Наївність. Виявилося, що може. І не лише в далекому Первомайську чи трохи ближчому, але все одно віддаленому від Євромайдану Каневі, а й в одному з центральних районів «революційної столиці», на окрузі №223.

Виборці дільниці №320288 (смт Глеваха на Київщині, округ №94) перемовлялися між собою, але підвищуючи голос, із викликом - так щоби почули члени дільничної виборчої комісії, що таких брудних виборів вони ще не бачили. Самолюбство членів ДВК це, здається, не зачіпало. Автор цього тексту була спостерігачем від громадянської мережі «Опора» саме на згаданій дільниці в Глевасі. Не маючи значного досвіду в моніторингу виборчого процесу, для мене, втім, була очевидною незаконність, приміром, прохання в наказовій формі секретаря ДВК залишити дільницю, бо «ще немає 8 години ранку» або вимог членів ДВК «відійти від столу з бюлетенями та сісти там, де сидять всі спостерігачі» чи «відійти від столу зі списками виборців на 3 метри». Але ці «рекомендації» згасають, коли стикаються з проханням послатися на конкретну статтю закону, де така вимога виписана. Значно складніше з «каруселями». Зафіксувати документально факт видачі бюлетеню людині з «лівою» пропискою дуже складно, але картина періодичних напливів молодиків у переважно спортивному одязі, які прицільно вишиковуються в чергу до конкретних членів ДВК, не залишає сумнівів у тому, що саме ти бачиш. Утім, вінцем мого особистого досвіду моніторингу виборчого процесу стала спроба одного з членів ДВК перед завершення голосування винести за пазухою сотню чистих бюлетенів, відсутність реакції міліції на ці його дії (двоє працівників ОВС спокійно вечеряли, спростерігаючи за цим), подальші звинувачення у викраденні бюлетенів спостерігача, себто мене, та видалення мене з дільниці за «провокативну поведінку» (проголосовано ДВК одноголосно!). Складно передбачити як може завершитися ця історія, та ще й у такі часи, але наразі я очікую реакції на подані мною заяви від Генпрокуратури та офісу Омбудсмана, а також розгляду Васильківським міськрайонним судом мого позову щодо незаконного вилучення з дільниці мене як спостерігача та визнання результатів голосування по дільниці недійсними. 

Глеваха в цьому сенсі не стала унікальною. Є багато інформації щодо залякування спостерігачів, намагань звинуватити їх у всіх смертних гріхах, видворення їх із дільниць. Особлива історія - підкуп. Один із виборців на дільниці спересердя кинув: «Уся Глеваха куплена!». Щоправда, при спробі дізнатися більше, навіть за умови повної анонімності, говорити відмовився. «Ви що, хочете, щоб вони мене того...?». Народ заляканий. Напередодні виборів, коли до мене дійшли чутки про використання адмінресурсу на тому-таки 94 окрузі, спроби бодай поговорити з тією людиною, на яку з успіхом розповсюдили адмінресурс, нічим не завершилися. Її родичі повідомили, що їй лячно і кинули слухавку.

Так само перелякані вирази обличчя я потім бачила в міліції, яка чергувала біля ДВК і яка жодним чином не відреагувала на викрадення в її присутності виборчих бюлетенів, а до того порожнім поглядом дивилася в об’єктив моєї камери, коли разом із іншими спостерігачами ми цікавилися причиною відсутності реакції правоохоронців на «карусельників», які приїхали голосувати в Глеваху з Бучі та Ірпеня.

Але це все ніби звичні речі. Вибори – фальсифікуються, і всі про це знають. Та все ж, повертаючись до початку тексту... Де був Майдан, коли фальсифікували ці локальні вибори, які реально було проконтролювати? Або принаймні зробити таку спробу, залучивши до цього процесу народну енергію з Майдану. Якщо ми не можемо зорганізуватися та проконтролювати виборчий процес у 5-ти округах, то що буде в 2015 році – зрозуміло заздалегідь. Звісно, в такому разі залишається тільки формула «революція вже зараз» - якщо на інші інструменти контролю за подіями в країні ми не здатні.

Згідно з результатами спостереження Місії Світового Конґресу Українців до якої увійшли представники із понад 15 країн світу, «повторні парламентські вибори 2013 р. в Україні відбулися на рівні, що є нижчим від міжнародних стандартів проведення демократичних виборів». Про те, що означає це дуже дипломатичне формулювання та про найбільш характерні з виявлених порушень розповів голова Місії спостереження за виборами Світового Конѓресу Українців Петро СОХАНЬ.

- За виборами 15 грудня спостерігало близько 120 осіб від Світового Конѓресу Українців. Вони були представлені на всіх 5-ти округах. Найбільшу кількість із них ми відрядили до Первомайську та в Черкаську область. Особливу увагу намагалися приділити підрахунку голосів та підведенню підсумків голосування в окружних виборчих комісіях.

На сьогоднішній день можу сказати, що наші спостерігачі побачили грубі порушення на всіх 5-ти округах. До вечора 16 грудня нам здавалося, що в Каневі все минуло більш-менш добре, але, як виявилося, наш оптимізм був передчасним. Якщо говорити про конкретні порушення, то основні вони були зафіксовані як у день виборів, так і до того. Зокрема це сумнівні рішення суду щодо усунення деяких кандидатів. Що стосується безпосередньо дня виборів – то це відсутність печатки на виборчих документах, перевезення бюлетенів із дільниць до округу без печатки в різних мішках і коробках, декотрі з яких мали дірки. Це зовсім не  вписується в міжнародні стандарти. Протягом дня виборів на дільницях були так звані «каруселі», які дуже складно зафіксувати та довести в судовому порядку. Великі сумніви в нас щодо якості виборчих списків: багато з них збільшилися в порівнянні з минулими роками, багато підписів про отримання бюлетенів виглядали ідентично, таке враження, що підписувалася одна людина. У деяких округах кардинально змінилися результати наприкінці підрахунку голосів. Наші спостерігачі також повідомляли про заборону робити знімки та відео, які за законом спостерігачам робити дозволено. Маємо також свідчення про підкуп виборців. Одна з найбільш тривожних тенденцій – пряме використання міліції. Наприклад, у Черкасах наш спостерігач бачив як  перед початком підрахунку голосів міліція на 5 автомобілях оточила штаб кандидата від опозиції і таким чином заблокувала близько 50 спостерігачів від цього кандидата, які мали вирушити на спостереження за підрахунком голосів на найбільш проблемних ділянках. І таким чином представники кандидата не встигли потрапити на підрахунок.

В Києві наші спостерігачі зафіксували біля окружної комісії п’ять автобусів «Беркуту». Це може пояснюватися заходами безпеки, але в нас є побоювання, що насправді вони використовувалися для залякування. Там само як групи молодих чоловіків у спортивному одязі довкола окружної комісії.

Це все дуже грубі порушення, і маю зауважити, що вони допускалися всіма конкуруючими сторонами. Тут складно знайти невинних. Але остаточну оцінку виборам ми поки що не даємо. Головне для нас – зрозуміти, наскільки всі ці порушення вплинули на результат волевиявлення.

- Коли буде остаточний висновок? Та в що він може конвертуватися?

- Остаточний висновок буде тоді, коли ми переконаємося, що процес апеляції, всі судові процеси довкола виборчого процесу – завершені. На це впливає й український політичний клімат. Тож, точної відповіді я дати не можу. Можливо, буде проміжний звіт. Щодо другої частини вашого питання, то наше завдання – спостереження, а не прогнозування. Але СКУ тісно співпрацює з багатьма урядами, зокрема, з урядами ЄС. І до нашої інформації та нашої оцінки виборчого процесу дослухаються. І якщо ця оцінка погана, то можна сподіватися на відповідні відгуки урядів. Якщо позитивна або нейтральна – реакція так само може бути відповідною.

- Як на мене, іноземні спостерігачі виконують функцію здебільшого превентивну. Їхнє перебування на дільниці убезпечує від очевидних маніпуляцій, але – лише на момент їхнього перебування. Як тільки іноземці їдуть – починаються «каруселі», викрадення бюлетенів і т. ін. Бачила це на власні очі. Що скажете  з цього приводу?

- Я згоден із тим, що спостерігачі стримують багато порушень. Що відбувається на дільницях тоді, коли їх немає – ми не можемо бути певні, але відповідна інформація до нас доходить. Але це тільки означає, що чим більше буде нас – тим менше буде порушень.

Загалом маю відзначити, що один із великих недоліків українських виборів – це відсутність відповідного досвіду в тих людей, які їх організовують. Це своєрідний спадок радянських часів, коли вибори, скажімо так, проводилися дещо інакше.

Утім, українські громадські організації сьогодні дуже добре зорганізовані для спостереження за виборами, на мій погляд. Я пригадую, як ще 20 років тому, коли я почав працювати в Україні, був тотальний брак знання про демократичний процес. Пригадую, як у 1994-му році, коли я приїхав із Канади в ту саму неділю, коли відбувалися президентські вибори, вже перед завершенням голосування, близько 19.30, - раптово дзвінок у двері. Коли відчинив, побачив трьох чарівних жінок, одна з яких тримала в руках урну для голосування та запитала мене: а ви вже голосували? Я відповів, що ні. І тоді вони, попри мій очевидний немісцевий акцент, почали вмовляти мене проголосувати. Мовляв, люди не голосують, дуже низька явка і мусимо з цим щось робити, тому ходимо і просимо тих, хто ще не голосував зробити це. А коли я перепросив і сказав, що, окрім іншого, не є українським громадянином, лише одна з них зауважила, що, можливо, це причина щоб не голосувати… Думаю, сьогодні такого відбутися вже не  могло б.